У дисертації на широкому фактичному та теоретичному матеріалі здійснено комплексне дослідження дискурсу митця і мистецтва української лірики XX століття, розглянуто основні етапи та закономірності розвитку авторецептивної тематики у зарубіжній та українській поезії, окреслено теоретико-методологічні засади, на яких грунтується досвід критичного осмислення феномену художнього метатексту в західноєвропейському, американському та російському літературознавстві, проаналізовано стан розроблення проблеми в літературознавчих працях українських науковців, виокремлено ідейно-тематичну, концептуально-смислову сфери, в яких визначено семантичні моделі поетичної творчості та реалізовані в їхніх межах авторські аксіологічні стратегії.
У роботі досліджено прикметні генологічні ознаки української рефлективної лірики XX століття, проаналізовано її сюжетно-мотивну структуру, схарактеризовано спектр художніх уявлень українських митців стосовно тих суб'єктів та об'єктів поетичної творчості, які зумовлюють образну конкретизацію та деталізацію тематичної спрямованості авторської творчої рефлексії.
Ключові слова: авторецептивний дискурс, жанр, жанрова стратегія, лірика, предметно-образна концептосфера, семантична модель, сюжетна парадигма.
