Дисертація присвячена особливостям використання художніх творів у процесі глибинного пізнання психіки суб'єкта. Дослідження побудовано на теоретико-методологічних засадах психодинамічної парадигми й відповідному методі активного соціально-психологічного пізнання (АСПП) із застосуванням репродукцій художніх творів як способу візуалізованої репрезентації психіки.
Здійснено порівняльний аналіз використання авторських малюнків та репродукцій художніх творів (неавторських малюнків) в процесі АСПП. Доведено можливості й ефективність застосування неавторських малюнків в глибинному пізнанні психіки суб'єкта. Розкрито механізми, за якими відбувається трансформація репродукції художнього полотна у "психомалюнок" через його "оживлення" в діалогічній взаємодії психолога з респондентом.
Підтверджено й обгрунтовано: спільність архетипної символіки психомалюнків і неавторських малюнків; використання неавторських малюнків (репродукцій) компенсує труднощі окремих респондентів малюнково візуалізувати психічні змісти; допомогу в цьому надає також архетипна символіка, яка спроможна візуально об'єктивувати едіпальну залежність суб'єкта.
Виявлено позитивні загальноособистісні й індивідуалізовані зміни в результаті проходження груп АСПП як майбутніми психологами, так і фахівцями, практикуючими психологами. Дисертаційні висновки сформовано на основі структурно-семантичного аналізу емпіричного матеріалу, отриманого в процесі глибинного пізнання із використанням візуалізованих репрезентантів психіки суб'єкта (зокрема, репродукцій художніх творів).
