У дисертації розроблено новий інтерпарадигмальний теоретико-методологічний підхід до вивчення процесів і механізмів художнього текстотворення, що дав змогу представити домінантні когнітивно-семіотичні наративні стратегії французьких прозових творів XVIII-XXI ст., які відображають динаміку наративного мислення письменників кожної епохи. У роботі виявлено типи оповідної реальності як результат авторських наративних програм, скомплікованих основними категоріями художнього наративу (голос, темпоральність, просторовість, модальність); розкрито лінгвокогнітивні механізми концептуалізації наративних стратегій XVIII ст.: "гра" і "дзеркало"; реконструйовано фреймову структуру наративних стратегій ХІХ ст. : "погляд" і "спогад" та ХХ ст.: "експресія" і "самоідентифікація": представлено гештальт-структури наративних стратегій кінця ХХ - поч. ХХІ ст.: "калейдоскоп" і "дублювання"; схарактеризовано образно-стилістичну фігуративність французьких прозових творів у плані семіозису наративних стратегій художнього текстотворення; виявлено текстотворний потенціал арабески, станів "зміненої свідомості", симулякрів і циклічності як знаково-мовних структур відображення наративних стратегій у французьких прозових творах XVIII-XXI ст.
