У статті досліджується оповідна будова повісті Тараса Шевченка "Музикант" в контексті жанрового синкретизму твору. Визначається роль гомодієгетичного оповідача в сюжетно-композиційній організації повісті, вплив автобіографічних деталей та вставних оповідей, епістолярію на читацьку рецепцію. Аналізуються особливості наративного темпу, перегук з сентименталістським наративом та явищем бідермаєра.
