Проза Марка Леві дає можливість дослідити літературний твір як пригоду (в просторі відшукування смислів), літературний текст як пригоду (в лабіринті словесних конструкцій, що оприявнюють наратив), пізнати літературознавство як гіперпригоду (понад усіма апробованими методологічними підходами) і метапригоду (всюди - понад, попід, поза, всередині, поміж - в палітрі осмислювання, пізнання, реконструювання тощо). Окремі твори, у яких репрезентована нарація пригоди, увиразнюють три основних, незаперечних за статусом та естетичністю як "спільним знаменником" аспекти канону літератури від початку ХХІ століття, а також дають можливість структурувати новочасний науково-дослідницький пошук.
