У статті обґрунтовано шляхи лінгвокультурологічного вивчення топонімного простору. Підкреслено, що лінгвокультурологічний аспект дослідження власних назв демонструє зв'язок ономастики з етнічною свідомістю, національним менталітетом та культурою. Вивчення топонімії в окресленому напрямі передбачає аналіз впливу екстралінгвальних факторів на її становлення; визначення місця і значення культурно-історичного компонента в номінації топонімів; інтерпретацію семантики топоніма як мовне відображення культури номінатора. Доведено, що ключовими питаннями лінгвокультурологічного аспекту аналізу онімів є вивчення та опис топонімної картини світу та кодів культури, експлікація яких дає змогу простежити, як культура назвотворення фіксується в мові.
