Статтю присвячено дослідженню словотвірно-структурних моделей ойконімів України, які були штучно створені у 40-х рр. ХХ ст. Назви поселень проаналізовано за чотирма принципами номінацій, виділених Д. Г. Бучком. Звернено увагу на питомі архаїчні форманти, а також на нові, яким віддавалася перевага під час перейменувань повоєнного періоду.