Наш час - бурхливий, швидкоплинний, насичений подіями та різкими перемінами являє унікальну можливість: ще недавнє - розпад Союзу і виникнення незалежної України - сприймати як явище свіже, нинішнє і водночас вважати його вже історією. То були дні і роки, які маємо ще досконало вивчити, належно потрактувати, всебічно оцінити.
Різні світогляди і характери охопив тогочасний вир - по-різному складалися долі. Але всі, мов до суворих випробувань, мають бути готовими до перемін, що грядуть. Інша справа, кому поталанить відбути ті переміни до кінця, а хто має зійти з їхньої дистанції передчасно.
В основі повісті "Небезпечно вірити і не вірити" саме така драматична колізія. Своєрідне її продовження, розбите на проблеми великі й малі, становить зміст публіцистичної частини видання - "Відземки". І тут наскрізна думка також чітка: наше ліпше життя, наш добрий настрій у прямій залежності від того, як упораємося з породженими дійсністю соціальними вузликами-проблемами, цими суспільними відземками. При цьому не менш важливе і таке запитання: коли їх розв'яжемо-подолаємо? У підсумку маємо пам'ятати: настанова "час пішов" означає лише те, що час прихильний до енергійних, цілеспрямованих, несхитних.
