У монографії розглядаються методи та засоби інтерполяції для задач контурного формоутворення. Запропоновано нові підходи, які забезпечують суттєве покращання як окремих параметрів (швидкодія, точність, апаратні витрати), так і їх сукупності. Розглянуто конкретні співвідношення, структури та алгоритми інтерполяції, що дає змогу здійснити вибір методу та реалізацію інтерполятора з потрібними технічними характеристиками.
Монографія розрахована на спеціалістів у галузях комп'ютерної графіки, систем числового програмного керування, робототехнічних систем і студентів, які вивчають відповідні дисципліни.
