У 1941-1942-му роках відновилась боротьба за незалежну Україну й Вірменію проти червоної Росії, яка завоювала ці країни в 1920-1921-х роках. У спеціальних підрозділах Вермахту "ПУМА" (Абвергрупа-101) і "Дромедар" (пізніше Абеерфупа-114) її проводили молоді українські й вірменські добровольці. Командували і-і досвідчені військовики - німецький командир "ПУМИ", а потім "Дромедару", хорунжий Української Галицької Армії, ротмістр Абверу Олександр Іван Пулюй і його помічник у "Дромедарі" Місак Торлакян - капітан Російської Імператорської армії, полковник Вірменської армії. Політичне керівництво забезпечили поручник Українських Січових Стрільців Австрійської армії й генерал Січових Стрільців (київських), начальник Штабу Дієвої армії УНР. Голова Проводу Українських Націоналістів Андрій Мельник і вірменський командир "Дромедару", командувач Збройних сил Вірменії в боротьбі з турками і більшовиками. Військовий міністр Вірменії, один з керівників націоналістичної партії "Дашнакцутюн" на еміграції генерал Драстамат Канаян.
У книзі описано шляхи молодих добровольців і зрілих військовиків до відновлення боротьби за незалежність України і Вірменії в підрозділах Абверу спеціального призначення, бойові дії "ПУМИ" при наступі Вермахту з Румунії через Бессарабію до Миколаєва на Південному Бузі, формування й дії Вірменського Легіону на Східному фронті, а також військові операції 11-ї німецької армії, що призвели до розгрому частин Червоної армії в Бесарабії, на Миколаївщині, Подніпров'ї, Північній Тавріїта Криму в 1941-му році.
