Щодо змісту документа, то він поділяється на дві частини. Одна — де бл. п. Йосиф Сліпий розповідає про себе, свою автобіографію. Але весь час в аспекті служіння церкві: чому я хотів стати священиком, як ним став, як співпрацював з бл. п. митрополитом Андреєм Шептицьким, чого навчився від нього, чого прагнув, що робив, чому саме те або те робив, чим керувався або до чого сам доходив. А друга частина — те, що він каже робити нам, тобто тим, хто живе сьогодні, є учасником і свідком подій, що сталися; і, звичайно, те, що він заповідає майбутнім поколінням. І ця частина також в аспекті добра церкви й українського народу. Отже, ці два аспекти — особистий і національно-церковний, навіть точніше — національний та релігійно-церковний, які, до речі, тісно поєднані, але водночас і чітко прослідковуються, — саме вони визначають зміст і значення Заповіту.
