Поетична книга Ірини Брунди «Дощі в лабіринтах відлунь» постає перед зацікавленим зором читача як зразок творчого шляху молодої поетеси від перших пейзажних римованих ескізів та замальовок до повнокровних творів, у яких простежуються філософські узагальнення, що несуть не по літах цілісне осмислення «чужого простору», за її ж словами, наших непростих, але по-своєму високих і неповторних буднів.
