«Так, як пише Пашковський, ніхто ніколи не писав і не писатиме в найближчих сто років. Це неможливо. Це буквально вулкан», — вважає Павло Загребельний і означує прозу Євгена Пашковського «потоком мислення». А літературні критики називають ЇЇ стилістичним потоком чи потоком свідомості, про що яскраво свідчить один з найкращих романів письменника — «Безодня».
