Унікальна рукописна збірка поезій Т. Г. Шевченка, що увійшла в історію літератури під назвою "Більша книжка", компонувалася автором після звільнення його із заслання в період від 21 лютого 1858 р. до 5 грудня 1860 р. Після ретельного відбору і авторського редагування "невільничої" поезії, записаної на засланні до "Малої книжки", більше відомої як "захалявна", із неї було відібрано лише 79 творів за 1846-1857 рр. Завершальним серед них є поема "Москалева криниця", закінчена 16 травня 1857 р. в Новопетровському укріпленні. Наступний розділ цього рідкісного манускрипта розпочинається поемою "Неофіти" (8 грудня 1857 р.), написаною уже на волі затриманим у Нижньому Новгороді поетом, який перебував там майже півроку під наглядом поліції. Останньому запису у"Більшій книжці" (дата "1861", за якою - лише чисті поля сторінок цього фатального року) передує вірш "Зійшлись, побрались, поєднались...", датований 5 грудня 1860 р.
Майже всі твори записані до "Більшої книжки" самим Шевченком, але деякі вірші й поемископійовані з чернеток переписувачами - друзями поета. Усі ці списки були прочитані і при потребі виправлені автором.
Рукописна збірка "Більша книжка" - автентичне джерело текстів понад сотні творів, які канонізовані академічним шевченкознавством як основні з поміж наявних редакцій і варіантів і є найавторитетнішими для дослідників і видавців спадщини великого Кобзаря.
