http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/18 2026-05-11T18:41:35Z 2026-05-11T18:41:35Z Олійник, Олена Oliynyk, Olena http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1149 2026-05-11T12:47:15Z 2026-01-01T00:00:00Z

Особливості збереження та регенерації традиційної дерев’яної забудови передмість Київщини Олійник, Олена; Oliynyk, Olena Мета дослідження – дослідити особливості традиційної дерев’яної структури передмість Києва та можливості її збереження на основі узагальнення закордонного досвіду. Метод дослідження полягає у виявленні, обговоренні, аналізі та визначенні викликів збереження ідентичності та автентичності традиційних історичних передмість з характерною дачною забудовою для досягнення сталого розвитку. Методологічний підхід складається з двох частин. Перша – це стислий опис основних особливостей дерев’яної забудови дачних передмість Київщини, аналіз взаємозв’язків з навколишнім середовищем та ландшафтом, питання і проблеми ідентичності та автентичності, а також те, як їх можна пристосувати або переосмислити в сучасному контексті та концепціях. Друга – вивчення альтернативних підходів, які могли б узгодити традиційні принципи з поточними потребами захисту й відродження історичної міської тканини та переосмислення збереження від історичної архітектури до сталого розвитку. Результати дослідження. Виявлено можливості збереження традиційної різьбленої дерев’яної забудови на основі аналізу закордонного і вітчизняного досвіду. Встановлено, що конфігурація та взаємозв’язок житлових просторів передмість мають унікальну особливість створювати, зберігати і транслювати просторово-часові події, тобто ознаки ідентичності. Виявлено, що наразі існує три основних прийоми збереження дерев’яної забудови передмість: перенесення окремих будівель до музеїв під відкритим небом; збереження районів дерев’яної забудови як виокремлених заповідників у місті – в цьому випадку житлова функція зазвичай поступається туристичній і музейній; і, нарешті, регенерація житлових утворень дерев’яної забудови in situ, зі збереженням житлової функції та характерних типів просторів з активним залученням громади. The purpose of the study is to investigate the features of the traditional wooden structure of the suburbs of Kyiv and the possibilities of its preservation based on the generalization of foreign experience. The research method consists of identifying, discussing, analyzing and defining the challenges of preserving the identity and authenticity of traditional historical suburbs with characteristic summer cottages in order to achieve sustainable development. The methodological approach consists of two parts. The first is a brief description of the main features of the wooden structure of summer cottages in the Kyiv region, an analysis of the relationships with the environment and landscape, issues and problems of identity and authenticity, as well as how they can be adapted or rethought in a modern context and concepts. The second is the study of alternative approaches that could reconcile traditional principles with current needs for the protection and revival of the historical urban fabric and the rethinking of preservation from historical architecture to sustainable development. The results of the study are the identification of opportunities for the preservation of traditional carved wooden buildings based on the analysis of foreign and domestic experience. It was established that the configuration and interconnection of suburban residential spaces have a unique feature of creating, preserving and broadcasting spatio-temporal events, that is, signs of identity. It was found that currently there are three main methods for preserving suburban wooden buildings: transferring individual buildings to open-air museums; preserving areas of wooden buildings as separate reserves in the city – in this case, the residential function is usually inferior to the tourist and museum; and, finally, the regeneration of residential formations of wooden buildings in situ, with the preservation of the residential function and characteristic types of spaces, with the active involvement of the community.

2026-01-01T00:00:00Z Гірний, Орест Hirnyi, Orest http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1146 2026-05-11T09:08:45Z 2026-01-01T00:00:00Z

Американський художній музей ХХ–ХХІ століття як лабораторія нових просторових сценаріїв Гірний, Орест; Hirnyi, Orest Мета дослідження полягає у визначенні ролі архітектури в процесах трансформації художніх музеїв. У статті проаналізовано формування та еволюцію моделі американських художніх музеїв ХХ–ХХІ століть у контексті світових музейних традицій. Показано, що їхній розвиток відбувався за умов відсутності жорсткого національного канону, домінування приватної філантропії та орієнтації на широку аудиторію, що сприяло переходу музею від архівної інституції до відкритого соціально-комунікативного простору. Акцентовано роль архітектури як інструменту оновлення музейних функцій через гнучкі планувальні рішення та інтеграцію публічних зон. Використано такі методи дослідження: комплексний і системний підходи із застосуванням аналізу, синтезу, порівняльно-історичного та описового методів. Результати дослідження полягають у систематизації архітектурних і кураторських стратегій провідних американських музеїв (MoMA, Whitney Museum, LACMA, SFMOMA, The Broad та ін.) і їхньому визначенні як лабораторій сучасної музейності. Висновки свідчать, що модель американського художнього музею функціонує як динамічне комунікативне середовище, де архітектура виступає активним медіатором між мистецтвом і суспільством, а набутий досвід є важливим орієнтиром для переосмислення музейних практик в Україні в умовах деколонізації та роботи з колективною пам’яттю. The purpose of the study is to determine the role of architecture in the processes of transformation of art museums. The article analyzes the formation and evolution of the model of American art museums of the 20th–21st centuries in the context of global museum traditions. It is shown that their development took place under conditions of the absence of a rigid national canon, the dominance of private philanthropy, and an orientation toward a broad audience, which contributed to the transition of the museum from an archival institution to an open socio-communicative space. The role of architecture as a tool for renewing museum functions through flexible planning solutions and the integration of public zones is emphasized. The research employs comprehensive and systematic approaches involving methods of analysis, synthesis, comparative-historical and descriptive methods. The results of the study consist in the systematization of architectural and curatorial strategies of leading American museums (MoMA, the Whitney Museum, LACMA, SFMOMA, The Broad, etc.) and in defining them as laboratories of contemporary museology. The conclusions indicate that the American art museum functions as a dynamic communicative environment in which architecture acts as an active mediator between art and society, and that the accumulated experience serves as an important reference point for rethinking museum practices in Ukraine in the context of decolonization and work with collective memory.

2026-01-01T00:00:00Z Боборикін, Олексій Дояр, Анастасія Boborykin, Oleksiy Doiar, Anastasiia http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1145 2026-05-11T08:33:00Z 2026-01-01T00:00:00Z

Практичні шляхи розвитку трамвайно-пішохідних зон центральної частини Києва Боборикін, Олексій; Дояр, Анастасія; Boborykin, Oleksiy; Doiar, Anastasiia Стаття присвячена дослідженню містобудівних особливостей формування та вдосконалення трамвайно-пішохідних зон в історичних містах України. Основна увага зосереджена на можливості віднов-лення трамвайної мережі в центральній частині міста Києва та інтеграції Центрального залізничного вокзалу в сучасну систему міського громадського транспорту. У роботі розглянуто причини занепаду трамвайно-го руху в Києві, пов’язані з пріоритетом автомобільного транспорту, трансформаціями вулично-дорожньої мережі та недостатнім урахуванням потреб сталого розвитку. Проаналізовано досвід європейських міст, зокрема Страсбурга, Стамбула та Львова, щодо впровадження трамвайно-пішохідних вулиць у межах істо-ричних центрів. Визначено потенціал поєднання трамвайного руху з пішохідними просторами як інстру-менту підвищення транспортної ефективності, доступності та збереження історичного середовища. Мета дослідження – обґрунтування практичних підходів до формування трамвайно-пішохідних зон у центральній частині Києва на основі відновлення трамвайного сполучення. Методи дослідження містять просторово-планувальний аналіз, аналіз містобудівної документації, порівняльне вивчення зарубіжного досвіду, а також оцінку функціонально-планувальної структури центральної частини Києва. Результати дослідження свід-чать про доцільність використання трамвая як екологічного, малошумного та комфортного виду міського транспорту, здатного забезпечити безпересадковий доступ до історичних районів міста. Встановлено, що його інтеграція у пішохідні простори підвищує доступність міського середовища для маломобільних груп населення, сприяє зменшенню автомобільного навантаження та покращенню якості громадських просто-рів. Запропоновано концептуальні підходи до формування трамвайно-пішохідних зон на ключових міських вулицях. Висновки. Інтеграція трамвайного транспорту в пішохідні простори історичних міст розглядається як ефективний інструмент розвитку сталого міського транспорту, підвищення якості міського середовища та збереження культурно-історичної ідентичності центральних районів. Отримані результати можуть бути використані під час розроблення містобудівних рішень щодо модернізації транспортної системи Києва та інших історичних міст України. The article is devoted to the study of urban planning features of the formation and improvement of tram and pedestrian zones in historic cities of Ukraine. The main focus is on the possibility of restoring the tram network in the central part of Kyiv and integrating the Central Railway Station into the modern urban public transport system. The paper examines the reasons for the decline of tram traffic in Kyiv, related to the priority given to motor transport, transformations in the street and road network, and insufficient consideration of sustainable development needs. The experience of European cities, in particular Strasbourg, Istanbul, and Lviv, in introducing tram-pedestrian streets within historic centers is analyzed. The potential of combining tram traffic with pedestrian spaces as a tool for improving transport efficiency, accessibility, and preservation of the historic environment is identified. The purpose of the study is to justify practical approaches to the formation of tram and pedestrian zones in the central part of Kyiv based on the restoration of tram service. Research methods include spatial planning analysis, analysis of urban planning documentation, comparative study of foreign experience, and assessment of the functional and planning structure of the central part of Kyiv. The results of the study indicate the feasibility of using trams as an environmentally friendly, low-noise, and comfortable form of urban transport capable of providing direct access to historic areas of the city. It has been established that the integration of trams into pedestrian areas increases the accessibility of the urban environment for people with reduced mobility, contributes to reducing car traffic and improving the quality of public spaces. Conceptual approaches to the formation of tram-pedestrian zones on key city streets are proposed. Conclusions. The integration of tram transport into pedestrian areas of historic cities is considered an effective tool for developing sustainable urban transport, improving the quality of the urban environment, and preserving the cultural and historical identity of central areas. The results obtained can be used in the development of urban planning solutions for the modernization of the transport system in Kyiv and other historic cities of Ukraine.

2026-01-01T00:00:00Z Болобан, Костянтин Давидов, Анатолій Миколайович Boloban, Kostiantyn Davydov, Anatoliy http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1107 2026-02-13T18:52:55Z 2025-01-01T00:00:00Z

Історія стилю «цегляний експресіонізм» в архітектурі та перспективи використання його особливостей в Україні Болобан, Костянтин; Давидов, Анатолій Миколайович; Boloban, Kostiantyn; Davydov, Anatoliy Ознайомлення з історією та специфікою стилю «цегляний експресіонізм» може суттєво вплинути на перспективи розвитку традиційного будівництва в Україні з застосуванням цегли та інших керамічних виробів. Метою даної статті є виявлення особливостей архітектурного стилю «цегляний експресіонізм» та визначення його потенціалу для подальшого використання в сучасній українській архітектурі, зокрема в контексті повоєнної відбудови. Нами розглянуто історичні передумови виникнення стилю, його естетичні, конструктивні та символічні риси, а також перспективи адаптації цих прийомів та принципів у сучасному проєктуванні. Методи дослідження включають історико-архітектурний аналіз, джерелознавчий метод, метод порівняння, типологічний аналіз та візуально-графічну інтерпретацію. Також враховано практичний досвід проєктування та аналіз сучасного будівництва. Результати дослідження засвідчують, що цегляний експресіонізм є не лише історично значущим явищем, але й джерелом цінних формотворчих, технологічних та композиційних прийомів, які можуть бути використані в контексті сучасної української архітектури. Актуальним є використання емоційної виразності, тактильності матеріалу, орнаментальності фасадів та інтеграції мистецтв як реакції на потребу суспільства у глибшій ідентичності простору. Висновки. Прийоми цегляного експресіонізму можуть бути ефективно інтегровані у сучасну архітектуру України, а адаптація стилю сприятиме створенню гармонійного архітектурного середовища, що поєднує традицію з інновацією, особливо у сфері житлової та громадської забудов. Враховуючи високий художній потенціал стилю, його принципи можуть надати нового імпульсу розвиткові національної архітектури в умовах відбудови країни. Familiarization with the history and specifics of the «brick expressionism» style can significantly influence the prospects for the development of traditional construction in Ukraine using bricks and other ceramic products. The purpose of this article is to identify the characteristics of the architectural style of Brick Expressionism and to determine its potential for further application in contemporary Ukrainian architecture, particularly in the context of post-war reconstruction. The study explores the historical background of the style’s emergence, its aesthetic, structural, and symbolic features, as well as the prospects for adapting these principles to modern architectural design. The research methods include historical and architectural analysis, source studies, comparative and typological analysis, and visual-graphic interpretation. Practical experience in architectural design and an analysis of contemporary construction practices were also taken into account. The results of the study show that Brick Expressionism is not only a historically significant phenomenon but also a valuable source of form-making, technological, and compositional techniques that can be implemented in modern Ukrainian architecture. The use of emotional expressiveness, material tactility, ornamental facades, and the integration of arts is especially relevant as a response to society’s need for a deeper spatial identity. Conclusions. The principles of Brick Expressionism can be effectively integrated into contemporary Ukrainian architecture. Adapting the style may contribute to the creation of a harmonious architectural environment that combines tradition with innovation, particularly in the fields of residential and public construction. Given the high artistic potential of the style, its principles could offer a new impulse for the development of national architecture in the conditions of Ukraine’s reconstruction.

2025-01-01T00:00:00Z