http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/28 2026-11-01T08:48:18Z 2026-11-01T08:48:18Z Романенкова, Юлія Вікторівна Romanenkova, Yuliia http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1334 2026-10-30T11:47:19Z 2026-01-01T00:00:00Z

Опал як візуалізатор метаморфоз у ювелірних творах майстрів Арт Нуво (частина І: Рене Лалік). Романенкова, Юлія Вікторівна; Romanenkova, Yuliia Мета статті – висвітлити причини популяризації опала у творчості провідного ювеліра доби модерну, Рене Лаліка, вплив феномену на еволюцію ювелірного мистецтва Франції. Методологія розвідки базується на застосуванні іконографічного (для аналізу окремих мотивів, сюжетів конкретних творів), компаративного (для порівняння визначальних стилістичних рис індивідуальної манери прихильників традиціоналізму та реформаторства), комплексного (для забезпечення всебічного висвітлення революційних процесів у ювелірному мистецтві Франції в означений час), хронологічного (для висвітлення явищ у певних відтинках часу в їх чіткій послідовності), іконологічного (для позиціонування феномену історико-культурному загальному контексті) методів. Наукова новизна статті обґрунтована відсутністю досліджень у полі вітчизняного мистецтвознавства, що фокусуються на техніках та матеріалах, використання яких визначило можливість революційних процесів у Франції на зламі ХІХ та ХХ ст. В українській науці на сьогодні немає жодної комплексної праці про ювелірне мистецтво модерну як загалом, так і присвяченої його окремим аспектам, у тому числі – технікам і матеріалам. Опал як один з найпопулярніших матеріалів епохи обійдений увагою науковців попре його домінуючу роль у стильотворенні ювелірики Арт Нуво. Висновки. Ювелірне мистецтво зламу ХІХ та ХХ ст. було серед перших галузей, які підпали під колосальний вплив технічної революції. Механізація праці, поява можливості тиражування виробів, вплив цього фактору на ціноутворення зробили неможливими збереження на попередніх позиціях стану ювелірної галузі. Поєднання нововведень і відроджених традиційних рис призводило до революції у ювелірній сфері. Піонером експериментів і новаторства ювелірного мистецтва стала Франція, беззаперечний флагман нового епатажного, незвичного і дивовижного стилю. Опал, повернутий у широкий обіг ювелірного дизайну Рене Лаліком, став маркером ювелірного модерну, даючи безмежні можливості з точки зору художніх особливостей, якими успішно користувалися майстри. The purpose of the article is to highlight the reasons for the popularisation of opal in the work of the leading jeweller of the Art Nouveau era, Rene Lalique, the impact of the phenomenon on the evolution of French jewellery art. The research methodology is based on the use of iconographic (for the analysis of individual motifs, plots of specific works), comparative (for the comparison of the defining stylistic features of the individual manner of supporters of traditionalism and reformism), complex (for ensuring comprehensive coverage of revolutionary processes in French jewellery art at that time), chronological (for the coverage of phenomena in certain periods of time in their clear sequence), iconological (for positioning the phenomenon in the general historical and cultural context) methods. The scientific novelty of the article is justified by the lack of research in the field of domestic art criticism that focuses on techniques and materials, the use of which determined the possibility of revolutionary processes in France at the turn of the 19th and 20th centuries. In Ukrainian science today there is no comprehensive work on the jewellery art of modernity, both in general and dedicated to its individual aspects, including techniques and materials. Opal, as one of the most popular materials of the era, has been bypassed by the attention of scientists due to its dominant role in the style creation of Art Nouveau jewellery. Conclusions. Jewellery art at the turn of the 19th and 20th centuries. was

2026-01-01T00:00:00Z Романенкова, Юлія http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1295 2026-08-24T08:47:32Z 2026-08-01T00:00:00Z

Експерименти з фактурою та кольором як базовий аспект творчої манери скульптора Ігоря Глухенького Романенкова, Юлія

2026-08-01T00:00:00Z Романенкова, Юлія http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1292 2026-08-14T06:58:56Z 2026-01-01T00:00:00Z

«Per aspera ad astra» гетьмана Івана Мазепи: довгий шлях до повернення Романенкова, Юлія

2026-01-01T00:00:00Z Ніколаюк, Тетяна Стоян, Тетяна Nikolaiuk, Tetian Stoian, Tetiana http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1202 2026-06-10T12:59:16Z 2022-01-01T00:00:00Z

Каральні заходи як метод підвищення продуктивності праці робітників у радянській Україні 1929–1938 рр. Ніколаюк, Тетяна; Стоян, Тетяна; Nikolaiuk, Tetian; Stoian, Tetiana Мета дослідження полягає у вивченні каральних заходів стимулювання виробничої діяльності робітників усіх галузей промисловості, транспорту та будівництва УСРР–УРСР, які застосовувала держава-­комуна впродовж 1929–1938 рр. для підвищення продуктивності їхньої праці в умовах тотального володіння, користування й розпорядження всіма засобами вироб­ництва. Методологія. У науковому пошуку наголос робився на головний принцип історичної науки – принцип історизму. При визначенні структури студії використано проблемно­хро­нологічний підхід. Наукова новизна. Висвітлюються каральні практики та примус як спосіб залучення робітників при відсутності матеріального стимулювання праці до економічного життя в умовах комуносоціалізму. З’ясовано, що впродовж 1929–1932 рр., коли правляча пар­тія здійснювала другий комуністичний штурм, робітництво республіки негативно реагувало на спроби держави­-комуни замінити матеріальне стимулювання праці каральними практиками. Наприкінці 1933 р. заміна належного матеріального заохочення позаекономічним примусом поставила радянську економіку на межу економічної катастрофи: посилилася плинність робочої сили, зросла кількість випадків браку і прогулів, знизилася продуктивність праці, поси­лилося відставання СРСР від розвинутих капіталістичних країн. У 1934–1936 рр. партійно­-ра­дянське керівництво продовжувало застосовувати каральні практики разом із матеріальним заохоченням праці. Впродовж 1937–1938 рр. каральні заходи щодо стимулювання виробничої діяльності на промислових підприємствах було значно посилено, напередодні Другої світової війни вони перетворилися в масові репресії. Висновок. На основі вивчення нових архівних документів та аналізу статистичних даних доведено, що в 1929–1938 рр. в умовах економічної кризи уряд застосовував страх як інструмент примусу, завдяки якому партійно-­радянське керів­ництво намагалося підвищити продуктивність праці робітників. The aim of the study is to study the punitive means of stimulating the production of industrial workers in all industries, transport and construction of UkrSSR, used by the commune during 1929–1938 to increase their productivity in total ownership, use and disposal of all means of production. Methodology. In her scientific research, the author relied on the main principles of historical science – objectivity and historicism. The problem­chronological approach was used to determine the structure of the studio. The scientific novelty of the study lies in the coverage of punitive practices and coercion as a way to attract workers in the absence of material incentives to economic life in the conditions of communal socialism. The author found that during 1929–1932, when the ruling party carried out a second communist assault, Ukrainian workers reacted negatively to attempts by the commune state to replace material incentives with punitive practices. At the end of 1933, the replacement of proper material incentives for workers by non­economic coercion put the Soviet economy on the brink of economic catastrophe: labor turnover increased, defect and absenteeism increased, labor productivity declined, and the USSR lagged behind developed capitalist countries. In 1934–1936, the party­Soviet leadership continued to use punitive practices along with material incentives for labor. During 1937–1938, punitive measures to stimulate industrial activity in industrial enterprises were significantly intensified, turning into mass repression on the eve of World War II. Conclusion. Based on the study of new archival documents and analysis of statistical data, the author proves that during 1929–1938 the government of the totalitarian Soviet state in the economic crisis used fear as a coercive tool through which the party­Soviet leadership increased productivity of Ukrainian workers.

2022-01-01T00:00:00Z