http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/16 2026-04-16T02:29:53Z http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1110 Соціально спрямоване проєктування в архітектурній освіті як простір духовного зростання Олійник, Ганна; Гершензон, Михайло; Залуцький, Володимир; Oliinyk, Hanna; Gershenzon, Mykhailo; Zalutskyi, Volodymyr Метою статті є аналіз потенціалу соціально спрямованого навчального архітектурного проєктування як чинника формування ціннісних, морально-етичних та громадянських установок майбутніх архітекторів. У центрі уваги – педагогічні та проєктні процеси, що реалізуються в межах навчального проєктування об’єктів соціального призначення, зокрема закладів дошкільної освіти з інтегрованими укриттями, а також їхній вплив на розвиток у студентів емпатійного мислення, соціальної відповідальності та усвідомлення архітектури як суспільно значущої діяльності. Методи дослідження. Застосовано міждисциплінарний підхід, що поєднує методи архітектурно-компози-ційного та функціонально-планувального аналізу, психолого-педагогічного включеного спостереження і рефлексивного аналізу навчального процесу. Емпіричною базою дослідження стали 125 студентських проєктів 2-го курсу, виконаних у 2022–2025 роках. Результати дослідження. Встановлено, що соціально спрямоване навчальне проєктування виступає не лише засобом формування фахових компетентностей, а й ефективним чинником розвитку ціннісних та етично орієнтованих професійних установок студентів. У переважній частині проєктів зафіксовано орієнтацію на психологічний ком-форт дитини, інтеграцію укриттів у структуру освітнього середовища, а також зростання уваги до інклюзивних рішень. Рефлексивні самооцінки студентів засвідчують трансформацію ставлення до проєктної діяльності – від переважно технічного підходу до соціально й етично відповідального. Висновки. Соціально орієнтоване навчальне архітектурне проєктування в умовах війни є ефективним педагогічним інструментом формування професійної відповідальності, емпатійного мислення та ціннісного ставлення до людини й суспільства. Отримані результати дослідження можуть бути використані для оновлення змісту навчальних програм архітектурних факультетів з метою посилення гуманітарної та соціально орієнтованої складової фахової підготовки. The purpose of the article is to identify the potential of socially oriented architectural design as a factor in the formation of value-based, moral, ethical and civil guidelines of future architects. The focus is on the pedagogical and design processes implemented within the educational design of socially significant facilities, in particular preschool institutions with integrated shelters, and their influence on the development of empathetic thinking, social responsibility and the understanding of architecture as a socially responsible activity among students. ResearchMethods. The interdisciplinary approach is applied in the study, which combines methods of architectural and compositional analysis, functional and planning analysis, psychological and pedagogical included observation, and the reflective analysis of the educational process. The empirical basis of the study consists of 125 second-year student projects completed during 2022–2025. Results. According to the resultsit can be stated that socially oriented educational design functions not only as a means of forming professional competencies but also as an important factor of moral and social development factor of the student’s personality. In most projects, the focus on children’s psychological comfort, integration of shelters into the structure of the educational space and strengthening of inclusive solutions is recorded. Students’ reflective self-assessments indicate a change in their attitude towards design activity from purely technical to socially and ethically responsible. Conclusions. Socially oriented educational architectural design under wartime conditions appears to become an effective educational tool and at the same time a space for the social growth of the future architect, within which empathetic thinking, responsibility and value-based attitudes towards the individual and society are formed. The obtained results may be used to update the educational programs of architectural faculties in the direction of strengthening the humanitarian component of professional training. 2025-01-01T00:00:00Z http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1109 Дослідження проблем ревалоризації малих річок України Олійник, Олена; Акопян, Давид; Oliynyk, Olena; Akopian, Davyd Мета дослідження. Розглядаються проблеми ревалоризації малих річок в містах України. Методи дослідження. У статті використовуються такі методи: аналіз стану малих річок, міжнародний досвід відновлення малих річок та сучасні тенденції; огляд наявних досліджень щодо покращення екологічного стану та створення громадських просторів вздовж малих річок. Дослідження спирається на опубліковані відомості з практики відновлення та регенерації річок, аналіз міжнародних та вітчизняних документів. Ці методи дослідження сприятимуть збору, аналізу та інтерпретації даних, необхідних для досягнення мети статті. Головні результати.В ході вивчення попередніх досліджень і аналізу прикладів в Україні були виявлені спільні фактори урбанізованого середовища, які негативно впливають на річки, зокрема: забруднення стічними водами та сміттям; незаконна забудова у межах 25-метрової захисної смуги; процеси модифікації русла і заплав, зокрема бетонування і спрямлення, створення штучних водойм; часткове або повне заведення річок у підземні колектори; наявність на території річкового басейну виробничих і комунально-складських зон. Дефіновані основні вимоги до процесу відновлення малих річок, зокрема: створення доступних пішохідних просторів, відновлення цілісності міської структури, повернення втраченого історичного контексту, організація методів запобігання повеням, відновлення екології та інші. Висновки. Запропоновані засади збереження та відновлення малих річок в містах України на положеннях сталого розвитку в умовах післявоєнної відбудови. Встановлено, що відновлення малих річок сприятиме від-родженню національної ідентичності, покращенню умов проживання, створенню туристично при-вабливих просторів у центрі міста, а також стане відповіддю на зобов’язання України та Києва щодо сталого розвитку міст до 2030 року. Purpose of the article. The study examines the problems of revaluing small rivers in Ukrainian cities. Research methods. The article uses the following methods: analysis of the state of small rivers, international experience in the restoration of small rivers and current trends; review of existing research on improving the ecological state and creating public spaces along small rivers. The study is based on published information on the practice of restoration and regeneration of rivers, analysis of international and domestic documents. These research methods will contribute to the collection, analysis and interpretation of data necessary to achieve the purpose of the article. Main results. А review of previous studies and analysis of examples in Ukraine revealed common factors in urban environments that have a negative impact on rivers, including: pollution from sewage and waste; illegal construction within the 25-meter protective zone; modification of riverbeds and floodplains, including concreting and straightening, creation of artificial reservoirs; partial or complete diversion of rivers into underground collectors; presence of industrial and communal storage areas in the river basin. The main requirements for the restoration of small rivers have been identified, including: the creation of accessible pedestrian spaces, the restoration of the integrity of the urban structure, the return of the lost historical context, the organization of flood prevention methods, the restoration of ecology, and others. Conclusions. The proposed principles for the conservation and restoration of small rivers in Ukrainian cities are based on sustainable development in the context of post-war reconstruction. It has been established that the restoration of small rivers will contribute to the restoration of national identity, improve living conditions, create tourist-attractive spaces in the city center, and also meet Ukraine's commitments to sustainable urban development by 2030. 2025-01-01T00:00:00Z http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1108 Визначення факторів впливу та архітектурних прийомів у комплексному проєктуванні споруд для розміщення служб швидкого реагування Носов, Юрій; Nosov, Yurii Мета дослідження.Метою цієї роботи є комплексний аналіз і систематизація ключових факто-рів впливу, а також визначення номенклатури архітектурно-планувальних прийомів у процесі проєктування інтегрованих служб швидкого реагування (СШР) у структурі сучасного міста.Дослідження спрямоване на розробку теоретичної моделі «Центру безпеки», адаптованої до умов післявоєнного відновлення України, яка враховує вимоги енергоефективності, безпеки персоналу та соціальної взаємодії.Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети автором розглянуто проблеми функціонування служб швидкого реагування, здійснено аналіз світової практики та вітчизняного досвіду їхнього проєктування.У статті використано комплекс теоретичних і емпіричних методів дослідження.Завдяки дедукції та індукції, синтезу і порівнянню, аналізу та моделюванню, систематизації й узагальненню автор виходить на системний розгляд поточних практик розміщення споруд служб швидкого реагування як самостійних архітектурних об’єктів, вивчення їхнього впливу на сталий розвиток міських територій і розроблення нових підходів до планування та розміщення служб швидкого реагування з метою підвищення ефективності їхньої роботи. Висновки. У статті зроблено висновок щодо доцільності вибору типології служби швидкого реагування в умовах міського проєктування. Автором запропоновано комплексну систематизацію архітектурно-планувальних прийомів, що застосовуються у процесі проєктування пожежних станцій, служб екстреної медичної допомоги та поліцейських дільниць.На основі аналізу світової практики та вітчизняного досвіду визначено ключові групи факторів впливу на проєктування служб швидкого реагування: політичні й урбаністичні, технічні та технологічні, соціальні та культурні. Також сформульовано принципи раціоналізації проєктування служб швидкого реагування в умовах сучасних викликів і загроз. The purpose of the study. The purpose of this work is a comprehensive analysis and systematization of key influencing factors, as well as the definition of the nomenclature of architectural and planning techniques in the design of integrated rapid response services (RRS) in the structure of a modern city. The research is aimed at developing a theoretical model of the «Security Center», adapted to the conditions of post-war reconstruction of Ukraine, taking into account the requirements of energy efficiency, personnel safety and social interaction. Research methods. To address this objective, the research analyzes the operational challenges of emergency response systems, integrating insights from international practice and domestic design experience. The methodological framework employs a combination of theoretical and empirical approaches, including deduction and induction, synthesis and comparison, analytical modeling, as well as systematization and generalization. These methods support a comprehensive evaluation of emergency response facilities as autonomous architectural entities, their contribution to sustainable urban development, and the formulation of innovative models for their planning and deployment to enhance operational efficiency. Main results and conclusions. The findings highlight the necessity of adopting context-appropriate typologies of emergency response services in urban environments. The study develops a systematization of architectural and planning approaches applied in the design of fire stations, emergency medical facilities, and police stations. Drawing on global and domestic case studies, three key groups of design-influencing factors are identified: political-urban, technical-technological, and socio-cultural. Finally, principles for rationalizing emergency response service design are articulated, emphasizing resilience, adaptability, and efficiency in the face of contemporary urban challenges and threats. 2025-01-01T00:00:00Z http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1107 Історія стилю «цегляний експресіонізм» в архітектурі та перспективи використання його особливостей в Україні Болобан, Костянтин; Давидов, Анатолій Миколайович; Boloban, Kostiantyn; Davydov, Anatoliy Ознайомлення з історією та специфікою стилю «цегляний експресіонізм» може суттєво вплинути на перспективи розвитку традиційного будівництва в Україні з застосуванням цегли та інших керамічних виробів. Метою даної статті є виявлення особливостей архітектурного стилю «цегляний експресіонізм» та визначення його потенціалу для подальшого використання в сучасній українській архітектурі, зокрема в контексті повоєнної відбудови. Нами розглянуто історичні передумови виникнення стилю, його естетичні, конструктивні та символічні риси, а також перспективи адаптації цих прийомів та принципів у сучасному проєктуванні. Методи дослідження включають історико-архітектурний аналіз, джерелознавчий метод, метод порівняння, типологічний аналіз та візуально-графічну інтерпретацію. Також враховано практичний досвід проєктування та аналіз сучасного будівництва. Результати дослідження засвідчують, що цегляний експресіонізм є не лише історично значущим явищем, але й джерелом цінних формотворчих, технологічних та композиційних прийомів, які можуть бути використані в контексті сучасної української архітектури. Актуальним є використання емоційної виразності, тактильності матеріалу, орнаментальності фасадів та інтеграції мистецтв як реакції на потребу суспільства у глибшій ідентичності простору. Висновки. Прийоми цегляного експресіонізму можуть бути ефективно інтегровані у сучасну архітектуру України, а адаптація стилю сприятиме створенню гармонійного архітектурного середовища, що поєднує традицію з інновацією, особливо у сфері житлової та громадської забудов. Враховуючи високий художній потенціал стилю, його принципи можуть надати нового імпульсу розвиткові національної архітектури в умовах відбудови країни. Familiarization with the history and specifics of the «brick expressionism» style can significantly influence the prospects for the development of traditional construction in Ukraine using bricks and other ceramic products. The purpose of this article is to identify the characteristics of the architectural style of Brick Expressionism and to determine its potential for further application in contemporary Ukrainian architecture, particularly in the context of post-war reconstruction. The study explores the historical background of the style’s emergence, its aesthetic, structural, and symbolic features, as well as the prospects for adapting these principles to modern architectural design. The research methods include historical and architectural analysis, source studies, comparative and typological analysis, and visual-graphic interpretation. Practical experience in architectural design and an analysis of contemporary construction practices were also taken into account. The results of the study show that Brick Expressionism is not only a historically significant phenomenon but also a valuable source of form-making, technological, and compositional techniques that can be implemented in modern Ukrainian architecture. The use of emotional expressiveness, material tactility, ornamental facades, and the integration of arts is especially relevant as a response to society’s need for a deeper spatial identity. Conclusions. The principles of Brick Expressionism can be effectively integrated into contemporary Ukrainian architecture. Adapting the style may contribute to the creation of a harmonious architectural environment that combines tradition with innovation, particularly in the fields of residential and public construction. Given the high artistic potential of the style, its principles could offer a new impulse for the development of national architecture in the conditions of Ukraine’s reconstruction. 2025-01-01T00:00:00Z