http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/20 2026-06-11T19:32:02Z http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1203 Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури як навчально-освітній та культурно-мистецький простір Цугорка, Олександр; Михайлова, Рада; Tsuhorka, Oleksandr; Mykhailova, Rada Мета дослідження. У статті досліджено специфіку діяльності Національної акаде- мії образотворчого мистецтва і архітектури як традиційно-історичного культурного середовища, в якому поєднуються навчальна, науково-освітня, мистецька, а з 2025 року – і культурницька (зокрема, музейна) діяльність. Увагу акцентовано на тому, що Академія, поєднуючи всі види обра- зотворчого мистецтва (живопис, скульптуру, графіку та архітектуру), всебічно сприяє творчому самовизначенню й самовираженню митців-викладачів та студентської молоді. З’ясовано, що на численних різноманітних заходах (колективних і персональних виставках, творчих конкурсах, про- фесійних майстер-класах), які є презентаціями результатів творчої роботи митців, реалізується високий потенціал сучасного українського образотворчого мистецтва, базовим підґрунтям якого є унікальна творча спадщина, зібрана в Художньому музеї НАОМА. Методологія дослідження НАОМА як фундаментального навчально-освітнього та культурно-мистецького закладу вищої освіти поля- гає у застосуванні комплексу наукових методів мистецтвознавства, культурології, музеєзнавства; діалектичний метод застосовано для аналізу протиборства та єдності художніх традицій про- фесійної освіти (історичне формування академічної системи) та сучасних інновацій (технології цифровізації, медіаарту); системний метод залучено для виявлення специфіки НАОМА не лише як закладу вищої освіти, але й як структури, наділеної уявленнями цілісної теорії творчої практики, що об’єктивно впливає на художні процеси в Україні і є конкретним сегментом у державній куль- турній політиці; за допомогою стилістичного та формального методів простежено властивості творчого доробку викладачів і випускників НАОМА в сучасних умовах трансформації «академізму» у напрямку цифровізації, адаптації історично сформованих художніх стилів у контексті новітніх художніх практик; інституційним методом з’ясовано роль НАОМА як провідної багатофункціо- нальної платформи, що визначає вектори розвитку професійної мистецької спільноти. Наукова новизна полягає у зверненні до аналізу діяльності НАОМА як провідного багатофункціонального навчально-освітнього та культурно-мистецького закладу вищої освіти, який значною мірою фор- мує сучасний культурно-мистецький простір України. Дослідження узагальнює взаємодію традицій академічної системи професійної освіти з новими цифровими технологіями, модерними художніми практиками як специфічним мистецьким простором, важливим для мистецького процесу України, а саме, щодо створення умов для самовиявлення творчої індивідуальності, креативної особистості, національної ідентичності. Висновки. НАОМА як фундаментальний навчально-виховний заклад вищої освіти формує креативний культурно-мистецький простір, трансформуючи художнє середо- вище в активний потенціал розвитку, професійного спілкування та саморепрезентації митців, реставраторів, архітекторів, мистецтвознавців шляхом реалізації освітньо-художніх ініціатив, пов’язаних з вивченням та збереженням художньої спадщини Художнього музею НАОМА. Академія формує професійну досконалість та культурну ідентичність митців, їхні духовні цінності, інте- груючи українське мистецтво у суспільне життя як перетворений на сучасному етапі творчий доробок видатних попередників, у продовженні традицій українського академізму та застосуванні модерних стилістичних течій. Ця ідея відіграє важливу роль для формування культурно-мистець- кого середовища країни, сприяючи розширенню освітньо-мистецького досвіду, фахового спілкування та співпраці студентів, діючих викладачів, митців-вихованців НАОМА, фахівців образотворчого мистецтва та архітектури. Purpose of the study. The article explores the specifics of the activities of the National Academy of Fine Arts and Architecture as a traditional and historical cultural environment, which combines educational, scientific and educational, artistic, and from 2025 also cultural, specifically museum activities. It is emphasized that by combining all types of fine arts – painting, sculpture, graphics and architecture, the academy comprehensively contributes to the creative self-determination and self-expression of artists-teachers, student youth. It was revealed that at numerous various events – collective and personal exhibitions, creative competitions, professional master classes, which are a presentation of the results of the creative work of artists, the high potential of modern Ukrainian fine arts is realized, the basic foundation of which is the unique creative heritage of past decades, concentrated in the collections of works of art of teachers and students of higher education institutions, collected in the NAFAA Museum. The methodology of the study of NAFAA as a fundamental educational and cultural and artistic institution of higher education consists in the application of a complex of scientific methods of art history, cultural studies, and museology; the dialectical method was used to analyze the confrontation and unity of artistic traditions of professional education (historical formation of the academic system) and modern innovations (digitalization technologies, media art); the systemic method was used to identify the specifics of NAFAA not only as an institution of higher education, but also as a structure endowed with the ideas of a holistic theory of creative practice, which objectively affects artistic processes in Ukraine and represents a specific segment in state cultural policy; using stylistic and formal methods, the properties of the creative work of NAFAA teachers and graduates were traced in modern conditions of the transformation of "academicism" towards digitalization, the adaptation of historically formed artistic styles in the context of the latest artistic practices; The institutional method clarified the role of NAFAA as a leading multifunctional platform that determines the vectors of development of the professional artistic community. The scientific novelty lies in the analysis of the activities of NAFAA as a leading multifunctional educational and cultural and artistic institution of higher education, which to a large extent shapes the modern cultural and artistic space of Ukraine. The study summarizes the interaction of the traditions of the academic system of professional education with new digital technologies, modern artistic practices as a specific artistic space, important for the artistic process of Ukraine, namely, in terms of creating conditions for self-expression of creative individuality, creative personality, and national identity. Conclusions. NAFAA as a fundamental educational institution of higher education forms a creative cultural and artistic space, transforming the artistic environment into an active potential for development, professional communication and self-representation of artists, restorers, architects, art historians through the implementation of educational and artistic initiatives related to the study and preservation of the artistic heritage of the NAFAA Museum. The Academy forms the cultural identity of artists, their spiritual values, integrating Ukrainian art into public life as a meaningful and transformed at the modern stage creative work of predecessors as a continuation of the traditions of Ukrainian academism and other well-known stylistic trends. This idea plays an important role in the formation of the cultural and artistic environment of the country, contributing to the expansion of the educational and artistic experience of professional communication and cooperation of students, artists, and their self-expression in various types of fine arts and architecture. 2026-01-01T00:00:00Z http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1156 Художнє осмислення екзистенційних втрат в українському живописі другої половини ХХ століття Леонець, Ярослав; Leonets, Yaroslav Мета статті – на основі визначення явища «екзистенційна втрата», здійснити спробу пере-осмислення художньої мови митців другої половини ХХ ст., котрі розкривали тему людської вразливості під час соціально-історичних катастроф. Розглянуто еволюцію художнього мислення від періоду «хрущовської відлиги» (1950-х років), через десятиліття застою та андеграунду (1960-ті – 1980-ті) до періоду відновлення незалежності. Проаналізовано ключові мистецькі концепції, художні течії та творчість видатних митців, які втілили драматичну екзистенцію людини в контексті історичних катастроф, політичного гніту та духовно-го пошуку. Здійснено системний аналіз творчості художників-шістдесятників, представників мистецького андеграунду 1970–1980-х років та пошукувачів нових форм художньої виразності. Методи. Дослідження ґрунтується на поєднанні герменевтичного аналізу живописних творів, структурно-образного аналізу художньої форми та інтерпретації мистецьких текстів у контексті екзистенціальної філософії й теорії культурної травми, що дає змогу виявити латентні смисли досвіду втрат у візуальній мові українського живопису другої половини ХХ століття. Результати. У дослідженні виявлено, що послідовний перехід від модифікованих форм соціалістичного реалізму й «суворого стилю» до експресіоністичних, символічних та андеграундних практик зумовив появу нової візуальної мови осмислення екзистенційних втрат, у якій індивідуальний досвід митця поєднується з колективною травмою суспільства та формує альтернативні наративи пам’яті й ідентичності. Висновок. Тема екзистенційних втрат в українському живописі другої половини ХХ ст. постає осердям художнього мислення, поєднуючи індивідуальний досвід митця з колективною травмою суспільства та перетворюючи живопис на простір духовної резистенції, збереження пам'яті та пошуку нових моделей ідентичності. The aim of the article is, based on the definition of the phenomenon of «existential loss», to attempt a reconsideration of the artistic language of artists of the second half of the 20th century who revealed the theme of human vulnerability during socio-historical catastrophes. The evolution of artistic thinking is examined from the period of the «Khrushchev Thaw» (1950s), through the decades of stagnation and the underground (1960s–1980s), to the period of independence. The author analyzes key artistic concepts, artistic movements, and the work of prominent artists who embodied the dramatic human existence in the context of historical catastrophes, political oppression, and spiritual search. A systematic analysis is carried out of the work of the «Sixtiers», representatives of the artistic underground of the 1970s–1980s, and seekers of new forms of artistic expression. Methods. The research is based on a combination of hermeneutic analysis of paintings, structural and figurative analysis of artistic form, and the interpretation of artistic texts in the context of existential philosophy and the theory of cultural trauma, which makes it possible to reveal latent meanings of the experience of loss in the visual language of Ukrainian painting of the second half of the 20th century. Results. The study reveals that the gradual transition from modified forms of socialist realism and the «severe style» to expressionist, symbolic, and underground practices led to the emergence of a new visual language for interpreting existential losses, in which the individual experience of the artist is combined with the collective trauma of society and shapes alternative narratives of memory and identity. Conclusion. The theme of existential losses in Ukrainian painting of the second half of the twentieth century appears as the core of artistic thinking, combining the individual experience of the artist with the collective trauma of society and transforming painting into a space of spiritual resistance, preservation of memory, and the search for new models of identity. 2026-01-01T00:00:00Z http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1153 Українське мистецтво під час війни: ключові тенденції трансформацій і нова роль митця Антонюк, Олександр; Antoniuk, Oleksandr Актуальність даного дослідження зумовлена тим, що в умовах тривалої історичної боротьби України з російською агресією мистецтво набуває ключового значення як маркер національної ідентичності, форма спротиву та архів колективної пам’яті. Це актуалізує потребу аналізу трансформації мови образотворення та ролі митця під час війни, поєднуючи історичну перспективу з аналізом сучасних художніх практик. Мета статті – окреслити ключові тенденції трансформацій українського мистецтва в умовах війни, боротьби за виживання та власну ідентичність. У дослідженні розглянуто досвід українських митців у контексті художніх процесів, спричинених воєнними подіями, проаналізовано еволюцію їхніх творчих практик. Методи дослідження. У дослідженні застосовано історико-культурний та аналітичний загальнонаукові методи для осмислення розвитку українського мистецтва в умовах війни та його ролі у формуванні національної ідентичності. Метод мистецтвознавчого аналізу використано для характеристики творчості окремих художників; компаративний метод – для порівняння досвіду українських митців у ХХ ст. та сучасності, виявлення спільних та відмінних тенденцій у різні історичні періоди; семіотичний та соціокультурний – для інтерпретації художніх образів і символів воєнної доби. Результати. Проаналізовано вплив кризових умов війни на художні практики, що обумовлює поглиблення їхнього екзистенційного змісту, трансформацію мови образотворення, появу нової образно-символічної системи. Досліджено феномен формування двоїстої ідентичності українського митця – «я – художник» і «я – воїн / борець», що стає характерною ознакою українського культурного процесу XX і XXI століть. Простежено тенденцію переходу мистецтва з естетичної площини в екзистенційну, коли художній жест стає формою самозбереження, протесту й формування власної культурної пам’яті. Висвітлено специфіку репрезентації мистецтва художниками в умовах еміграції, основні проблеми його розвитку та «включеність» у національний контекст. Досліджено тенденцію деколоніального вектора еволюції мистецтва, що безпосередньо впливає на остаточне утвердження української ідентичності. Проведені паралелі між досвідом митців часів Другої світової війни та сучасності засвідчують циклічність історії: і тоді, і зараз мистецтво ставало формою спротиву, протесту та збереження культурної пам’яті. Висновки. Результати даного дослідження розкривають тенденції трансформацій, через які проходить українське мис-тецтво в умовах війни, акцентуючи на тому, що воно постає не лише як творча практика, але й як інструмент виживання, протесту і, зрештою, утвердження права на існування. Порівнюючи досвід минулого століття і сьогодення, можемо зробити висновок, що історія циклічна: як тоді, так і зараз митці борються, створюють своє мистецтво, а росія системно знищує їх як носіїв української культури. Це вкотре підкреслює важливість збереження та осмислення мистецької спадщини як чинника культурного спротиву. The relevance of this research is determined by the fact that, in the context of Ukraine’s long historical struggle against russian aggression, art acquires key significance as a marker of national identity, a form of resistance, and an archive of collective memory. This highlights the need to analyze the transformation of visual language and the role of the artist during wartime, combining a historical perspective with the analysis of contemporary artistic practices. The purpose of this article is to outline the key trends in the transformation of Ukrainian art under the conditions of war, the struggle for survival, and the preservation of national identity. The study examines the experience of Ukrainian artists within the context of artistic processes shaped by wartime events and analyzes the evolution of their creative practices. Research methods. The research employs historical-cultural and analytical general scientific methods to comprehend the development of Ukrainian art during wartime and its role in shaping national identity. The method of art historical analysis is used to characterize the work of individual artists; the comparative method is applied to compare the experiences of Ukrainian artists of the 20th century and the present day, identifying common and distinctive trends across different historical periods; semiotic and sociocultural methods are used to interpret artistic images and symbols of the wartime era. Results. The study analyzes how the crisis conditions of war influence artistic practices, leading to a deepening of their existential content and a transformation of visual language through the emergence of a new figurative and symbolic system. The phenomenon of the formation of a dual identity of the Ukrainian artist – “I as an artist” and “I as a warrior/fighter” – is examined as a characteristic feature of the Ukrainian cultural process of the 20th and 21st centuries. A tendency is traced whereby art shifts from the aesthetic sphere to the existential one, when the artistic gesture becomes a form of self-preservation, protest, and the formation of cultural memory. The specificity of artistic representation under conditions of emigration is highlighted, along with the main challenges of its development and its “inclusion” in the national context. The study also explores the decolonial vector in the evolution of art, which directly influences the final affirmation of Ukrainian identity. Parallels drawn between the experiences of artists during World War II and those of the present day demonstrate the cyclical nature of history: both then and now, art has functioned as a form of resistance, protest, and preservation of cultural memory. Conclusions. The results of this study reveal the transformation trends that Ukrainian art undergoes in wartime conditions, emphasizing that it emerges not only as a creative practice but also as a tool for survival, protest, and ultimately the assertion of the right to exist. By comparing the experience of the past century with the present, it can be concluded that history is cyclical: both then and now, artists fight, create their art, while Russia systematically destroys them as carriers of Ukrainian culture. This once again underscores the importance of preserving and comprehending artistic heritage as a factor of cultural resistance. 2026-01-01T00:00:00Z http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1115 Образна пластика живописних творів Василя Корчинського в контексті авторських візій національної естетики Соловей, Олесь; Solovei, Oles Мета статті – розгляд особливостей пластичної мови живопису Василя Корчинського 2009–2024 років у контексті авторських візій національної естетики на основі аналізу низки творів означеного періоду. Методи дослідження. В основу дослідження покладено засади композиційно-структурного, формально-пластичного та порівняльного аналізів, що дало змогу виявити специфіку образної пластики митця. Результати. У межах статті розглянуто й проаналізовано низку широкоформатних тематичних картин митця, зокрема твори: «Із глибини віків» (2009), «Благодать» (2010), «Скіфський степ» (2013), «Майдан. Революція Гідності» (2015), «Будівничі Українського православ’я» (2019). В результаті дослідження з’ясовано, що тематична широкоформатна картина посідає одне з чільних місць у живописному доробку В. Корчинського. Визначено, що мистецькі візії майстра у контексті національної естетики засвідчують безперервність українських народних традицій. Митець відрефлексовує й екстраполює в сучасність знакові події культурно-історичного процесу в Україні, спогади дитинства, народні свята, а також драматичні і трагічні реалії сучасності. З’ясовано, що творчість художника реалізується в річищі естетичної та духовної цілісності форми і змісту. Проаналізована низка живописних робіт митця дає змогу виявити специфіку його образної пластики, зокрема тенденцію до складних композиційних рішень з множинними змістово-символічними аспектами у межах певного формату картинної площини. Для максимального поглиблення внутрішньої напруги образу митець, окрім інших засобів виразності, застосовує оригінальну авторську техніку. Висновки. Доведено, що В. Корчинський у своїй творчості органічно поєднує засади професійного малярства з пластичними й виражальними засобами народного мистецтва з його міфопоетичним світосприйняттям, декоративністю й умовністю малярської палітри. Визначено, що живописні твори митця маніфестують максимальну суголосність українській ментальності, а рецепція художника на народну мову постає в парадигмі як формального, так і знаково-символічного поля всього пласту декоративно-ужиткового мистецтва. Запропонована тема пов’язана з актуальними питаннями вітчизняної образотворчості другої половини ХХ – початку ХХІ століття. Дослідження також може слугувати теоретичним підґрунтям для мистецтвознавців і студентів творчих спеціальностей. This article aims to examine the features of the plastic language of Vasyl Korchynskyi’s painting of 2009–2024 in the context of the author’s visions of national aesthetics based on the analysis of a number of works within the specified period. Study methods. The study is based on the principles of compositional and structural, formal and plastic, as well as comparative analysis, which allowed identifying the specifics of the artist’s figurative plasticity. Results. The article considers and analyzes a number of large-format thematic paintings of the artist, in particular, «From Depths of Ages» (2009), «Grace» (2010), «Scythian Steppe» (2013), «Maidan. Revolution of Dignity» (2015), «Builders of Ukrainian Orthodoxy» (2019). As a result of the study, it was found that a large-format thematic painting occupied one of the leading places in the artistic heritage of V. Korchynskyi. It was determined that the master’s artistic visions in the context of national aesthetics testified to the continuity of Ukrainian folk traditions. The artist reflects and extrapolates the significant events of the cultural and historical process in Ukraine, his childhood memories, folk holidays, as well as dramatic and tragic realities of the present into contemporaneousness. It was found that the artist’s work was realized in the stream of aesthetic and spiritual integrity of a form and content. The performed analysis of a number of the artist’s paintings allowed revealing the specifics of his figurative plasticity, in particular the tendency towards complex compositional solutions with multiple semantic and symbolic aspects within the certain picture plane format. To maximally deepen the internal tension of the image, V. Korchynskyi uses an original author’s technique along with other means of expression. Conclusions. It was proven that in his work, V. Korchynskyi organically combined the principles of professional painting with plastic and expressive means of folk art with its mythological and poetic worldview, decorativeness and conventionality of the painting palette. It was determined that the paintings of V. Korchynskyi manifested the maximum harmony with the Ukrainian mentality; the artist’s reception of the folk language revealed in the paradigm of both formal and sign oriented symbolic field of the entire layer of decorative and applied art. The proposed topic is related to the current issues of domestic fine arts of the second half of the 20th – early 21st centuries. The study can also serve as a theoretical basis for fine art experts and students of creative majors 2025-01-01T00:00:00Z