http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/368 2026-07-11T07:36:21Z http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1231 Особливості модернізації архітектури закладів вищої освіти України Черненко, Дар’я Юріївна У вступі представлено загальну характеристику наукового дослідження, обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, а також висвітлено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів. Дослідження присвячене виявленню особливостей модернізації архітектури закладів вищої освіти України в умовах сучасних соціальних, економічних і безпекових викликів, зокрема в контексті воєнних руйнувань, інтеграції у європейський освітній простір та впровадження принципів сталого розвитку. Особливу увагу приділено проблемам функціонально-планувальної застарілості університетських комплексів, необхідності формування сучасного освітнього середовища, підвищення рівня енергоефективності, безбар’єрності та інтеграції захисної інфраструктури у структуру кампусів. У першому розділі «Теоретичні основи модернізації архітектури закладів вищої освіти» досліджено сучасний стан архітектури закладів вищої освіти України та визначено основні проблеми їх функціонування. Проаналізовано наукові праці, присвячені питанням формування університетських кампусів, модернізації освітнього середовища, розвитку багатофункціональних просторів, енергоефективності та інтеграції закладів освіти у міське середовище. Визначено основні напрями сучасних підходів до модернізації університетських комплексів, серед яких формування гнучких функціональних структур, створення відкритих громадських просторів, впровадження принципів сталого розвитку та забезпечення інклюзивності середовища. Також проаналізовано міжнародний та конкурсний досвід реконструкції й проєктування закладів вищої освіти, що дозволило виявити актуальні тенденції розвитку сучасних університетських кампусів та визначити перспективні підходи до їх архітектурної трансформації. У другому розділі «Прийоми модернізації архітектурно-планувальної організації кампусів» досліджено сучасні підходи до формування університетських кампусів як цілісних багатофункціональних систем. Визначено особливості просторової організації сучасних закладів вищої освіти, зокрема перехід від розосередженої структури навчальних корпусів до інтегрованого кампусного середовища. Проаналізовано принципи функціонального зонування територій, організації пішохідних зв’язків, модернізації студентського житла та інтеграції рекреаційних просторів. Значну увагу приділено питанням енергоефективності, впровадженню інноваційних технологій, принципів «розумного кампусу», а також інтеграції елементів цивільного захисту та безбар’єрності у структуру освітнього середовища. На основі проведеного аналізу визначено основні принципи комплексної модернізації архітектури закладів вищої освіти України відповідно до сучасних європейських тенденцій розвитку освітньої інфраструктури. У третьому розділі «Концепція архітектурної модернізації Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука» проаналізовано містобудівну ситуацію території академії, визначено основні функціонально-планувальні та архітектурні проблеми існуючого комплексу, а також обґрунтовано необхідність його комплексної модернізації. Розглянуто особливості реконструкції навчальних корпусів, гуртожитку та спортивного комплексу з урахуванням сучасних вимог до освітнього середовища, безпеки та інклюзивності. Запропоновано концепцію формування цілісної структури кампусу з інтеграцією навчальних, житлових, громадських і рекреаційних функцій. Особливу увагу приділено впровадженню принципів сталого розвитку, зокрема термомодернізації будівель, використанню відновлюваних джерел енергії, озелененню покрівель і терас, формуванню багаторівневого рекреаційного середовища та застосуванню інноваційних технологій. У результаті запропоновано архітектурно-планувальну концепцію сучасного університетського кампусу, що відповідає актуальним вимогам функціональної ефективності, екологічності, енергоефективності та соціальної орієнтованості. The introduction provides an overview of the research, justifies the relevance of the topic, defines the aim, objectives, object, subject and methods of the study, and highlights the scientific novelty and practical significance of the findings. The study is devoted to identifying the characteristics of the modernisation of the architecture of higher education institutions in Ukraine in the context of contemporary social, economic and security challenges, particularly in the context of war damage, integration into the European educational space and the implementation of sustainable development principles. Particular attention is paid to the problems of the functional and planning obsolescence of university complexes, the need to create a modern educational environment, improve energy efficiency, ensure accessibility, and integrate security infrastructure into the structure of campuses. The first chapter, «Theoretical Foundations of the Modernisation of Higher Education Institution Architecture», examines the current state of architecture in Ukrainian higher education institutions and identifies the main challenges affecting their operation. Scientific works devoted to the formation of university campuses, the modernisation of the educational environment, the development of multifunctional spaces, energy efficiency and the integration of educational institutions into the urban environment are analysed. The main directions of contemporary approaches to the modernisation of university complexes have been identified, including the formation of flexible functional structures, the creation of open public spaces, the implementation of sustainable development principles, and ensuring the inclusivity of the environment. International and competition-based experience in the reconstruction and design of higher education institutions has also been analysed, enabling the identification of current trends in the development of modern university campuses and the determination of promising approaches to their architectural transformation. The second chapter, «Approaches to the Modernisation of Campus Architectural and Planning Organisation», examines contemporary approaches to the development of university campuses as integrated, multifunctional systems. It identifies the distinctive features of the spatial organisation of modern higher education institutions, in particular the transition from a dispersed structure of academic buildings to an integrated campus environment. The principles of functional zoning of territories, the organisation of pedestrian links, the modernisation of student accommodation and the integration of recreational spaces are analysed. Considerable attention is paid to issues of energy efficiency, the implementation of innovative technologies, the principles of the ‘smart campus’, as well as the integration of civil protection and accessibility elements into the structure of the educational environment. Based on the analysis, the main principles for the comprehensive modernisation of the architecture of higher education institutions in Ukraine have been identified in line with current European trends in the development of educational infrastructure. The third chapter, «Concept for the Architectural Modernisation of the Mykhailo Boichuk Kyiv State Academy of Decorative and Applied Arts and Design», analyses the urban planning context of the academy’s site, identifies the main functional, planning and architectural issues of the existing complex, and justifies the need for its comprehensive modernisation. The specific features of the reconstruction of the teaching blocks, student accommodation and sports complex are examined, taking into account modern requirements for the educational environment, safety and inclusivity. A concept is proposed for the formation of a cohesive campus structure integrating educational, residential, public and recreational functions. Particular attention is paid to the implementation of sustainable development principles, specifically the thermal modernisation of buildings, the use of renewable energy sources, the greening of roofs and terraces, the creation of a multi-level recreational environment, and the application of innovative technologies. As a result, an architectural and planning concept for a modern university campus has been proposed, meeting current requirements for functional efficiency, environmental sustainability, energy efficiency and social orientation. 2026-01-01T00:00:00Z http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1230 Особливості архітектурно - просторової організації пасажирських терміналів аеропортів Українець, Поліна Сергіївна; Ukrainets, Polina Serhiivna Дане дослідження демонструє принципи архітектурно-планувальної організації пасажирських аеропортів, основані на світовому досвіді та пропонує схему для їх подальшого проектування. У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми в умовах оптимізації пасажирських рейсів, діджиталізації, потреби у створенні комфортного й гнучкого простору для приймання, відправлення та технічного забезпечення повітряного транспорту, а також обслуговування пасажирів і вантажу. Сформульовано мету, завдання та методологію дослідження, визначено об’єкт і предмет роботи, а також окреслено наукову новизну, яка полягає у комплексному аналізі архітектурного і практичного підґрунтя аеропортових комплексів з урахуванням інклюзивних, екологічних та соціальних аспектів, а також асекурації норм безпеки в умовах воєнного стану. У першому розділі роботи – «Досвід архітектурно-планувальної організації пасажирських аеропортів» – розглянуто ключові підходи до проєктування пасажирських аеропортів на прикладі реалізованих світових практик, зокрема в точках аеросполучення США, ОАЕ, Іспанії, Великобританії, Туреччини та Південної Кореї. Проаналізовано функціональні рішення, зосереджено увагу на принципах інтуїтивності навігації, масштабованості потенційного розвитку та оптимізації пересування пасажирів та забезпечення діяльності під час дії воєнного стану. Другий розділ – «Функціонально-просторова організація пасажирських аеропортів» – пропонує розглянути, систематизувати та затвердити набір принципів, що застосовуються при проєктуванні пасажирських терміналів аеропортів з метою забезпечення максимальної ефективності, інтуїтивності навігації та оптимізації громадського користування даним типом будівель. Особливу увагу приділено розподілу та направленню природного світла як інструменту інтуїтивного знаходження шляху пасажирів крізь етапи проходження послідовних етапів терміналу аеропорту. У третьому розділі – «Особливості формоутворення пасажирських аеропортів у київській області» – подано авторське проектне рішення пасажирського терміналу, розроблене з урахуванням аналізованих підходів та результатів дослідження. Окреслено загальні архітектурні рекомендації, які можуть бути застосовані при проектуванні сучасних просторів забезпечення авіаційного сполучення в українських реаліях. Отримані результати мають практичну значущість і можуть бути використані при створенні нових або реконструкції існуючих пасажирських терміналів. The introduction substantiates the relevance of the chosen topic in the context of passenger flight optimization, digitalization, the need to create a comfortable and flexible space for receiving, sending and technical support of air transport, as well as servicing passengers and cargo. The goal, objectives and methodology of the study are formulated, the object and subject of the work are determined, and the scientific novelty is outlined, which consists in a comprehensive analysis of the architectural and practical basis of airport complexes, taking into account inclusive, environmental and social aspects, as well as ensuring safety standards in martial law conditions. The first section of the work – “Experience of architectural and planning organization of passenger airports” – considers key approaches to designing passenger airports using the example of implemented global practices, in particular at air connection points in the USA, UAE, Spain, Great Britain, Turkey and South Korea. Functional solutions are analyzed, focusing on the principles of intuitive navigation, scalability of potential development and optimization of passenger movement and ensuring activities during martial law. The second section – “Functional and spatial organization of passenger airports” – proposes to consider, systematize and approve a set of principles used in the design of airport passenger terminals in order to ensure maximum efficiency, intuitive navigation and optimization of public use of this type of buildings. Particular attention is paid to the distribution and direction of natural light as a tool for intuitively finding the path of passengers through the stages of passing successive stages of the airport terminal. The third section – “Features of Forming Passenger Airports in the Kyiv Region” – presents the author’s design solution for the passenger terminal, developed taking into account the analyzed approaches and research results. General architectural recommendations are outlined that can be applied when designing modern spaces for providing air traffic in Ukrainian realities. The results obtained have practical significance and can be used when creating new or reconstructing existing passenger terminals. 2026-01-01T00:00:00Z http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1229 Адаптація промислової архітектури під громадські центри Слободенюк, Світлана Сергіївна; Slobodeniuk, Svitlana Serhiivna Робота присвячена формуванню сучасної архітектурної моделі громадського центру на основі адаптації промислового комплексу, а також виявленню та систематизації основних принципів і ключових архітектурних прийомів адаптації промислової архітектури до громадських осередків на основі аналізу теоретичних напрацювань та практичного досвіду. Об’єктом дослідження є громадські центри як тип архітектурного середовища, а предметом дослідження — принципи та прийоми адаптації промислових комплексів до громадських центрів. У роботі використано такі методи дослідження, як аналіз наукових і теоретичних джерел, порівняльний аналіз світових та українських проєктних прикладів, узагальнення виявлених закономірностей, а також їх використання на обраній ділянці проєктування з проведенням її містобудівного аналізу. У кваліфікаційному магістерському дослідженні на тему «Адаптація промислової архітектури під громадські центри» розглянуто проблематику адаптації промислових будівель, комплексів і територій у контексті формування сучасних громадських багатофункціональних центрів. Тема є актуальною в контексті сучасної архітектурної практики та слугує широким полем для роздумів і архітектурних експериментів. Її значущість зумовлена тим, що будівлі дедалі частіше розглядаються не лише як статичні фізичні структури, а як динамічні середовища, здатні трансформуватися відповідно до нових соціальних, культурних і функціональних потреб. Зростає увага до контекстуальної архітектури, оскільки будівлі можуть зберігати й репрезентувати символи спільної історії та локального культурного надбання, інтегруючи їх в об’ємно-просторову та внутрішньо-планувальну структуру. Громадські центри у цих умовах набувають більш складного, гнучкого й багатогранного характеру, реагуючи на мінливі суспільні запити. Дослідження складається зі вступу, трьох основних розділів, висновків, списку використаних джерел і проєктної частини. У вступі подано загальну характеристику: коротко розглянуто тенденції до формування запиту на громадські осередки, зокрема в контексті адаптації промислових територій, визначено мету, завдання, об єкт, предмет дослідження, висвітлено актуальність теми кваліфікаційної роботи та розглянуто теперішній стан дослідженості у українському та міжнародному науковому полі. Узасаднено наукову новизну, практичну значущість та наведено структуру дослідження. У І розділі «Аналіз теоретичних та практичних напрацювань на тему адаптації проммислових територій під громадські центри» розглянуто теоретичні та практичні напрацювання з теми адаптації промислових територій до громадських осередків, проаналізовано міжнародний і український досвід ревіталізації. У ІІ розділі «Принципи та прийоми адаптації промислових будівель під громадські центри» виявлено та систематизовано основні принципи й прийоми адаптації промислових будівель до громадських центрів. У ІІІ розділі «Використання виведених принципів та прийомів у проектній частині» розглянуто застосування виведених принципів і прийомів у проєктній частині на прикладі громадського центру на вул. Кудрявській у Шевченківському районі м. Києва. У результаті дослідження визначено, що адаптація промислової архітектури до громадських центрів ґрунтується на поєднанні основних принципів збереження автентичності, функціональної гнучкості, сталості, доступності та інтеграції до міської тканини. На основі аналізу реалізованих прикладів систематизовано ключові архітектурні прийоми, релевантні для роботи з історичними промисловими комплексами, та апробовано їх у проєктній пропозиції громадського центру на території колишнього винзаводу на Кудрявській вулиці у місті Київ. Практична цінність роботи полягає в можливості апробації виявлених принципів і прийомів у майбутньому проєктуванні об’єктів ревіталізації в умовах історичних промислових територій. The work is devoted to the formation of a contemporary architectural model of a community centre based on the adaptation of an industrial complex, as well as the identification and systematisation of the main principles and key architectural techniques for adapting industrial architecture to community centres, based on an analysis of theoretical developments and practical experience. The object of the study is community centres as a type of architectural environment, and the subject of the study is the principles and techniques for adapting industrial complexes into community centres. The study employs research methods such as the analysis of scientific and theoretical sources, a comparative analysis of international and Ukrainian design examples, the generalisation of identified patterns, and their application to a selected design site, accompanied by an urban planning analysis. This Master’s thesis, entitled ‘Adaptation of Industrial Architecture for Community Centres’, examines the challenges of adapting industrial buildings, complexes and sites in the context of creating modern, multifunctional community centres. The topic is relevant in the context of contemporary architectural practice and provides a broad scope for reflection and architectural experimentation. Its significance stems from the fact that buildings are increasingly viewed not merely as static physical structures, but as dynamic environments capable of transforming in response to new social, cultural and functional needs. There is growing attention to contextual architecture, as buildings can preserve and represent symbols of shared history and local cultural heritage, integrating them into the spatial and interior layout. In these conditions, community centres are taking on a more complex, flexible and multifaceted character, responding to changing social demands. The study consists of an introduction, three main chapters, conclusions, a list of references and a project section. The introduction provides a general overview: it briefly examines trends in the development of demand for community centres, particularly in the context of the regeneration of industrial areas; it defines the aim, objectives, scope and subject of the study; it highlights the relevance of the thesis topic; and it reviews the current state of research in the Ukrainian and international academic fields. The scientific novelty and practical significance are substantiated, and the structure of the study is outlined. Chapter I, ‘Analysis of Theoretical and Practical Developments on the Adaptation of Industrial Areas into Community Centres’, examines theoretical and practical developments regarding the adaptation of industrial areas into community centres and analyses international and Ukrainian experience in revitalisation. Chapter II, ‘Principles and methods for adapting industrial buildings into community centres’, identifies and systematises the main principles and methods for adapting industrial buildings into community centres. Chapter III, ‘Application of the Derived Principles and Techniques in the Design Phase’, examines the application of the derived principles and techniques in the design phase using the example of a community centre on Kudriavska Street in the Shevchenkivskyi district of Kyiv. The research has determined that the adaptation of industrial architecture into community centres is based on a combination of the fundamental principles of preserving authenticity, functional flexibility, sustainability, accessibility and integration into the urban fabric. Based on an analysis of implemented examples, key architectural techniques relevant to working with historic industrial complexes have been systematised and tested in a design proposal for a community centre on the site of a former winery on Kudriavska Street in Kyiv. The practical value of this work lies in the opportunity to apply the identified principles and techniques in future designs for revitalisation projects within historic industrial areas. 2026-01-01T00:00:00Z http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1228 Особливості архітектурно- просторового формування арт-центрів Селецька, Наталія Ігорівна; Seletska, Natalia I. У вступі надано загальну характеристику дисертації: обґрунтовано актуальність теми дослідження, її зв'язок із науковими програмами; визначено мету, завдання, методи, межі, предмет та об’єкт дослідження; висвітлено наукову новизну і практичне значення отриманих результатів та впровадження наукового дослідження. У першому розділі «Визначення поняття, актуальність та історія будівництва арт-центрів» досліджено соціальну значимість арт-центрів як «фільтр сенсу» та їхню роль у розвитку сучасного суспільства як інструментів комунікації та неформальної освіти. Проаналізовано існуючі наукові дослідження, нормативну базу та світовий досвід проєктування та будівництво культурних інституцій. Виявлено основні напрями сучасний тенденцій щодо розвитку багатофункціональних культурних просторів, включаючи активну взаємодію з міським середовищем, сценарну гнучкість, трансформативність та поліфункціональність. У другому розділі «Просторова та функціональна організація арт-центрів» визначено типологічні особливості функціонально-планувальної структури та розкрито специфіку формування внутрішнього простору. Окреслено особливості створення архітектурного образу із застосуванням стратегії іконічності, дематеріалізації конструкцій та інноваційних технологій медіафасадів. На основі проведеного практичного опитування професійної спільноти митців сформовані вимоги до просторово-технологічної організації: масштабність комунікацій, логічна відокремленість, застосування розумних технологій контролю клімату та адаптивного освітлення. У третьому розділі «Концепція архітектурно-планувального формування арт-центру» запропоновано авторську концепцію в умовах динамічного природнього ландшафту поблизу заказника «Копачивські схоли». Продемонстровано делікатну інтеграція багатопроменевої конфігурації об’єкта в рельєф завдяки заглибленню частини блоків та використанню експлуатованих зелених покрівель, що імітує процес поглинання споруди природою. Створення іконічного образу досягнуто завдяки полігональним кристалічним структурам, що є головними скульптурними акцентами будівлі, що формують її сучасну, іконічну специфіку на тлі природнього оточення. Розроблено гнучку функціонально-планувальну структуру, що об’єднує виставкові павільйони, заглиблену концертну залу, художні майстерні, логістичний вузол та бунгало для митців резидентів. Обґрунтовано інженерно-технічне забезпечення, зокрема використання кесонних перекриттів, систем освітлення, клімат контролю та сонячних панелей, що забезпечують створення технологічного та енергоефективного середовища. Підкреслено підхід до формування повноцінного культурного кампусу, який відповідає найвищим стандартам проєктування та сталого розвитку. The introduction provides a general overview of the dissertation: it justifies the relevance of the research topic and its connection to scientific programs; defines the purpose, objectives, methods, scope, subject, and object of the research; and highlights the scientific novelty and practical significance of the results obtained and the implementation of the research. The first chapter, «Definition, Relevance, and History of Art Center Construction» examines the social significance of art centers as “filters of meaning” and their role in the development of modern society as tools for communication and informal education. Existing scientific research, the regulatory framework, and global experience in the design and construction of cultural institutions are analyzed. The main directions of contemporary trends in the development of multifunctional cultural spaces are identified, including active interaction with the urban environment, programmatic flexibility, transformability, and multifunctionality. The second chapter, «Spatial and Functional Organization of Art Centers» identifies the typological characteristics of the functional and spatial structure and explores the specifics of shaping the interior space. It outlines the features of creating an architectural image through the use of iconicity, the dematerialization of structures, and innovative media facade technologies. Based on a practical survey of the professional community of artists, requirements for spatial and technological organization have been formulated: the scale of communications, logical separation, and the use of smart climate control technologies and adaptive lighting. The third chapter, «Concept for the Architectural and Planning Design of the Art Center» presents the author’s concept within the context of the dynamic natural landscape near the “Kopachivski Skoly” nature reserve. The delicate integration of the building’s multi-beam configuration into the terrain is demonstrated through the partial burial of blocks and the use of green roofs, which mimics the process of the structure being absorbed by nature. The creation of an iconic image is achieved through polygonal crystalline structures, which serve as the building’s primary sculptural accents, shaping its modern, iconic character against the backdrop of the natural surroundings. A flexible functional and spatial structure has been developed, uniting exhibition pavilions, a sunken concert hall, art studios, a logistics hub, and bungalows for artist-in-residence. The engineering and technical infrastructure has been substantiated, including the use of caisson floors, lighting systems, climate control, and solar panels, which ensure the creation of a technologically advanced and energy-efficient environment. The approach to forming a comprehensive cultural campus that meets the highest standards of design and sustainable development is emphasized. 2026-01-01T00:00:00Z