http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/368 2026-06-18T22:56:22Z http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1229 Адаптація промислової архітектури під громадські центри Слободенюк, Світлана Сергіївна; Slobodeniuk, Svitlana Serhiivna Робота присвячена формуванню сучасної архітектурної моделі громадського центру на основі адаптації промислового комплексу, а також виявленню та систематизації основних принципів і ключових архітектурних прийомів адаптації промислової архітектури до громадських осередків на основі аналізу теоретичних напрацювань та практичного досвіду. Об’єктом дослідження є громадські центри як тип архітектурного середовища, а предметом дослідження — принципи та прийоми адаптації промислових комплексів до громадських центрів. У роботі використано такі методи дослідження, як аналіз наукових і теоретичних джерел, порівняльний аналіз світових та українських проєктних прикладів, узагальнення виявлених закономірностей, а також їх використання на обраній ділянці проєктування з проведенням її містобудівного аналізу. У кваліфікаційному магістерському дослідженні на тему «Адаптація промислової архітектури під громадські центри» розглянуто проблематику адаптації промислових будівель, комплексів і територій у контексті формування сучасних громадських багатофункціональних центрів. Тема є актуальною в контексті сучасної архітектурної практики та слугує широким полем для роздумів і архітектурних експериментів. Її значущість зумовлена тим, що будівлі дедалі частіше розглядаються не лише як статичні фізичні структури, а як динамічні середовища, здатні трансформуватися відповідно до нових соціальних, культурних і функціональних потреб. Зростає увага до контекстуальної архітектури, оскільки будівлі можуть зберігати й репрезентувати символи спільної історії та локального культурного надбання, інтегруючи їх в об’ємно-просторову та внутрішньо-планувальну структуру. Громадські центри у цих умовах набувають більш складного, гнучкого й багатогранного характеру, реагуючи на мінливі суспільні запити. Дослідження складається зі вступу, трьох основних розділів, висновків, списку використаних джерел і проєктної частини. У вступі подано загальну характеристику: коротко розглянуто тенденції до формування запиту на громадські осередки, зокрема в контексті адаптації промислових територій, визначено мету, завдання, об єкт, предмет дослідження, висвітлено актуальність теми кваліфікаційної роботи та розглянуто теперішній стан дослідженості у українському та міжнародному науковому полі. Узасаднено наукову новизну, практичну значущість та наведено структуру дослідження. У І розділі «Аналіз теоретичних та практичних напрацювань на тему адаптації проммислових територій під громадські центри» розглянуто теоретичні та практичні напрацювання з теми адаптації промислових територій до громадських осередків, проаналізовано міжнародний і український досвід ревіталізації. У ІІ розділі «Принципи та прийоми адаптації промислових будівель під громадські центри» виявлено та систематизовано основні принципи й прийоми адаптації промислових будівель до громадських центрів. У ІІІ розділі «Використання виведених принципів та прийомів у проектній частині» розглянуто застосування виведених принципів і прийомів у проєктній частині на прикладі громадського центру на вул. Кудрявській у Шевченківському районі м. Києва. У результаті дослідження визначено, що адаптація промислової архітектури до громадських центрів ґрунтується на поєднанні основних принципів збереження автентичності, функціональної гнучкості, сталості, доступності та інтеграції до міської тканини. На основі аналізу реалізованих прикладів систематизовано ключові архітектурні прийоми, релевантні для роботи з історичними промисловими комплексами, та апробовано їх у проєктній пропозиції громадського центру на території колишнього винзаводу на Кудрявській вулиці у місті Київ. Практична цінність роботи полягає в можливості апробації виявлених принципів і прийомів у майбутньому проєктуванні об’єктів ревіталізації в умовах історичних промислових територій. The work is devoted to the formation of a contemporary architectural model of a community centre based on the adaptation of an industrial complex, as well as the identification and systematisation of the main principles and key architectural techniques for adapting industrial architecture to community centres, based on an analysis of theoretical developments and practical experience. The object of the study is community centres as a type of architectural environment, and the subject of the study is the principles and techniques for adapting industrial complexes into community centres. The study employs research methods such as the analysis of scientific and theoretical sources, a comparative analysis of international and Ukrainian design examples, the generalisation of identified patterns, and their application to a selected design site, accompanied by an urban planning analysis. This Master’s thesis, entitled ‘Adaptation of Industrial Architecture for Community Centres’, examines the challenges of adapting industrial buildings, complexes and sites in the context of creating modern, multifunctional community centres. The topic is relevant in the context of contemporary architectural practice and provides a broad scope for reflection and architectural experimentation. Its significance stems from the fact that buildings are increasingly viewed not merely as static physical structures, but as dynamic environments capable of transforming in response to new social, cultural and functional needs. There is growing attention to contextual architecture, as buildings can preserve and represent symbols of shared history and local cultural heritage, integrating them into the spatial and interior layout. In these conditions, community centres are taking on a more complex, flexible and multifaceted character, responding to changing social demands. The study consists of an introduction, three main chapters, conclusions, a list of references and a project section. The introduction provides a general overview: it briefly examines trends in the development of demand for community centres, particularly in the context of the regeneration of industrial areas; it defines the aim, objectives, scope and subject of the study; it highlights the relevance of the thesis topic; and it reviews the current state of research in the Ukrainian and international academic fields. The scientific novelty and practical significance are substantiated, and the structure of the study is outlined. Chapter I, ‘Analysis of Theoretical and Practical Developments on the Adaptation of Industrial Areas into Community Centres’, examines theoretical and practical developments regarding the adaptation of industrial areas into community centres and analyses international and Ukrainian experience in revitalisation. Chapter II, ‘Principles and methods for adapting industrial buildings into community centres’, identifies and systematises the main principles and methods for adapting industrial buildings into community centres. Chapter III, ‘Application of the Derived Principles and Techniques in the Design Phase’, examines the application of the derived principles and techniques in the design phase using the example of a community centre on Kudriavska Street in the Shevchenkivskyi district of Kyiv. The research has determined that the adaptation of industrial architecture into community centres is based on a combination of the fundamental principles of preserving authenticity, functional flexibility, sustainability, accessibility and integration into the urban fabric. Based on an analysis of implemented examples, key architectural techniques relevant to working with historic industrial complexes have been systematised and tested in a design proposal for a community centre on the site of a former winery on Kudriavska Street in Kyiv. The practical value of this work lies in the opportunity to apply the identified principles and techniques in future designs for revitalisation projects within historic industrial areas. 2026-01-01T00:00:00Z http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1228 Особливості архітектурно- просторового формування арт-центрів Селецька, Наталія Ігорівна; Seletska, Natalia I. У вступі надано загальну характеристику дисертації: обґрунтовано актуальність теми дослідження, її зв'язок із науковими програмами; визначено мету, завдання, методи, межі, предмет та об’єкт дослідження; висвітлено наукову новизну і практичне значення отриманих результатів та впровадження наукового дослідження. У першому розділі «Визначення поняття, актуальність та історія будівництва арт-центрів» досліджено соціальну значимість арт-центрів як «фільтр сенсу» та їхню роль у розвитку сучасного суспільства як інструментів комунікації та неформальної освіти. Проаналізовано існуючі наукові дослідження, нормативну базу та світовий досвід проєктування та будівництво культурних інституцій. Виявлено основні напрями сучасний тенденцій щодо розвитку багатофункціональних культурних просторів, включаючи активну взаємодію з міським середовищем, сценарну гнучкість, трансформативність та поліфункціональність. У другому розділі «Просторова та функціональна організація арт-центрів» визначено типологічні особливості функціонально-планувальної структури та розкрито специфіку формування внутрішнього простору. Окреслено особливості створення архітектурного образу із застосуванням стратегії іконічності, дематеріалізації конструкцій та інноваційних технологій медіафасадів. На основі проведеного практичного опитування професійної спільноти митців сформовані вимоги до просторово-технологічної організації: масштабність комунікацій, логічна відокремленість, застосування розумних технологій контролю клімату та адаптивного освітлення. У третьому розділі «Концепція архітектурно-планувального формування арт-центру» запропоновано авторську концепцію в умовах динамічного природнього ландшафту поблизу заказника «Копачивські схоли». Продемонстровано делікатну інтеграція багатопроменевої конфігурації об’єкта в рельєф завдяки заглибленню частини блоків та використанню експлуатованих зелених покрівель, що імітує процес поглинання споруди природою. Створення іконічного образу досягнуто завдяки полігональним кристалічним структурам, що є головними скульптурними акцентами будівлі, що формують її сучасну, іконічну специфіку на тлі природнього оточення. Розроблено гнучку функціонально-планувальну структуру, що об’єднує виставкові павільйони, заглиблену концертну залу, художні майстерні, логістичний вузол та бунгало для митців резидентів. Обґрунтовано інженерно-технічне забезпечення, зокрема використання кесонних перекриттів, систем освітлення, клімат контролю та сонячних панелей, що забезпечують створення технологічного та енергоефективного середовища. Підкреслено підхід до формування повноцінного культурного кампусу, який відповідає найвищим стандартам проєктування та сталого розвитку. The introduction provides a general overview of the dissertation: it justifies the relevance of the research topic and its connection to scientific programs; defines the purpose, objectives, methods, scope, subject, and object of the research; and highlights the scientific novelty and practical significance of the results obtained and the implementation of the research. The first chapter, «Definition, Relevance, and History of Art Center Construction» examines the social significance of art centers as “filters of meaning” and their role in the development of modern society as tools for communication and informal education. Existing scientific research, the regulatory framework, and global experience in the design and construction of cultural institutions are analyzed. The main directions of contemporary trends in the development of multifunctional cultural spaces are identified, including active interaction with the urban environment, programmatic flexibility, transformability, and multifunctionality. The second chapter, «Spatial and Functional Organization of Art Centers» identifies the typological characteristics of the functional and spatial structure and explores the specifics of shaping the interior space. It outlines the features of creating an architectural image through the use of iconicity, the dematerialization of structures, and innovative media facade technologies. Based on a practical survey of the professional community of artists, requirements for spatial and technological organization have been formulated: the scale of communications, logical separation, and the use of smart climate control technologies and adaptive lighting. The third chapter, «Concept for the Architectural and Planning Design of the Art Center» presents the author’s concept within the context of the dynamic natural landscape near the “Kopachivski Skoly” nature reserve. The delicate integration of the building’s multi-beam configuration into the terrain is demonstrated through the partial burial of blocks and the use of green roofs, which mimics the process of the structure being absorbed by nature. The creation of an iconic image is achieved through polygonal crystalline structures, which serve as the building’s primary sculptural accents, shaping its modern, iconic character against the backdrop of the natural surroundings. A flexible functional and spatial structure has been developed, uniting exhibition pavilions, a sunken concert hall, art studios, a logistics hub, and bungalows for artist-in-residence. The engineering and technical infrastructure has been substantiated, including the use of caisson floors, lighting systems, climate control, and solar panels, which ensure the creation of a technologically advanced and energy-efficient environment. The approach to forming a comprehensive cultural campus that meets the highest standards of design and sustainable development is emphasized. 2026-01-01T00:00:00Z http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1227 Особливості архітектурно-просторової організації національних центрів Павлов, Данііл Владиславович; Pavlov, Daniil Vladislavovich Кваліфікаційна наукова праця присвячена дослідженню особливостей архітектурно-просторової організації національних центрів у контексті сучасних глобалізаційних викликів, активних міграційних процесів та потреби збереження культурної ідентичності. Робота розкриває комплексні підходи до організації національних центрів, що поєднує функціонально-планувальні, естетичні, символічні та репрезентативні аспекти проєктування. У дослідженні розглянуто теоретичні основи архітектурно-просторової організації, узагальнено сучасний світовий та вітчизняний досвід проєктування, а також простежено історичну еволюцію національних просторів та архітектури. На основі проведеного аналізу розроблено концепцію Українського культурного центру у місті Каунас в Литві, як репрезентативного та консолідуючого осередку української культури в країнах Балтії, що інтегрується в історичний, містобудівний та природний контекст міста. Запропоновані прийоми архітектурно-просторового організації базуються на принципах поліфункціональності, відкритості, інклюзивності, сталого розвитку та врахування дуалістичної системи сприйняття. У вступі розглянуто загальну характеристику дослідження: висвітлено актуальність теми зумовлену потребою в архітектурній інфраструктурі для репрезентації української культури за кордоном; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження; обґрунтовано наукову новизну та практичне значення дослідження. У першому розділі «Сучасні тенденції та практичний досвід архітектурно-просторового організації національних центрів» пояснюється теоретичний фундамент дослідження та досвід проєктування. Проаналізовано історичну складову виникнення разом з соціально-культурним та практичною діалектикою значення. Проаналізовано концептуальні засади формування національних центрів, розглянуто наукові праці з просторового синтаксису, наративної архітектури та семантики громадських просторів як теоретичну основу для організації просторів. Висвітлено зарубіжний досвід проектування національних центрів, зокрема мережеві інститути та дипломатичні об'єкти, а також визначено їх ключові типологічні моделі. У другому розділі «Причина та явища формування національних центрів та просторів» досліджується феномен національної ідентичності простору в міжкультурному вимірі. Розглянуто соціальні та культурні передумови виникнення національних центрів, еволюцію архітектури як інструменту політики, а також архітектурно-типологічні та просторові конфігурації, включаючи принципи просторового синтезу та диференціації. У третьому розділі «Прийоми архітектурно-просторової організації Української культурного центру в місті Каунас, Литва» розглядаються концептуальні основи проєктування з точки зору контексту та історії країни-приймача та країни репрезента, містобудівну ситуації та сучасні вимоги до створення подібних об'єктів. Вивчаються функціонально-планувальні рішення, структура простору та символічний вплив на створення Українського культурного центру. This thesis is devoted to the study of the characteristics of the architectural and spatial organization of national centers in the context of contemporary globalization challenges, active migration processes, and the need to preserve cultural identity. The work reveals comprehensive approaches to the organization of national centers, combining functional-planning, aesthetic, symbolic, and representative aspects of design. The study examines the theoretical foundations of architectural and spatial organization, summarizes contemporary global and domestic design experience, and traces the historical evolution of national spaces and architecture. Based on the analysis, a concept for the Ukrainian Cultural Center in Kaunas, Lithuania, has been developed as a representative and unifying hub of Ukrainian culture in the Baltic states, integrated into the city’s historical, urban planning, and natural context. The proposed approaches to architectural and spatial organization are based on the principles of multifunctionality, openness, inclusivity, sustainable development, and consideration of the dualistic system of perception. The introduction provides an overview of the study: it highlights the relevance of the topic, which stems from the need for architectural infrastructure to represent Ukrainian culture abroad; it defines the purpose, objectives, object, subject, and methods of the study; and it justifies the scientific novelty and practical significance of the research. The first chapter, “Contemporary Trends and Practical Experience in the Architectural and Spatial Organization of National Centers” explains the theoretical foundation of the study and design experience. The historical context of their emergence is analyzed alongside the socio-cultural and practical dialectics of their significance. The conceptual foundations for the formation of national centers are analyzed, and scholarly works on spatial syntax, narrative architecture, and the semantics of public spaces are examined as a theoretical basis for spatial organization. Foreign experience in designing national centers, particularly networked institutions and diplomatic facilities, is highlighted, and their key typological models are identified. In the second chapter, “Causes and Phenomena of the Formation of National Centers and Spaces” the phenomenon of national spatial identity in an intercultural dimension is examined. It examines the social and cultural preconditions for the emergence of national centers, the evolution of architecture as a political tool, as well as architectural-typological and spatial configurations, including the principles of spatial synthesis and differentiation. The third chapter, “Approaches to the Architectural and Spatial Organization of the Ukrainian Cultural Center in Kaunas, Lithuania,” examines the conceptual foundations of the design from the perspective of the context and history of both the host country and the country being represented, the urban planning situation, and contemporary requirements for the creation of such facilities. It examines functional and planning solutions, spatial structure, and the symbolic impact on the creation of the Ukrainian Cultural Center. 2026-01-01T00:00:00Z http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1226 Особливості архітектурно-просторової організації аеропортів малої авіації України Медвідь, Катерина; Medvid, Kateryna Дане дослідження присвячене аналізу стильової трансформації курортної архітектури Карпатського регіону та визначенню ключових архітектурно-художніх засад проектування сучасних рекреаційних об’єктів, що інтегрують традиційний контекст у новітні об’ємно-просторові рішення. У вступі обґрунтовано актуальність теми, яка полягає у необхідності подолання хаотичної забудови гірських територій та пошуку сучасної регіональної ідентичності. Визначено мету роботи — теоретичне обґрунтування та розробка проектних пропозицій щодо формування стилістично цілісних курортних комплексів. Окреслено наукову новизну, що полягає у систематизації стильових ознак «карпатського регіоналізму» в умовах сучасного будівництва. У першому розділі роботи – «Історичний екскурс та аналіз досвіду проектування архітектури українських Карпат» – розглянуто еволюцію архітектури Карпат XX–XXI століть: від елітарного модерну та закопанського стилю до радянського регіоналізму та сучасних комерційних реплікацій. Проаналізовано кращі світові практики, що базуються на принципах мінімального втручання в екосистему та використанні автентичних матеріалів у сучасній інтерпретації. У другому розділі – «Формування курортних комплексів з використанням стильових особливостей архітектури українських Карпат» – досліджено вплив природно-кліматичних та соціокультурних чинників на морфологію забудови. Приділено увагу на вплив ландшафтного середовища та традиційних мотивів на зовнішній вигляд споруд, їх подальшої трансформації та переосмислення у сучасні просторові рішення. Розглянуто світовий досвід «критичного регіоналізму» та його роль у формуванні сучасної естетики гірської архітектури. Визначено основні прийоми формування курортних комплексів з використанням стильових особливостей архітектури українських Карпат. У третьому розділі — «Проєктна концепція формування курортного комплексу на 1000 місць у c. Мерешор» — подано авторське рішення об’єкта курортного комплексу. Проект базується на принципах каскадної фрагментації об’ємів, сучасних принципів об'ємно-просторового планування та автентичного поєднання матеріалів. Запропоновано прийоми дематеріалізації великого об’єму через активну пластику фасадів та багатосхилі дахи, що візуально корелюють із ритмікою гірського рельєфу. Отримані результати мають практичне значення для архітектурної практики при створенні об’єктів, що потребують глибокої інтеграції в історико-культурний та природний ландшафт Карпат. This study is dedicated to the analysis of the stylistic transformation of resort architecture in the Carpathian region and the determination of key architectural and artistic principles for designing modern recreational objects that integrate traditional context into innovative volumetric and spatial solutions. The introduction substantiates the relevance of the topic, which consists in the need to overcome chaotic development of mountain territories and the search for a modern regional identity. The goal of the work is defined — theoretical substantiation and development of project proposals for the formation of stylistically consistent resort complexes. The scientific novelty is outlined, consisting in the systematization of stylistic features of "Carpathian regionalism" in the conditions of modern construction. In the first chapter – "Historical excursion and analysis of design experience of the architecture of the Ukrainian Carpathians" – the evolution of the architecture of the Carpathians of the XX–XXI centuries is considered: from elite Art Nouveau and the Zakopane style to Soviet regionalism and modern commercial replications. The best world practices based on the principles of minimal intervention in the ecosystem and the use of authentic materials in modern interpretation are analyzed. In the second chapter – "Formation of resort complexes using the stylistic features of the architecture of the Ukrainian Carpathians" – the influence of natural-climatic and socio-cultural factors on the morphology of development is investigated. Attention is paid to the influence of the landscape environment and traditional motifs on the appearance of structures, their further transformation and reinterpretation into modern spatial solutions. The world experience of "critical regionalism" and its role in the formation of modern aesthetics of mountain architecture is considered. The main techniques for forming resort complexes using the stylistic features of the architecture of the Ukrainian Carpathians are defined. In the third chapter — "Project concept of the formation of a resort complex for 1000 places in the village of Mereshor" — the author's solution for the resort complex object is presented. The project is based on the principles of cascading fragmentation of volumes, modern principles of volumetric-spatial planning, and an authentic combination of materials. Techniques for the dematerialization of a large volume through active plasticity of facades and multi-slope roofs that visually correlate with the rhythm of the mountain relief are proposed. The obtained results have practical significance for architectural practice in creating objects that require deep integration into the historical, cultural, and natural landscape of the Carpathians. 2026-01-01T00:00:00Z