http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/378 2026-04-21T02:15:24Z http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/397 Проект тетральної сценографії для п'єси Сергія Жадана "Хлібне перемир'я" Кочнєв, Максим Андрійович; Kochnev, Maxim Andreyovych "У самій безвихідності нашого буття ховається ключ до його прекрасності. І саме тоді, коли здається, що немає шляху вперед, ми знаходимо силу вдихнути нове значення у кожному подиху." - основна думка яку я б хотів виділити говорячи про цей твір. Данна п'єса для мене є історією про людську безвихідь, її природню дуальність та форму яку вона може набути. У "Хлібному перемир'ї" сценарій розгортається у постапокаліптичному світі, де загальна безнадія та відсутність перспективи переплітаються з надією на виживання. Через художні метафори і символіку, п'єса висвітлює філософські проблеми, які виникають у такому безвихідному стані. Вона розкриває глибоку сутність людської природи, яка нерідко схильна до створення власних обмежень та пасток. Задум у рішенні простору такий - це дві конструкції у формі мостів, які обертаються довкола своїх осей ніколи не пересікаючись одна з одною, створюючи циклічну ситуацію для героїв, які невдало намагаються знайти порозуміння один з одним. У цьому просторі я бачу величезні можливості для режисури у вирішенні пластики та динаміки руху, гри. Також форма самого простору, два мости, натякає на дуальність проблеми поставленої у п'єсі, й створюють чіткий і водночас образний, місцями навіть умовний простір. Костюми героїв прив'язані до концепції умовного простору. Жоден з персонажів не може пояснити як потрапив у простір і чому вони тут. Я вирішив підсилити це контрастом того, що транслюють їх костюми про них. Кожен одягнений так, наче його раптово перенесло у цей простір. Чоловік в піджаку та плавках, вагітна жінка в медицинському халаті й в бахілах, фермер, який щойно наче з трактора зліз. Цим прийомом я хочу натякнути на раптовість безвиході, та підкреслити потойбічний дух п'єси. Сценографія відображає цей концепт, використовуючи художні елементи, що символізують пустку, циклічність та сподівання. Вона нагадує нам, що навіть у найтемніші часи існує простір для змін, перетворення та відродження. Ми всі блукаючі душі, мирський шлях яких може різко обірватись, і все що залишиться це безвихідь у якій ми вічність сперечатимемось із самим собою. "In the very hopelessness of our existence lies the key to its beauty. And just when it seems that there is no way forward, we find the strength to breathe new meaning into every breath." - the main idea that I would like to highlight when talking about this work. For me, this play is a story about human hopelessness, its natural duality and the form it can take. In "Bread Armistice" the scenario unfolds in a post-apocalyptic world, where general hopelessness and lack of perspective are intertwined with hope for survival. Through artistic metaphors and symbols, the play illuminates the philosophical problems that arise in such a hopeless situation. It reveals the deep essence of human nature, which is often inclined to create its own limitations and traps. The idea of the space solution is as follows - these are two structures in the form of bridges that rotate around their axes without ever crossing each other, creating a cyclical situation for the heroes who unsuccessfully try to find understanding with each other. In this space, I see huge opportunities for directing in solving the plasticity and dynamics of movement and play. Also, the shape of the space itself, two bridges, hints at the duality of the problem posed in the play, and creates a clear and at the same time figurative, sometimes even conventional space. The costumes of the heroes are tied to the concept of conventional space. None of the characters can explain how they got into space and why they are here. I decided to reinforce this by contrasting what their costumes convey about them. Everyone is dressed as if suddenly transported to this space. A man in a jacket and swimming trunks, a pregnant woman in a medical gown and shoe covers, a farmer who seemed to have just stepped off a tractor. With this technique, I want to hint at the suddenness of hopelessness and emphasize the otherworldly spirit of the play. The scenography reflects this concept, using artistic elements that symbolize waste, cyclicity and hope. She reminds us that even in the darkest of times there is room for change, transformation and rebirth. We are all wandering souls, whose worldly path can be abruptly cut short, and all that will remain is a dead end in which we will argue with ourselves for eternity. 2023-01-01T00:00:00Z http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/396 Проєкт кіносценографії за творами зі збірки Франца Кафки „Голодар“ Малишева, Анастасія Сергіївна; Malysheva, Anastasiia Для моєї дипломної роботи - розробки простору та костюмів для короткометражного фільму, я обрала та поєднала 3 розповіді зі збірки Франца Кафки „Голодар“ . А саме – „Перше горе“, „Маленька жінка“ та власне „Голодар“. Конфліктом твору є зіткнення двох точок зору (а по суті двох непримиримих світів) – циркачів, які дивляться на глядачів через клітку і думають, що люди знаходяться в клітці, а самі вони на волі, і навпаки – глядачів, які дивляться на циркачів через клітку і думають, що циркові артисти перебувають у клітці, а вони, глядачі – на волі! З якого боку справжнє життя? Мене зачепило у розповідях Кафки те, що життя циркачів у суспільстві зробило з них блазнів. Голодар просто не може споживати весь той непотріб, який їдять усі! Тому для всіх інших, які харчуються цим лайном, він дивак і клоун! А для нього – вони клоуни та диваки! Так само і Акробат на трапеції – це форма його життя! Він не може жити інакше! Також і Маленька жінка – яка є формою існування душі людини! Вона не може жити у нескінченних конфліктах та взаємних претензіях до людини! Основна ідея рішення простору – протиставлення цирку з однієї сторони клітки, до цирку з іншої сторони клітки. Для зйомки короткометражного фільму, я планую будувати приміщення цирку за моїми розробками. Зйомка відбуватиметься як і з використанням натури, так і з VFX, тобто комп'ютерною графікою/добудовою . На прикладі моїх ескізів-колажів, я зробила експлікації 5-ти загальних планів. Технологія хромакею дозволяє створювати практично будь-які задні плани та впроваджувати комп’ютерні спецефекти, вони позначені зеленим кольором. Костюми виконані у дещо абсурдно дитячому стилі. For my bachelorʼs thesis (*the development of production and costume design for a short film) I chose and combined 3 short stories from „A Hunger Artist“ by Franz Kafka. Specifically – „First sorrow“, „A Little woman“ and „A Hunger artist“. The conflict of my project – is a clash of two irreconcilable worlds: circus performers who look at the audience through the cage and think that people are in a cage, while they are at liberty, and vice versa – the audience who looks at circus performers and thinks that circus performers are in a cage, while they, the audience, are set free! Which side is real? What struck me in Kafka’s stories? The life of circus performers in wicked society turned them into clowns. For instance, a hunger man simply cannot consume all the junk that everyone else is eating! Because of this, he’s automatically perceived as a weirdo by majority! On the other hand, he himself believes that it’s the crowd that’s filled with real clowns and weirdos! Furthermore, the Acrobat on the trapeze – it’s he form of his life! He cannot live otherwise! Also the Little woman – who space solution is to oppose the circus on one side of the cage to the circus on the other side of the is the form of existence of the human soul! She cannot live in endless conflicts and mutual claims to a person! The main idea of the cage. For the shooting of a short film, I plan to build a circus set according to my designs. Shooting will take place with the use of builded set and with the help of VFX, i.e. computer graphics/enhancement. In my sketches, I created detailed explanation of 5 extra wide shots. Chromakey technology allows you to create almost any background and implement computer special effects, they are marked in green. The costumes are made in a somewhat absurdly childish hardraw style. 2023-01-01T00:00:00Z http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/386 Проект театральної сценографії для опери українського композитора Семена Гулака-Артемовского “Запорожець за Дунаєм” Біденко, Наталя Володимирівна; Bidenko, Natalya Volodymyrivna Для своєї дипломної роботи я обрала оперу “Запорожець за Дунаєм” українського композитора Семена Гулака - Артемовського та розробила театральну сценографію. Конфлікт опери полягає в, тому що українській народ сумує за рідним краєм на турецькій землі, та мріє повернутися до дому. Намагаючись вирішити наявний конфлікт мирним засобом. Головний герой Іван Карась завдяки хитрощам зустрічається із султаном, потрапляє в палац султана досягає мети. Звільнення українського народу. В цій опері Семена Гулака-Артемовського мене зворушило те що автор показав прагнення досягти здійснення мрії, віра в найкраще. Розвиток сценографічного рішення, маленькі кораблі спливаються до пристані й з їх щогли утворюють ребра великого ковчега. Так починається будівництво. На створення костюма мене надихнули плетені килими, які використовуються в ужитку українського народу. Також коли на вітрила дме вітер, на дуті вітрила. Також використовувала натягнення канатів які утримують вітрила. Костюми виконані в авторській техніці. For my diploma work, I chose the opera "Zaporozhets za Danube" by the Ukrainian composer Semyon Hulak - Artemovskyi and developed a theatrical scenography. The conflict of the opera lies in the fact that the Ukrainian people miss their homeland on Turkish soil and dream of returning home. Trying to resolve the existing conflict by peaceful means. The main character Ivan Karas meets the sultan thanks to tricks, gets into the sultan's palace and achieves his goal. Liberation of the Ukrainian people. In this opera by Semen Gulak-Artemovsky, I was moved by the fact that the author showed the desire to achieve the realization of a dream, faith in the best. The development of the scenographic solution, small ships float to the pier and their masts form the ribs of a large ark. This is how construction begins. I was inspired to create the costume by the woven carpets used by the Ukrainian people. Also, when the wind blows on the sails, the sails are blown. She also used the tension of the ropes that hold the sails. The costumes are made in the author's technique. 2023-01-01T00:00:00Z http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/385 Проект кіносценографії до твору «Сто років самотності» Габріеля Ґарсія Маркеса Мальцева, Олександра Сергіївна; Maltseva, Oleksandra Моя робота відображає кіносценографію для твору «Сто років самотності» Габріеля Ґарсія Маркеса. Це твір в жанрі магічний реалізм, де реальне сплітається з фантастичним, змінюються покоління людей і різноманіття подій, а людина все ж залишається самотньою на цьому святі життя. Твір відображає конфлікт людини і світу, в якому вона може почуватись самотньо навіть серед людей. Мене зацікавив цей твір через його глибоку філософічність, проблематику самопочуття людини у світі, буйство подій і містики, маючи такий наповнений твір, мені як художнику, цікаво з ним працювати. Ідея сценографії Уявіть собі, Латинська Америка, серед джунглів ми бачимо залишки океанського дна, що було тут колись - це мушлі, водорості, які водночас сплітаються й з пальмами та квітами джунглів. Люди починають обживати ці мушлі, будувати собі дома, підлаштовувати простір під себе. На першому етапі люди повні моїй та сподівань, вони працюють для свого майбутнього. Село зростає і стає все більш населеним та гучним, тут весь час свята та карнавали, в якийсь момент це стає просто неконтролюємою стихією де людині немає місяця для розвитку та творення, тільки випивка і лотереї займають голови жителів Макондо. А згодом до цих думок додається ще й думка про війну. Коли війна приходить, військові наводять свій лад, починають валити дерева на продаж, в місто не ходять каравани з товарами і все занепадає.. Йде час, і ми вже бачимо як останні шматочки мушель розтаскуються на частини, Макондо зруйнований п’янками та іграми у війну. Наприкінці починає підступати океан. Він поступово забирає собі своє, повертаючи життя на своє коло. Так ми бачимо, що сто років пройшли, а людина прожила лише маленьке самотнє життя, від якого не бачити і сліду. Костюми Мелькіадес — це циган, чарівник і взагалі таємнича персона. В нього, як у циркача, є різні атрибути - наприклад, його накладні руки, і ми ніколи не знаємо де його справжні руки, бо він може почати користуватись однією з них. Також в нього є бубен, кільця для фокусів та інше. Урсула Буендіа — це мати родини, на якій тримається весь рід, якщо не все село. Це - людина- оркестр, її костюм відображає яка вона працьовита. В неї є і риба в сітці, і лук сушений, друшляк, виделка, все, щоб одразу можна було нагодувати всіх нужденних. Хосе Аркадіо Буендіа — людина-дослідник, що займався алхімією, намагався сфотографувати Бога, тому в його костюмі присутні елементи алхімічних та інших інструментів, за плечем рюкзак-мушля, в яку він збирає рослини для своїх дослідів, та інші деталі. Полковник Ауреліано Буендіа —відрізняється від всієї родини, тому його костюм демонструє цю відстороненість і закритість, також він має зброю, а з його шляпи звисає золота рибка, яку він виробив. Амаранта Буендіа — старша донька родини, вона мала нещасливе кохання, після чого закрила своє серце і наче поховала себе заживо - її костюм нагадує нам поховальний саван, а вуаль носили як незаміжні дівчата, щоб до них не залицялись, так і вдови, а Амаранта застрягла між цьома станами. My work reflects the film scenography for "One Hundred Years of Solitude" by Gabriel García Márquez. This is a work in the genre of magical realism, where the real intertwines with the fantastic, generations of people and a variety of events change, but a person still remains alone in this holy life. The work reflects the conflict between man and the world, in which one can be lonely even among people. I was interested in this work because of its deep philosophising, the problematic of a person's sense of well-being in the world, the variety of events and mysticism, having such an interesting subject, it is exciting for me as an artist to work with it. The idea of scenography Imagine Latin America, among the jungles we see the remains of the bottom of the ocean that was here once - these are shells, algae, which at the same time intertwine with palm trees and jungle flowers. People begin to live in these shells, build houses for themselves, adjust the space to suit them. At the first stage, people are full of hope and dreams, they work for their future. The village grows and becomes more populated and noisy, there are holidays and carnivals all the time, at some point it becomes simply an uncontrollable carnival where a person does not have a place to develop and create, only drinking and lotteries occupy the minds of the residents of Macondo. And later, the thought of war is added to these thoughts. When the war comes, the military gets its way, they start felling trees for sale, caravans with goods don't go to the town, and everything falls into disrepair. Time passes, and we already see how the last pieces of shells are torn apart, Macondo is destroyed by drunkenness and war games. At the end, the ocean begins to approach. It gradually takes what it owns, returning life to it's circle. So we see that a hundred years have passed, and a person has lived only a small lonely life, of which no trace can be seen. Costumes Melquiades is a gypsy, a magician and a mysterious person in general. He, as a circus performer, has various attributes - for example, his fake hands, and we never know where his real hands are, because he may start using one of them. He also has a tambourine, magic rings, and more. Ursula Buendia is the matriarch of the family, on whom the entire clan, if not the entire village, rests. This is a man-orchestra, her costume reflects how hardworking she is. She has a fish in a net, and dried onions, a colander, a fork, everything so that all the needy can be fed at once. José Arcadio Buendia is a man-researcher who was engaged in alchemy, tried to photograph God, so in his costume there are elements of alchemical and other tools, behind his shoulder is a shell backpack in which he collects plants for his experiments, and other details. Colonel Aureliano Buendia - is different from the rest of the family, so his costume shows this aloofness and introversion, he also has a rifle, and a goldfish that he made hangs from his hat. Amaranta Buendia is the eldest daughter of the family, she had an unhappy love, after which she closed her heart and as if buried herself alive - her costume reminds us of a funeral shroud, and the veil was worn by both unmarried girls to avoid being courted and widows, and Amaranta is stuck between these states. 2023-01-01T00:00:00Z