http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/17 Thu, 21 May 2026 02:33:38 GMT 2026-05-21T02:33:38Z http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1158 Українські 3d-художники першої чверті XXI століття: креативні аспекти творчості та спеціалізація у мистецькій практиці Мулярчук, Любомир; Mulyarchuk, Lyubomyr Стаття присвячена комплексному аналізу 3D-графіки як інструменту сучасної мистецької практики в українському культурно-мистецькому контексті першої чверті XXI століття. Розглянуто трансформацію ролі 3D-технологій від технічного засобу, притаманного дизайну, рекламі та аудіовізуальним індустріям, до повноцінного художнього механізму цифрового живопису, скульптури та допоміжного образотворчого засобу. Мета статті – комплексне мистецтвознавче осмислення 3D-графіки як самостійного інструменту образотворчого мистецтва в українських фахівців першої чверті XXI століття, виявлення креативних аспектів індивідуальних художніх практик українських митців, які застосовують 3D-технології у виставкових, цифрових формах мистецтва, а також трансформації функцій 3D-графіки від прикладного інструменту креативних індустрій до автономного засобу художнього висловлювання. Під час наукового дослідження використано історико-культурний метод, порівняльно-типологічний підхід для зіставлення різних художніх практик, а також формально-стилістичний аналіз, що дав змогу виявити особливості візуальної мови. Структурно-функціональний метод дав можливість розглянути 3D-графіку як елемент цілісної системи сучасних мистецьких практик. Метод вивчення прикладів (case study) застосовано для аналізу індивідуальних творчих стратегій українських 3D-художників. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному мистецтвознавчому осмисленні 3D-графіки як самостійної художньої мови в сучасному українському мистецтві. Впер-ше здійснено системну класифікацію індивідуальних художніх практик, у межах яких тривимірна графіка використовується не як допоміжний технологічний інструмент, а як основний засіб образотворчого висловлювання. Доведено, що 3D-графіка має власні естетичні та виразні характеристики, які формують нові моделі просторового мислення та візуальної образності. До наукового обігу введено імена сучасних українських фахівців, які працюють з 3D-графікою, та їхні проєкти, що раніше не були предметом мистецтвознавчого аналізу. Уточнено понятійно-термінологічний апарат дослідження цифрового мистецтва. У результаті дослідження встановлено, що 3D-графіка в сучасному українському мистецтві функціонує як інструмент, здатний формувати повноцінні образні системи, нові типи просторового мислення та візуальної мови. Доведено, що індивідуальні практики українських фахівців, які працюють із 3D-технологіями, виходять поза межі прикладних креативних індустрій й активно інтегруються в галерейний, виставковий та імерсивний мистецький простір, зокрема у форматах VR/AR і цифрових експозицій. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їхнього використання в мистецтвознавчих і культурологічних дослідженнях сучасного цифрового мистецтва, у навчальних курсах з образотворчого мистецтва, медіаарту та кураторській і виставковій діяльності. Матеріали дослідження можуть слугувати методологічною основою для аналізу творчості українських 3D-митців, сприяти подальшому визнанню 3D-графіки як інструменту сучасного образотворчого мистецтва та використовуватись під час формування міждисциплінарних програм і культурних проєктів. The article is devoted to a comprehensive analysis of 3D graphics as a tool of modern artistic practice in the Ukrainian cultural and artistic context of the first quarter of the 21st century. The transformation of the role of 3D technologies from a technical tool inherent in design, advertising and audiovisual industries to a full-fledged artistic tool of digital painting, sculpture and auxiliary visual art tool is considered. The purpose of the article is a comprehensive art historical understanding of 3D graphics as an independent tool of fine art among Ukrainian specialists of the first quarter of the 21st century, identifying creative aspects of individual artistic practices of Ukrainian artists who use 3D technologies in exhibition and digital forms of art, as well as the transformation of the functions of 3D graphics from an applied tool of creative industries to an autonomous means of artistic expression. During the scientific research, the following methods of scientific analysis were used: the historical-cultural method, the comparative-typological approach, to compare different artistic practices, and the formal-stylistic analysis, which allowed us to identify the features of the visual language. The structural-functional method made it possible to consider 3D graphics as an element of a holistic system of modern artistic practices. The case study method was used to analyze individual creative strategies of Ukrainian 3D artists. The scientific novelty of the research lies in the complex art-historical understanding of 3D graphics as an independent artistic language in modern Ukrainian art. For the first time, a systematic classification of individual artistic practices was carried out, within which three-dimensional graphics are used not as an auxiliary technological tool, but as the main means of visual expression. It is proven that 3D graphics have their own aesthetic and expressive characteristics that form new models of spatial thinking and visual imagery. The study introduces into scientific circulation an analysis of a number of modern Ukrainian specialists working with 3D graphics and their projects that were not previously the subject of art historical analysis. The conceptual and terminological apparatus of digital art research is clarified. The study results show that 3D graphics in modern Ukrainian art functions as a tool capable of forming full-fledged figurative systems, new types of spatial thinking and visual language. It is proven that the individual practices of Ukrainian specialists working with 3D technologies go beyond the boundaries of applied creative industries and are actively integrated into the gallery, exhibition and immersive art space, in particular in VR/AR formats and digital expositions. The practical significance of the results obtained lies in the possibility of their use in art historical and cultural studies of modern digital art, in training courses in fine arts, media art and curatorial and exhibition activities. The research materials can serve as a methodological basis for analyzing the work of Ukrainian 3D artists, contribute to the further recognition of 3D graphics as a tool of modern fine art, and be used in the formation of interdisciplinary programs and cultural projects. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1158 2026-01-01T00:00:00Z http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1144 Мотив храму як візуалізація «місця сили» в живописі київського митця Геннадія Пугачевського Романенкова, Юлія Вікторівна; Romanenkova, Yuliia Мета статті – висвітлення мотиву храму у живописі представника київської школи Геннадія Пугачевського. Методологія дослідження базується на поєднанні комплексного підходу (для всебічного аналізу образу храму у загальному контексті живописного доробку майстра), іконографічного (при аналізі художніх особливостей конкретних творів), біографічного (для висвітлення окремих етапів творчої біографії митця), компаративного (для порівняння творів, виконаних у різних техніках, різні відтинки часу) методів. Наукова новизна роботи вбачається першочергово в тому, що вводяться в науковий обіг низку творів живопису, що до цього часу не були відомі широкому загалу та не ставали предметом мистецтвознавчого аналізу. Фокусується увага на роботах, які створені під час війни, з 2022 р., у різних містах України, які постраждали від воєнних дій, коли храм як символ духовного порятунку набув особливої актуальності. Висновки. Храм у живописі Геннадія Пугачевського висвітлено як символ віри, об’єкт прагнення людини, що шукає порятунку, знак, який уособлює собою об’єднуючу силу для тих, хто перебуває у скруті. Проаналізовано образ храму передусім в акварельній техніці, інколи – в гуаші, акрилі. Зроблено аналіз індивідуальної манери митця, акцентовано особливості техніки, твори введено в загальний контекст художнього доробку майстра, який відомий передусім як професіонал у галузі графіки. Охарактеризовано відмітні риси техніки, в якій виконано аркуші, підкреслено спільні риси з творами, виконаними в техніках друкованої графіки, на яких добре знається автор. Висвітлено особливості колористики, властивостей, притаманних пленерному живопису, в якому переважно виконані аналізовані твори. Акцентовано значення популяризації пам’яток сакральної архітектури в умовах сучасних викликів, нинішніх політичних реалій. The purpose of the article is to highlight the motif of the temple in the painting of the representative of the Kyiv school, Hennadii Puhachevskyi. The research methodology is based on a combination of a comprehensive approach (for a comprehensive analysis of the image of the temple in the general context of the master’s painting work), iconographic (when analysing the artistic features of specific works), biographical (for highlighting individual stages of the artist’s creative biography), comparative (for comparing works executed in different techniques, different periods of time) methods. The scientific novelty of the work is seen primarily in the fact that a number of works of painting are introduced into scientific circulation, which until now were not known to the general public and did not become the subject of art historical analysis. The focus is on works created during the war, since 2022, in various cities of Ukraine that suffered from military actions, when the temple as a symbol of spiritual salvation acquired particular relevance. Conclusions. The temple in the painting by Hennadii Puhachevskyi is highlighted as a symbol of faith, an object of aspiration of a person seeking salvation, a sign that personifies a unifying force for those in difficulty. The image of the temple is analysed primarily in watercolour technique, sometimes in gouache, acrylic. The analysis of the artist’s individual manner is made, the features of the technique are emphasised, the works are introduced into the general context of the artistic achievements of the master, who is known primarily as a professional in the field of graphic arts, a parallel is drawn with his graphic sheets. The distinctive features of the technique in which the sheets are made are characterised. The peculiarities of colour, properties inherent in plein air painting, in which the analysed works are mainly made, are highlighted. The importance of popularising monuments of sacred architecture in the conditions of modern challenges and current political realities is emphasised. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1144 2026-01-01T00:00:00Z http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1143 Мотив храму як візуалізація «місця сили» в живописі київського митця Геннадія Пугачевського Романенкова, Юлія Вікторівна; Romanenkova, Yu.V. Мета статті – висвітлення мотиву храму у живописі представника київської школи Геннадія Пугачевського. Методологія дослідження базується на поєднанні комплексного підходу (для всебічного аналізу образу храму у загальному контексті живописного доробку майстра), іконографічного (при аналізі художніх особливостей конкретних творів), біографічного (для висвітлення окремих етапів творчої біографії митця), компаративного (для порівняння творів, виконаних у різних техніках, різні відтинки часу) методів. Наукова новизна роботи вбачається першочергово в тому, що вводяться в науковий обіг низку творів живопису, що до цього часу не були відомі широкому загалу та не ставали предметом мистецтвознавчого аналізу. Фокусується увага на роботах, які створені під час війни, з 2022 р., у різних містах України, які постраждали від воєнних дій, коли храм як символ духовного порятунку набув особливої актуальності. Висновки. Храм у живописі Геннадія Пугачевського висвітлено як символ віри, об’єкт прагнення людини, що шукає порятунку, знак, який уособлює собою об’єднуючу силу для тих, хто перебуває у скруті. Проаналізовано образ храму передусім в акварельній техніці, інколи – в гуаші, акрилі. Зроблено аналіз індивідуальної манери митця, акцентовано особливості техніки, твори введено в загальний контекст художнього доробку майстра, який відомий передусім як професіонал у галузі графіки. Охарактеризовано відмітні риси техніки, в якій виконано аркуші, підкреслено спільні риси з творами, виконаними в техніках друкованої графіки, на яких добре знається автор. Висвітлено особливості колористики, властивостей, притаманних пленерному живопису, в якому переважно виконані аналізовані твори. Акцентовано значення популяризації пам’яток сакральної архітектури в умовах сучасних викликів, нинішніх політичних реалій. The purpose of the article is to highlight the motif of the temple in the painting of the representative of the Kyiv school, Hennadii Puhachevskyi. The research methodology is based on a combination of a comprehensive approach (for a comprehensive analysis of the image of the temple in the general context of the master’s painting work), iconographic (when analysing the artistic features of specific works), biographical (for highlighting individual stages of the artist’s creative biography), comparative (for comparing works executed in different techniques, different periods of time) methods. The scientific novelty of the work is seen primarily in the fact that a number of works of painting are introduced into scientific circulation, which until now were not known to the general public and did not become the subject of art historical analysis. The focus is on works created during the war, since 2022, in various cities of Ukraine that suffered from military actions, when the temple as a symbol of spiritual salvation acquired particular relevance. Conclusions. The temple in the painting by Hennadii Puhachevskyi is highlighted as a symbol of faith, an object of aspiration of a person seeking salvation, a sign that personifies a unifying force for those in difficulty. The image of the temple is analysed primarily in watercolour technique, sometimes in gouache, acrylic. The analysis of the artist’s individual manner is made, the features of the technique are emphasised, the works are introduced into the general context of the artistic achievements of the master, who is known primarily as a professional in the field of graphic arts, a parallel is drawn with his graphic sheets. The distinctive features of the technique in which the sheets are made are characterised. The peculiarities of colour, properties inherent in plein air painting, in which the analysed works are mainly made, are highlighted. The importance of popularising monuments of sacred architecture in the conditions of modern challenges and current political realities is emphasised. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1143 2026-01-01T00:00:00Z http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1116 The visual toolkit for constructing liminal space in Edward Hopper’s urban landscapes Yudenkо, Oleksandr; Юденко, Олександр The article explores the visual mechanisms through which Edward Hopper constructs liminal space within his urban landscapes. The purpose of the research is to reveal how compositional geometry, light treatment, chromatic contrasts, and architectural symbolism generate the sense of transition, ambiguity, and existential suspension characteristic of Hopper’s art. The study applies a combined formal-stylistic and semantic-symbolic method. The results show that Hopper’s visual language systematically produces a model of liminality grounded in the tension between presence and absence, stillness and movement, light and shadow. Hopper’s imagery – empty streets, desolate and alienating depictions of industrial buildings with “blind” windows, interiors deprived of both light and life, deserted railway stations with tracks leading “nowhere” – emerges as a symbolic boundary between the inner and the outer, the visible and the hidden, the real and the unreal. The palette and lighting blur the temporal threshold between dawn and dusk, creating an impression of an existential pause – a moment outside of time. Uncanniness is connoted through cool, desaturated colors; light that illuminates the buildings yet fails to penetrate inside; and the ambivalence of warm and cool tones. In the paintings where a warm palette domi- nates, the effect of warmth is “subdued” by deep shadows, the dramatic contrast of light and darkness, enclosed spaces, and the ambivalence of light sources, all of which generate a sense of temporal uncertainty and inner tension rather than warmth. The composition of these works simultaneously stabilizes and destabilizes perception, creating tension between the whole and its fragments, between compositional unity and Hopper’s characteristic multiplication of frames, between the dynamism implied by the imagery and angles of the train, railway, etc. and the stasis created by the perfectly symmetrical positioning of objects that perceptually “fixes” them in place. Through numerous framing devices, intersecting horizontal and vertical lines, and perspectival ambiguity, the artist constructs spaces that oscillate between completion and indeterminacy. The study concludes that Hopper’s visual toolkit – compositional geometry, tonal contrast, spatial layering, and symbolic illumination – constructs an experience of being “in between.” His urban scenes function as metaphors for psychological and ontological thresholds, transforming the city into a frontier where opposites coexist and meaning emerges through ambiguity. These findings demonstrate how visual form embodies the concept of liminality and offer methodological insights into the relationship between space, symbolism, and existential experience in modern visual culture. У статті розглядається візуальний інструментарій, за допомогою якого один з найвідоміших митців Америки Едвард Гоппер конструює лімінальний простір у своїх міських пейзажах. Мета дослідження – виявити, як композиційна геометрія, світлове трактування, хроматичні контрасти та архітектурна символіка породжують відчуття переходу, саспенсу та екзистенційної «невизначеності», характерне для його мистецтва. У дослідженні застосовані комбінований формально-стилістичний та семантико-символічний методи. Результати засвідчують, що візуальна мова митця систематично актуалізує мотив лімінальності, заснований на напрузі між присутністю та відсутністю, статикою та рухом, світлом та тінню. Образи Е. Гоппера – порожні вулиці, занедбані відчужувальні зображення промислових будівель зі «сліпими» вікнами, безлюдні пусті вокзали з залізничними коліями «в нікуди» – постають символічними межами між внутрішнім і зовнішнім, видимим і прихованим, реальним і сюрреалістичним. Палітра й освітлення розмивають часову межу між світанком та сутінками, створюючи враження екзистенційної паузи – миті поза часом. Відчуття моторошності конотується холодними, ненасиченими кольорами, світлом, що освітлює будівлі, але не проникає всередину, амбівалентністю теплих і холодних тонів. У картинах, де переважає тепла палітра, ефект від цих кольорів «подавляється» глибокими тінями, драматичним контрастом світлотіні, замкненими просторами, амбівалентністю джерел світла, що створює відчуття темпоральної невизначеності та внутрішньої напруги, а не тепла. Композиція творів одночасно стабілізує та дестабілізує сприйняття, створюючи напругу між цілим та його фрагментами, між композиційною єдністю та характерним для Е. Гоппера множенням кадрів, між динамікою, що імплікується образами і ракурсами потяга, залізниці тощо, і стазисом, створеним ідеально симетричним розташуванням об’єктів один до одного, що перцептивно «закріплює» їх на місці. Завдяки численним прийомам обрамлення, горизонтальним і вертикальним лініям, які перетинаються, і перспективній невизначеності художник створює простори, що коливаються між завершеністю і недомовленістю. У результаті дослідження доходимо до висновку, що візуальний інструментарій Е. Гоппера – композиційна геометрія, тональний контраст, просторове накладення та символічне освітлення – конструює досвід перебування «між». Його міські сцени є метафорами психологічних і онтологічних порогів, які перетворюють місто на прикордонну зону, де співіснують протилежності, а сенс виникає через неоднозначність. Завдяки дослідженню показано, як візуальна форма втілює концепцію лімінальності, й запропоновано методологічні ідеї для її подальшого дослідження. Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1116 2025-01-01T00:00:00Z