http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/369 Tue, 21 Jul 2026 00:02:47 GMT 2026-07-21T00:02:47Z http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1290 Значення арт-локацій у формуванні культурного середовища Федоровська, Ольга Борисівна; Fedorovska, O. B. У роботі проведений комплексний аналіз арт-локацій як джерела формування культурних зон та їх впливу на культурний розвиток територій. В центрі уваги дослідника – взаємозвя’зок твору мистецва і простору, у якому він розташований. Розглянутий феномен public art (мистецва для громадського простору), піднято проблему етики при формуванні культурних зон, вивчені нові дані нейроестики та нейробіології щодо впливу мистецтва на організм людини. Дано визначення арт-локацій у загальному та спеціальному значенні. Розроблена класифікація культурних зон за 10 критеріями. Наведений поділ культурних зон Києва відповідно їх історичного формування з метою подальшого розвитку культури в місті. Окреслені проблемні питання стосовно збереження історичних пам’яток, рекреації промислових об’єктів у культурних цілях та відсутності необхідної кількості майстерень для молодих митців. Доведена необхідність спільної наукової роботи мистецтвознавців із соціологами, архітекторами та економістами. Наведені приклади залучення митців до оформлення соціально значущих об’єктів та практичні кроки щодо розвитку культурних зон в Україні. This scientific paper presents a comprehensive analysis of art venues as a source for the formation of cultural zones and their impact on the cultural development of regions. The researcher focuses on the interrelationship between a work of art and the space in which it is situated. The phenomenon of public art (art for public spaces) is examined, the issue of ethics in the formation of cultural zones is raised, and new data from neuroaesthetics and neurobiology regarding the influence of art on the human body are studied. Definitions of art locations are provided in both a general and a specific sense. A classification of cultural zones based on 10 criteria is presented. The following is a breakdown of Kyiv’s cultural zones according to their historical development, with a view to the further development of culture in the city. Problematic issues are outlined concerning the preservation of historical monuments, the renovation of industrial buildings for cultural purposes, and the lack of sufficient studios for young artists. The necessity of joint research between art historians, sociologists, architects and economists is demonstrated. Examples are given of artists’ involvement in the design of big socially projects, along with practical steps for the development of cultural zones in Ukraine. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1290 2026-01-01T00:00:00Z http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1289 “Дозволене мистецтво” в Україні 1970–1980-хроків: регіональні особливості художнього процесу Тимошенко, Софія Олександрівна; Tymoshenko, S. Дослідження присвячене феномену “дозволеного мистецтва” в Україні 1970–1980-х років - явища, що виникло на перетині офіційної радянської культури та неофіційних художніх практик. Мета роботи полягає у виявленні регіональної специфіки художнього процесу в Києві, Харкові, Львові, Одесі та Дніпрі, аналізі творчих стратегій митців в умовах ідеологічного контролю та осмисленні мистецтва як простору прихованого діалогу між митцем і системою. Період “застою” характеризувався домінуванням соціалістичного реалізму, що визначав допустимі теми й форми творчості. Водночас художники використовували символіку, метафоричність і технічний експеримент для створення альтернативної художньої мови, формально не виходячи за межі прийнятної естетики. Саме така подвійність визначила сутність “дозволеного мистецтва” як проміжної форми між офіційним каноном і нонконформізмом. Аналіз регіональних осередків показав, що кожен виробив власну модель розвитку. Київ представлений монументальним мистецтвом і концептуальними пошуками Ади Рибачук та Володимира Мельниченка, Флоріана Юр'єва, Валерія Ламаха. Харківська школа фотографії - група “Час” із Борисом Михайловим, Євгеном Павловим та Юрієм Рупіним - перетворила фотографію на інструмент критичного експерименту. Львів вирізнявся впливом субкультури хіпі та діяльністю фотогрупи “Вежа”. В Одесі сформувався концептуалізм із характерними іронією та абсурдом, центральною постаттю якого став Войцехов. Дніпро поєднав академічну скульптуру Небоженка й Куценка з авторською фотографічною школою фотоклубу “Дніпро”. Дослідження доводить, що регіональна різноманітність мистецьких процесів стала важливою передумовою розвитку сучасного українського мистецтва. The study is devoted to the phenomenon of “permitted art” in Ukraine during the 1970s–1980s, a phenomenon that emerged at the intersection of official Soviet culture and unofficial artistic practices. The purpose of the research is to identify the regional specificities of artistic processes in Kyiv, Kharkiv, Lviv, Odesa, and Dnipro, to analyze the creative strategies employed by artists under conditions of ideological control, and to interpret art as a space of hidden dialogue between the artist and the Soviet system. The period of “stagnation” was characterized by the dominance of Socialist Realism, which determined the acceptable themes and forms of artistic expression. At the same time, artists employed symbolism, metaphorical imagery, and technical experimentation to create an alternative artistic language while formally remaining within the boundaries of approved aesthetics. This duality defined the essence of “permitted art” as an intermediate form between the official canon and nonconformist art. The analysis of regional artistic centers demonstrated that each developed its own distinctive model of artistic practice. Kyiv was represented by monumental art and conceptual explorations of Ada Rybachuk, Volodymyr Melnychenko, Florian Yuriev, and Valerii Lamakh. The Kharkiv School of Photography, particularly the “Vremya” (“Time”) group with Borys Mykhailov, Yevhen Pavlov, and Yurii Rupin, transformed photography into a tool of critical experimentation. Lviv stood out due to the influence of the hippie subculture and the activities of the “Tower” photographic group. In Odesa, a form of conceptualism characterized by irony and absurdity emerged, with Vojtsekhov as one of its central figures. Dnipro combined the academic sculpture of Nebozhenko and Kutsenko with the authorial photographic tradition of the “Dnipro” photo club. The research demonstrates that the regional diversity of artistic processes became an important prerequisite for the development of contemporary Ukrainian art. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1289 2026-01-01T00:00:00Z http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1288 Інтерпретація трагедії Вільяма Шекспіра «Макбет» у студентських проєктах кафедри сценографії та мультимедіа НАОМА (2023–2024 рр.) Стажилова, Анна Олександрівна; Stazhylova, A. O. Кваліфікаційну роботу присвячено дослідженню особливостей інтерпретації трагедії Вільяма Шекспіра «Макбет» у студентських сценографічних проєктах кафедри сценографії та мультимедіа Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, створених у 2023–2024 роках. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю осмислення сучасних підходів до інтерпретації класичної драматургії засобами сценографії, а також недостатнім рівнем вивченості студентських проєктів як самостійного об’єкта мистецтвознавчого аналізу. У роботі розглянуто історіографію дослідження трагедії «Макбет» та її сценографічних інтерпретацій у світовому й українському театральному контексті. Простежено еволюцію сценографічних рішень від ранніх постановок до сучасних проєктів, проаналізовано специфіку української сценографічної школи та її вплив на формування сучасного художнього мислення студентів. Особливу увагу приділено творчим принципам Данила Лідера та розвитку київської сценографічної традиції, що залишається важливим чинником професійної підготовки майбутніх художників-сценографів. Основну увагу зосереджено на аналізі студентських макетів до трагедії «Макбет», виконаних у межах навчального процесу під керівництвом Сергія Маслобойщикова. У роботі розглянуто художньо-образні, композиційні, просторові та символічні особливості проєктів, визначено основні підходи до трактування образів, конфліктів і тем п'єси. Встановлено, що студенти активно звертаються до метафоричного мислення, умовності сценічного простору та сучасних художніх засобів, поєднуючи класичний драматургічний матеріал із актуальними соціокультурними контекстами. Особливу увагу приділено зіставленню мистецтвознавчого аналізу макетів із авторськими коментарями студентів, отриманими під час інтерв’ю. Такий підхід дозволив виявити особливості індивідуальних творчих концепцій, простежити процес формування сценографічного задуму та зіставити авторські наміри з результатами візуального аналізу. У роботі доведено, що студентський сценографічний макет може розглядатися як самостійна художня модель, що відображає особливості мислення, художні пошуки та актуальні тенденції розвитку української сценографії. The bachelor's qualification paper is devoted to the study of the peculiarities of interpreting William Shakespeare’s tragedy «Macbeth» in student scenographic projects created at the Department of Scenography and Multimedia of the National Academy of Fine Arts and Architecture during 2023–2024. The relevance of the research is determined by the need to comprehend contemporary approaches to the interpretation of classical drama through scenographic means, as well as by the insufficient scholarly attention paid to student projects as an independent subject of art historical analysis. The paper examines the historiography of «Macbeth» studies and its scenographic interpretations in both international and Ukrainian theatrical contexts. The evolution of scenographic solutions from early productions to contemporary projects is traced, while the specific features of the Ukrainian school of scenography and its influence on the development of students’ artistic thinking are analyzed. Particular attention is paid to the creative principles of Danylo Lider and the development of the Kyiv scenographic tradition, which remains an important factor in the professional training of future stage designers. The main focus of the research is the analysis of student models for «Macbeth» created within the educational process under the supervision of Serhii Masloboishchykov. The study examines the visual, compositional, spatial, and symbolic characteristics of the projects and identifies the principal approaches to the interpretation of the images, conflicts, and themes of Shakespeare’s tragedy. It has been established that students actively employ metaphorical thinking, conditional theatrical space, and contemporary artistic means, combining classical dramatic material with current socio-cultural contexts. Special attention is given to comparing the art historical analysis of the models with the authors’ comments obtained through interviews. This approach made it possible to identify the distinctive features of individual creative concepts, trace the process of developing scenographic ideas, and compare the authors’ intentions with the results of visual analysis. The research demonstrates that a student scenographic model can be considered an independent artistic work reflecting specific modes of artistic thinking, creative exploration, and current trends in the development of Ukrainian scenography. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1288 2026-01-01T00:00:00Z http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1287 Адаптація історичної забудови Києва ХХ століття під культурно-мистецькі простори: виклики ревіталізації Чагіна, Дар’я Анатоліївна; Chahina, D.A. Кваліфікаційну роботу присвячено дослідженню проблем і перспектив адаптації історичної забудови Києва ХХ століття під сучасні культурно-мистецькі простори. Актуальність теми зумовлена необхідністю збереження архітектурної спадщини міста в умовах інтенсивних урбаністичних трансформацій, а також потребою пошуку ефективних механізмів інтеграції історичних будівель у сучасне культурне середовище. У роботі проаналізовано історіографію та джерельну базу дослідження, що охоплює праці з історії архітектури Києва, проблем охорони культурної спадщини, ревіталізації та адаптивного повторного використання історичних об’єктів. Встановлено, що попри значну кількість досліджень, присвячених архітектурній спадщині Києва, питання її адаптації до культурно-мистецьких функцій залишається недостатньо висвітленим у вітчизняному мистецтвознавстві. Досліджено особливості формування архітектурного обличчя Києва ХХ століття, охарактеризовано основні типи та стильові напрями забудови, зокрема модерн, історизм, конструктивізм і модернізм. Особливу увагу приділено індустріальній спадщині як одному з найбільш вразливих, але водночас перспективних сегментів історичної забудови міста. Розглянуто теоретичні засади ревіталізації архітектурної спадщини та проаналізовано світовий досвід адаптації історичних і промислових об’єктів під культурно-мистецькі функції. Встановлено, що успішна ревіталізація може реалізовуватися через різні архітектурні підходи, проте її визначальними складовими залишаються збереження історичної цінності об’єкта та надання йому нових суспільно значущих функцій. Проаналізовано сучасні київські приклади ревіталізації історичної забудови, зокрема «Мистецький арсенал», Octo Tower та «Арт-завод Платформа». Дослідження засвідчило, що ревіталізація сприяє не лише фізичному збереженню архітектурних об’єктів, а й створенню нових культурних, освітніх і комунікаційних просторів, які позитивно впливають на розвиток міського середовища. Окрему увагу приділено визначенню потенціалу занедбаних архітектурних об’єктів Києва для подальшої адаптації. На прикладі заводу Ріхтера та будівлі «Квіти України» обґрунтовано доцільність використання ревіталізації як інструменту збереження архітектурної спадщини та її інтеграції в сучасне культурне життя міста. Доведено, що ревіталізація є одним із найперспективніших напрямів збереження історичної забудови Києва, який дозволяє поєднати охорону культурної спадщини з актуальними потребами розвитку міського середовища. The thesis is devoted to the study of the problems and prospects of adapting Kyiv's 20th-century historical buildings into modern cultural and artistic spaces. The relevance of the topic is driven by the need to preserve the city's architectural heritage amidst intensive urban transformations, as well as the necessity to find effective mechanisms for integrating historical buildings into the contemporary cultural environment. The paper analyzes the historiography and source base of the research, which encompasses works on the history of Kyiv's architecture, challenges of cultural heritage protection, revitalization, and the adaptive reuse of historical objects. It is established that despite a significant number of studies dedicated to Kyiv's architectural heritage, the issue of its adaptation for cultural and artistic functions remains insufficiently covered in Ukrainian art history. The study explores the features of the formation of Kyiv's architectural landscape in the 20th century and characterizes the main types and stylistic trends of the built environment, particularly Art Nouveau, Historicism, Constructivism, and Modernism. Special attention is paid to industrial heritage as one of the most vulnerable yet promising segments of the city's historical buildings. The theoretical foundations of architectural heritage revitalization are examined, and the global experience of adapting historical and industrial objects for cultural and artistic functions is analyzed. It has been determined that successful revitalization can be implemented through various architectural approaches, but its defining components remain the preservation of the object's historical value and the assignment of new socially significant functions to it. Contemporary Kyiv examples of historical building revitalization are analyzed, in particular, Mystetskyi Arsenal, Octo Tower, and Art-zavod Platforma. The research has shown that revitalization contributes not only to the physical preservation of architectural objects but also to the creation of new cultural, educational, and communication spaces that positively impact the development of the urban environment. Specific attention is given to determining the potential of abandoned architectural objects in Kyiv for further adaptation. Using the examples of the Richter Factory and the "Kvity Ukrainy" building, the expediency of using revitalization as a tool for preserving architectural heritage and integrating it into the modern cultural life of the city is substantiated. It is proven that revitalization is one of the most promising directions for preserving Kyiv's historical buildings, allowing to combine cultural heritage protection with the current needs of urban development Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://195.20.96.242:5068/kvnaoma-xmlui/handle/123456789/1287 2026-01-01T00:00:00Z