Мистецький твір та ствердження його авторської правдоподібності

Abstract

Мета статті. Стаття присвячена феномену ствердження правдоподібності мистецько-го твору – його атрибуції та експертизи як елементів достовірної професійної діяльності фахівця. З потребою визначення істинності, а не підроблення його правдоподібності зустрічаються працівники різних установ культури, передусім музейні, організатори мистецьких експозицій класичного та сучасного мистецтва, історики й арткритики Національної спілки художників України та її обласних організацій. Методи дослідження. Використано метод спостереження, мистецтвознав-чий, історіографічний та контекстуальний підходи до вивчення проблеми. Результати. У статті порушена тема, дотична до життя мистецького твору, його історичного буття та сьогодення. Живе мистець, виконує продукт свого натхнення – знаходиться людина, якій цей продукт до вподоби. Відбувається діалог між особою, що виконала твір, та людиною, яка собі його уподобала. Ця – використаємо метафоричний образ – «гра» між творцем та покупцем однозначна (дорожче продати – дешевше купити). Висновки. Популярний творець знаходить легко покупця. Його твори отримують високу ціну. Тоді у гру вступає третя особа, яка імітує автентику – сам твір та підпис виконавця. З’являється фальсифікат: під копію робиться фальшивий підпис, або ж складніша ситуація фальсифікату, коли виконується твір під полотна А. Ерделі, І. Труша, М. Глущенка. Для виявлення правдоподібності твору запрошують експерта. Але і в такому випадку експерт може вступити у зговір з фальсифікатором. І тоді виникає цілісна фальсифікація твору та авторства. Статус експертизи, визначення авторства твору, інші проблєми, що можуть виникати й визначати достовірність авторства твору, – в результаті і мають регулювати власники аукціонних домів. The purpose of this article. The article is devoted to the phenomenon of verification of a work of art, its attribution and expertise as elements of credible professional work of an artist. The workers of various institutions of culture, such as museum workers, organizers of art exhibitions of classical and modern art, historians and art critics of National Union of Artists of Ukraine and its regional subdivisions have encountered the need of verifying authenticity but not forging it. Research methods. The study is based on the methods of observation, art critic, historiographic and contextual approaches to the study of the problem.Research results. The topic, raised in the article, refers to the existence of an artwork, from its historical background to nowadays. Artists create the products of their inspiration, but there will be somebody who does not like it. There is an argument between an author and the one who hates the work of art. This is, metaphorically saying, “a game” between an artist and a buyer which means selling as expensive as possible and buying as cheap as possible. Conclusions. Popular artists find a buyer easily. Their artworks are greatly appreciated. Then the third party appears. They forge authenticity, the work of art and the signature of the author. A forgery emerges: a false signature for the copy of artwork, or a more complicated situation of a forgery of the whole work of A. Erdely, I. Trush, M. Hluschenko. Experts are involved. But an expert may enter into a conspiracy with a forger. So, falsification of the work and authorship takes place. The status of the examination, defining the authorship of the work, other problems that may arise and determine the authenticity of the authorship of the work, – all those have to be solved by the owners of auction houses.