Abstract:
Мета дослідження.У статті досліджено архітектурно-образну виразність сучасних художніх музеїв як провідну ідею їхньої трансформації у відповідь на соціокультурні зміни. Особливу увагу зосереджено на взаємозв’язку об’ємно-просторової структури з функціональним призначенням, комунікативною роллю архітектури, емоційним сприйняттям музейного простору та на нових тенденціях модернізації й розширення. Використано методи дослідження: комплексний і системний підходи із залученням методів аналізу, синтезу, порівняльно-історичного та описового. Результати дослідження свідчать, що архітектурно-образна виразність художніх музеїв дедалі частіше виконує дві взаємодоповнювальні функції: з одного боку, будівля стає самостійним експонатом, з іншого – делікатно інтегрується в історичну забудову міста, не порушуючи гармонії його силуету. Художні музеї у великих містах України постають важливими інституціями культурної інновації. Проблема трансформації музеїв – і як сховищ мистецьких скарбів, і як сучасних культурних центрів – є гостро актуальною й потребує ґрунтовного теоретичного обґрунтування. Висновки. Художні музеї намагаються відповідати на виклики сучасності, застосуючи новітні партисипаційні практики. Відзначається потреба створення новітніх стратегій трансформації українських художніх музеїв на основі акумуляції зарубіжного досвіду з урахуванням специфіки сьогодення. Проблема трансформації музеїв як вмістилищ мистецьких скарбів в Україні є гостро актуальною і вимагає належного теоретичного обґрунтування.
The article explores the architectural and artistic expressiveness of contemporary art museums as a leading idea in their transformation in response to sociocultural changes. Special attention is given to the interrelation between spatial-volumetric structure and functional purpose, the communicative role of architecture, the emotional perception of museum space, and new trends in modernization and expansion. The research employs comprehensive and systematic approaches involving methods of analysis, synthesis, comparative-historical and descriptive methods. The results show that the architectural and artistic expressiveness of art museums increasingly takes on the role of an independent exhibit while also delicately blending into the historical urban fabric without disturbing the historical city silhouette. Conclusions. Art museums are striving to respond to the challenges of modernity by employing innovative participatory practices. There is a noted need for the development of new strategies for transforming Ukrainian art museums based on the accumulation of international experience, taking into account the specifics of the present day. The innovation of art museums in all major cities of Ukraine is a pressing issue that demands proper theoretical justification, as the transformation of museums as repositories of artistic treasures is of great relevance.
