Формування інтелекту митця в умовах глобальних культурних трансформацій

Abstract

У статті проаналізовані ключові виклики, що постають перед академічною мистецькою освітою України в умовах глобальних культурних трансформацій. Розглянуто співвідношення між фундаментальною академічною школою та зростанням ролі проєктного мислення, цифрових технологій і нових художніх стратегій. Підкреслено, що втрата бази майстерень знижує аналітичний потенціал мистецької освіти. Метою дослідження є визначення ролі академічної школи у формуванні інтелекту митця як носія критичного мислення, естетичної культури й культурної відповідальності. Наукова новизна полягає у системному аналізі взаємодії традиційних і сучасних освітніх моделей та окресленні шляхів інтеграції української мистецької освіти у європейський культурно-освітній простір без втрати її ідентичності. Методи дослідження. Для досягнення мети використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів. Історико-порівняльний метод дав змогу простежити становлення академічної освіти в Україні порівняно з європейськими моделями, визначивши їхні ключові характеристики та відмінності. Структурно-аналітичний застосовано для систематизації сучасних підходів до організації навчання у майстернях і системі індивідуального наставництва, що визначає формування професійних компетентностей здобувачів. Контент-аналіз міжнародних документів і публікацій – The Florence Principles on the Doctorate in the Arts, Journal for Artistic Research, дослідження цифровізації, звіт UNESCO – використано для інтеграції українського контексту у глобальний культурний дискурс. Метод порівняльної педагогіки дав змогу зіставити академічну модель освіти з проєктно-цифровою парадигмою, виявивши її переваги та ризики новітніх практик (поверхневість, технологічна залежність, ціннісна нестабільність). Сукупне використання зазначених методів забезпечило комплексний аналіз взаємозв’язку між академічною традицією й сучасними тенденціями розвитку мистецької освіти з урахуванням педагогічних і філософських принципів формування інтелекту митця. Результати дослідження. Академічна школа зберігає фундаментальне значення. Система майстерень, індивідуальне наставництво та базові дисципліни залишаються основою професійного становлення митця й передумовою інтеграції у глобальний культурний простір. Академічна модель освіти, орієнтована на розвиток майстерності та аналітичного мислення, підтверджує свою ефективність у формуванні художнього інтелекту та педагогічної спадковості. Сучасні виклики змінюють характер підготовки. Проєктно орієнтований підхід, іронічні стратегії та цифровізація спрямовують мистецьку діяльність на короткотермінові ефекти, що знижує аналітичний рівень підготовки. Водночас розширення практик artistic research і використання технологічних медіа сприяє інноваціям, але водночас створює ризик поверхової рефлексії без ґрунтовної професійної бази. Цифровізація має подвій-ний характер. Вона відкриває нові можливості для міждисциплінарних експериментів, віртуальної взаємодії та міжнародної співпраці, однак без академічної основи (рисунок, живопис, композиція) залишається фрагментарною й концептуально слабкою. Дослідження впровадження VR у мистецьку освіту підтверджують, що технологічні інновації ефективні лише тоді, коли вони спираються на класичну систему професійної майстерності. Академічна освіта спрямована на формування художника-інтелектуала – носія критичного мислення, естетичної культури й культурної відповідальності. Це узгоджується з принципами Florence Principles on the Doctorate in the Arts та підходами EQ-Arts, що підкреслюють єдність художньої практики, дослідження та рефлексії як засобів розвитку автономного мислення митця-дослідника. Академічна школа формує не лише професіоналів, а й особистостей, здатних підтримувати культурну пам’ять і духовну стійкість суспільства. У воєнних умовах мистецька освіта виконує громадянську й гуманістичну місію – збереження ідентичності, символічного простору та цінностей культури, що стають частиною національного опору.Висновки. Академічна мистецька освіта в Україні залишається провідною моделлю комплексного розвитку митця – від технічної майстерності до інтелектуальної автономії. Її стратегічна мета – формування художника-інтелектуала, здатного до культурної рефлексії, критичного мислення й осмислення глобальних процесів у контексті національної ідентичності. Сучасні виклики – проєктність, іронія, цифровізація – можуть бути інтегровані в освітній процес лише на основі академічної школи, що поєднує класичні методи з інноваційними практика-ми. В умовах війни інтелект митця стає ресурсом духовної стійкості й культурного виживання, підтверджу-ючи стратегічну роль академічної традиції як чинника збереження професійності, гуманістичних цінностей і тяглості української культури. The article analyzes key challenges faced by Ukraine’s academic art education amid global cultural transformations. It explores the balance between the fundamental academic school and the growing role of project-based thinking, digital technologies, and new artistic strategies. The loss of the workshop foundation is shown to weaken the analytical and humanistic dimensions of art education. Thepurpose of the studyis to determine the role of the academic school in shaping the artist’s intellect as a bearer of critical thinking, aesthetic culture, and cultural responsibility. The scientific novelty lies in a systemic analysis of the interaction between traditional and contemporary educational models and in outlining ways to integrate Ukrainian art education into the European educational and research space without losing its identity.Methods. A set of general and specific research methods was used. The historical-comparative methodmade it possible to trace the development of academic art education in Ukraine in relation to European models, revealing their shared and distinctive features. The structural-analytical methodwas applied to systematize current approaches to workshop-based training and mentorship, which shape professional competencies of students.Content analysisof international documents and publications – The Florence Principles on the Doctorate in the Arts, Journal for Artistic Research, studies on digitalization, and the UNESCO report – was used to situate the Ukrainian context within the global cultural discourse. Thecomparative pedagogy methodenabled the correlation of the academic model with the project-digital paradigm, identifying strengths and the risks of new practices such as superficiality, technological dependence, and value instability. The combination of these approaches provided a comprehensive view of the interrelation between academic tradition and current trends in the formation of the artist’s intellect.Findings. The academic schoolretains fundamental significance. The workshop system, personal mentorship, and core disciplines remain the foundation of an artist’s professional development and the prerequisite for integration into the global cultural space. The academic model, oriented toward mastery and analytical thinking, continues to prove its effectiveness in developing artistic intellect and pedagogical continuity.Contemporary challengesare transforming artistic training. Project-based approaches, ironic strategies, and digital practices shift the focus toward short-term effects, reducing analytical depth. At the same time, the expansion of artistic research and the use of technological media stimulate innovation while also creating the risk of superficial reflection without a solid professional foundation.Digitalizationhas a dual nature. It opens new opportunities for interdisciplinary experimentation, virtual collaboration, and international exchange, yet without an academic foundation – drawing, painting, composition – remains fragmentary and conceptually weak. Studies on the use of VR in art education confirm that technological innovation is effective only when grounded in classical professional mastery. The artist’s intellectemerges as a strategic goal. Academic education aims to cultivate the artist-intellectual – a bearer of critical thinking, aesthetic culture, and cultural responsibility. This approach aligns with The Florence Principles on the Doctorate in the Arts and EQ-Arts standards, emphasizing the unity of artistic practice, research, and reflection as a foundation for autonomous creative thinking. Education in wartime. The academic school forms not only professionals but also individuals capable of preserving cultural memory and social resilience. During the war, art education fulfills civic and humanistic missions – safeguarding identity, symbolic space, and cultural values that have become integral to national resistance. Conclusions. Academic art education in Ukraine remains the leading model for the artist’s comprehensive development – from technical mastery to intellectual autonomy. Its strategic goal is to form the artist-intellectual capable of cultural reflection, critical analysis, and understanding global processes through the lens of national identity. Contemporary challenges – project thinking, irony, and digitalization – can be integrated into the educational process only on the foundation of the academic school, which unites classical methods with innovative practices. In wartime, the artist’s intellect becomes a resource of spiritual resilience and cultural survival, affirming the strategic role of the academic tradition in sustaining professionalism, humanistic values, and the continuity of Ukrainian culture.