Оберіг

Abstract

Робота присвячена комплексному мистецтвознавчому аналізу архетипу Матері-України як центрального національного символу та його трансформації у функціональний духовний оберіг в умовах сучасних викликів. Робота включає теоретичний аналіз історичної тяглості образу — від язичницької Берегині до християнської Оранти — та розбір композиційних і стилістичних рішень українського живопису різних епох. Мистецтво, що досліджує стійкість нації, використовується для передачі глибоких духовних станів та консолідації, дозволяючи глядачеві зануритися у простір історичної пам’яті та незламності. Полотно відображає образ Матері-України (Оранти), яка у світлому покрої здіймається над групою захисників різних часів (воїни Київської Русі, козаки, сучасні воїни ЗСУ), символічно захищаючи їх. Композиція базується на монументальній фронтальній ієрархії та інтеграції історичних фігур під єдиний сакральний захист, що повинно сприйматися підсвідомо як обітниця незламності. Важливим є те, що глядачеві надається можливість відчути себе частиною безперервної традиції боротьби. Тут не існує чіткого поділу між минулим і сьогоденням, оскільки самість нації не піддається простому часовому дуалізму. Контрастні відчуття, які викликає робота (світло Оранти проти темряви боротьби), передають красу єдності поколінь та глибину національного опору. The thesis is dedicated to a comprehensive art historical analysis of the Mother Ukraine archetype as the central national symbol and its transformation into a functional spiritual safeguard (Obereg) amid contemporary challenges. It includes a theoretical analysis of the image's historical continuity—from the pagan Berehynia to the Christian Oranta—and an examination of the compositional and stylistic solutions found in Ukrainian painting from various eras. Art that explores national resilience is used to convey deep spiritual states and consolidation, allowing the viewer to immerse themselves in a space of historical memory and invincibility. The canvas reflects the image of Mother Ukraine (Oranta), who, under a luminous veil, rises above a group of defenders from different times (Kyivan Rus warriors, Cossacks, contemporary Ukrainian soldiers), symbolically protecting them. The composition is based on a monumental frontal hierarchy and the integration of historical figures under a single sacred covering, which should be perceived subconsciously as a vow of resilience. An important aspect is that the viewer is given the opportunity to feel part of an unbroken tradition of struggle. There is no clear division between the past and the present, just as the national self cannot be reduced to a simple temporal dualism. The controversial feelings evoked by the work (the light of Oranta versus the darkness of the struggle) convey the beauty of generational unity and the depth of national resistance.