Тривога

Abstract

Дипломна картина відображає глибоку психологічну тему впливу війни на дитячу свідомість та формування особистості в умовах руйнації звичного світу. У центрі полотна — дівчинка, яка стоїть серед хаосу зруйнованих металевих конструкцій, притискаючи до себе маленького білого песика, який символізує надію. Зруйновані будівлі й металеві балки, що оточують дитину, символізують катастрофічний вплив війни на зовнішній та внутрішній простір людини. Це не лише розвалений простір міста, але й образ зруйнованого дитячого світу.Фігура серед металу та руїн підкреслює беззахисність та крихкість. Робота торкається теми колективної та індивідуальної травми, де війна стала невіддільною частиною повсякденного життя. Картина стає візуальним свідченням покоління, що формується в реаліях війни. Фон подано у вигляді свідомо перенавантаженої, хаотично вибудованої структури, що посилює відчуття тиску та психологічної напруги, властивих темі роботи. Перенасичений уламками простір позаду фігури буквально тисне на неї, як і нова реальність. The diploma painting reflects a deep psychological theme — the impact of war on a child’s consciousness and the formation of personality under the conditions of a shattered, once-familiar world. At the center of the canvas stands a girl amid the chaos of broken metal structures, clutching a small white dog to her chest — a symbol of hope. The destroyed buildings and metal beams surrounding the child represent the devastating influence of war on both the external and internal human space. It is not only the ruined cityscape, but also an image of a destroyed childhood. The lone figure among metal and ruins emphasizes vulnerability and fragility. The work touches upon the theme of collective and individual trauma, where war has become an inseparable part of daily life. The painting stands as a visual testimony of a generation shaped by the realities of war. The background is presented as a deliberately overloaded, chaotically constructed structure that reinforces the sense of pressure and psychological tension inherent in the theme. The space oversaturated with fragments behind the figure literally presses down on her — just like the new reality itself.