Abstract:
Звернення до цього сюжету у творі продовжує цю традицію, але водночас створює новий зміст. Міфологічна історія не повторюється буквально, а стає мовою для розмови про досвід сучасної людини. Саме тому постає не сцена «покарання» темряви, а простір, у якому світло утримує межу, щоб світ не розпався.
Розгляд образів темряви дозволив побачити, що вони не виконують функцію традиційного «ворога». Вони нагадують про людські стани, що з’являються у моменти загрози: страх, розпач, втома, розгубленість. У цьому полягає важлива відмінність від класичних інтерпретацій сюжету. Темрява у творі не є зовнішньою силою, яка атакує, вона є частиною внутрішнього простору людини. Це робить сюжет ближчим до психологічної реальності нашого часу, а образ падіння – читабельним як метафора людської вразливості.
Образ Михаїла у полотні набуває нового звучання. Він є фігурою стійкості. Його присутність врівноважує простір, робить світ менш крихким. Світло меча не стільки спрямоване на зовнішню дію, скільки позначає вертикаль, яка з’єднує висоту і глибину, віру і тінь. Така трактовка перегукується з давніми уявленнями про космічний порядок і водночас резонує з сучасним станом українського суспільства, яке живе під постійним тиском темряви і все ж зберігає внутрішню опору.
Твір створює позачасову сцену. Відсутність конкретних історичних деталей робить образ архетиповим. Картина не пропонує готових висновків і не замикає сенс у межах сюжету. Вона створює простір, у якому людина сама знаходить точку рівноваги між світлом і темрявою.
The appeal to this plot in the work continues this tradition, but at the same time creates a new meaning. The mythological story is not repeated literally, but becomes a language for talking about the experience of modern man. That is why it is not a scene of "punishment" of darkness, but a space in which light holds the border so that the world does not fall apart.
Examining the images of darkness allowed us to see that they do not perform the function of a traditional “enemy.” They remind us of human states that appear in moments of threat: fear, despair, fatigue, confusion. This is an important difference from classical interpretations of the plot. The darkness in the work is not an external force that attacks, it is part of the inner space of a person. This makes the plot closer to the psychological reality of our time, and the image of the fall is readable as a metaphor for human vulnerability.
The image of Michael in the canvas acquires a new sound. He is a figure of stability. His presence balances the space, makes the world less fragile. The light of the sword is not so much directed at external action as it denotes the vertical that connects height and depth, faith and shadow. This interpretation echoes ancient ideas about cosmic order and at the same time resonates with the modern state of Ukrainian society, which lives under the constant pressure of darkness and yet retains internal support.
The work creates a timeless scene. The absence of specific historical details makes the image archetypal. The painting does not offer ready-made conclusions and does not enclose the meaning within the plot. It creates a space in which a person himself finds a point of balance between light and darkness.
