Мені однаково

Abstract

Проєкт «Мені однаково» через панорамний пейзаж досліджує взаємодію архетипічних образів природи та колективної пам’яті як метафору національної витривалості й вразливості. Центральний мотив – стара верба, покрита омелою, яка виступає персоніфікацією пам’яті й опори, одночасно сигналізуючи про внутрішнє виснаження і зовнішні загрози. Композиційна гра горизонталей і вертикалей, контраст відкритого лугу та темного лісу на горизонті створюють напругу між простором свободи і резервуаром тіні. Твір опирається на юнгіанські архетипи та інтелектуальні рефлексії (зокрема ідеї Ернста Юнгера про «втечу в ліс»), інтерпретуючи природні біосфери як символічні вузли психічного та культурного досвіду українського суспільства в умовах війни. Наукова новизна полягає в комплексному структурному наповненні композиції та концептуальному розбитті полотна на два способи сприйняття завдяки роботі з форматним представленням диплому. Мета роботи – візуально поєднати архетипічні образи підсвідомого з сюжетною складовою й створити академічно довершений естетичний продукт, що розширює поняття пейзажу в сучасному мистецтві. The project "I Don't Care" uses a panoramic landscape to explore the interaction of archetypal natural images and collective memory as a metaphor for national resilience and vulnerability. The central motif – a large willow covered with mistletoe – personifies memory and support while signaling internal exhaustion and external threats. The compositional interplay of horizontals and verticals, and the contrast between an open meadow and a dark forest on the horizon, create tension between space of freedom and a reservoir of shadow. The work draws on Jungian archetypes and intellectual reflections (including Ernst Jünger’s idea of the “forest walk”), interpreting natural biospheres as symbolic nodes of psychological and cultural experience of Ukrainian society in wartime. The scientific novelty lies in the complex structural filling of the composition and the conceptual division of the canvas into two possible modes of perception through format treatment. The aim is to visually combine archetypal images of the subconscious with narrative components to produce an academically finished aesthetic work that broadens the concept of landscape in contemporary art.