Лісова пісня

Abstract

Авторська живописна інтерпретація ключових образів і глибинної філософської ідеї драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» (Мавка як уособлення душі лісу і вільного духу, Лукаш як людина, що проходить шлях від відчуження до духовного єднання з природою, Лісовик як охоронець і голос лісу, Потерча як символ втраченої та віднайденої надії) в техніці багатошарового олійного живопису з акцентом на символічне, емоційно-духовне й екологічне прочитання твору. Робота передбачає створення самостійної станкової композиції, яка не є прямою ілюстрацією жодної конкретної сцени драми, а втілює кульмінаційний момент внутрішньої гармонії людини й природи на тлі золотої осені, розкриваючи ідею «того, що не вмирає» – незнищенність духовної свободи, любові та зв’язку з рідною землею. Особлива увага приділяється сучасній актуалізації образів у контексті повномасштабної російсько-української війни, руйнування українських лісів та екосистем, коли голос Мавки та інших лісових істот набуває значення символічного спротиву, екологічного протесту й збереження національної та природної пам’яті. Через колір, фактуру, світлотінь, композиційну побудову та умовно-символічну мову живопису досліджується можливість візуального переосмислення класичного літературного тексту як живого культурного й етичного послання сьогодення. Authorial painterly interpretation of the key images and profound philosophical idea of Lesya Ukrainka’s drama-fairy tale «The Forest Song» (Mavka as the embodiment of the forest soul and free spirit, Lukash as a human being who journeys from alienation to spiritual unity with nature, the Forest Spirit (Lisovyk) as the guardian and voice of the forest, and the Lost Child (Potercha) as a symbol of lost and rediscovered hope) executed in the technique of multi-layered oil painting, with emphasis on the symbolic, emotional-spiritual, and ecological reading of the work. The project involves the creation of an independent easel composition that is not a direct illustration of any specific scene from the drama but rather embodies the climactic moment of inner harmony between human and nature set against the backdrop of golden autumn, revealing the idea of “that which does not die” - the indestructibility of spiritual freedom, love, and the bond with one’s native land.