Використання радянським урядом преси, творів візуального мистецтва та літератури для стимулювання праці українських робітників у 30-ті роки ХХ ст.

Abstract

У статті на основі статистичних даних, архівних матеріалів та наукової літератури авторка з’ясовувала, як за допомогою творів художнього, театрального та кіно мистецтв, а також газетних репортажів правляча комуністична партія здійснювала пропаганду ударної малооплачуваної праці в умовах започаткованої у 1929 році прискореної модернізації країни. Доведено, що у 30-ті роки ХХ ст. серед трудящих УСРР була організована масштабна ідеологічна робота з метою героїзації ударної стаханівської праці, до пропаганди якої були залучені радянські письменники, ко-респонденти газет та представники творчої інтелігенції. Зазначено, що, обмеживши знайомство робітників із досягненнями світової культури, партійні ідеологи одержали можливість пропагувати переваги радянського способу життя і праці. За допомогою створення літературних, театральних й мистецьких спілок компартійний радянський державний апарат у зародку придушував будь-яке відхилення від регламентованого мислення і лінії поведінки. З’ясовано, що в умовах уніфікації діяльності літераторів і митців тоталітарною державою була запроваджена цензура за змістом друкованих видань, художніх творів, театральних вистав, проводилися чистки бібліотек від «ідеологічно ворожої літератури», було збільшено наклад «ідеологічно витриманих книжок», заборонялися до перегляду окремі кінофільми. Тих осіб, які відмовлялися бути ретрансляторами комуністичного світогляду, впродовж 1934-1938 рр. репресували. Наприкінці автор робить висновок, що в 30-ті роки ХХ ст. літературна і творча діяльність радянських письменників, кореспондентів газет та митців була уніфікована відповідно до ідеологічних стандартів так званого «соціалістичного реалізму», представники якого в уяві компартій-них керманичів мали бути активними провідниками комуністичного штурму. In the article, based on statistical data, archival materials and scientific literature, the author found out how, using works of art, theater and cinema, as well as newspaper reports, the ruling communist party carried out propaganda of shock low-paid labor in the conditions of the accelerated modernization of the country initiated in 1929. It is proved that in the 1930s. among the working people of the Ukrainian SSR, large-scale ideological work was organized with the aim of heroizing the shock Stakhanov labor, the propaganda of which involved Soviet writers, news-paper correspondents and representatives of the creative intelligentsia. It is noted that, by limiting the workers' acquaintance with the achieve-ments of world culture, party ideologists were able to promote the advantages of the Soviet way of life and work. By creating literary, theatrical and artistic un-ions, the communist Soviet state apparatus suppressed any deviation from the regulated thinking and line of behavior in the bud. It is found that in the conditions of unification of the activities of writers and artists, the totalitarian state introduced censorship of the content of printed publications, works of art, theatrical performances, libraries were purged of "ideologically hostile literature", the circulation of "ideologically seasoned books" was increased, and certain films were banned from viewing. Those indi-viduals who refused to be relays of the communist worldview were repressed dur-ing 1934-1938. At the end, the author concludes that in the 30s of the twentieth century the literary and creative activities of Soviet writers, newspaper correspondents, and artists were unified in accordance with the ideological standards of the so-called "socialist realism," whose representatives, in the imagination of the Communist Party leaders, were to be active leaders of the communist assault.