Композиційні засади відновлення музейних будівель

Abstract

Дисертація присвячена визначенню композиційних засад відновлення музейних будівель, що набуває особливої актуальності в умовах масштабних руйнувань культурної спадщини України внаслідок воєнних дій. В роботі музеї розглянуто як специфічні архітектурні артефакти, що поєднують функції експоната та символу національної ідентичності. Мета дослідження полягає у визначенні та методичному обґрунтуванні композиційних засад, спрямованих на повернення об’єктам їхньої візуальної та змістовної цілісності. Практична значущість роботи виявляється у формуванні підходу до відновлення архітектурного образу музею через типологію композиційних втрат, інструменти їхньої фіксації та логіку вибору рішень «статус/тип/ступінь → метод» у дослідницько-проєктному циклі. У вступі подано загальну характеристику дисертації, зокрема: обґрунтовано актуальність теми дослідження та її зв’язок з науковими програмами, планами і темами; визначено мету, завдання, методи, межі, предмет та об’єкт дослідження; висвітлено наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, а також апробацію основних положень дослідження. У першому розділі «Історіографія, нормативна база та методика дослідження відновлення музейних будівель» сформовано нормативноправове підґрунтя роботи за допомогою аналізу правових і нормативних вимог, наукової літератури та обґрунтування методики, що поєднує аналіз, типологізацію і вибір композиційних рішень. У підрозділі 1.1 «Відновлення й охорона музейних будівель у нормативно-правових актах, будівельних нормах та міжнародних документах» систематизовано національні правові акти й будівельні норми, що регламентують охорону та відновлення музейних об’єктів (зокрема профільні закони у сфері культурної спадщини, архітектурної й містобудівної діяльності та ДБН для закладів культури), а також міжнародні документи (зокрема хартії та конвенції). Показано, що чинна база уніфікує вимоги, однак має прогалини: в ній не деталізовані композиційні підходи, необхідні для обґрунтування рішень щодо відновлення музейних будівель. У підрозділі 1.2 «Музейні будівлі та їхнє відновлення в наукових дослідженнях» систематизовано фахові джерела за трьома взаємопов’язаними напрямами: теорія архітектурної композиції, об’ємно-планувальна організація музейних будівель і відновлення та збереження нерухомої архітектурної спадщини. Показано, що композиційний аналіз дає інструменти для розуміння форми, пропорцій і стилістики, однак композиційний вимір музейних будівель у наукових джерелах часто подано фрагментарно, що актуалізує потребу поєднання цих напрацювань з діагностикою композиційних втрат. У підрозділі 1.3 «Методика дослідження» визначено методичний каркас як послідовність взаємопов’язаних етапів: аналітико-нормативне та джерелознавче обґрунтування; типологічний, функціональний і композиційний аналіз; діагностика композиційних втрат із вибором підходів відновлення. Систему методів подано як узгоджене поєднання загальнонаукових, спеціальних та інструментальних прийомів із фіксацією відповідності «етапи → методи → результати». Ключовими визначено логікопонятійний і порівняльно-історичний аналіз, типологічний та морфологічний підхід, матричне групування й алгоритмічне моделювання. У другому розділі «Типологія, об’ємно-планувальна організація та архітектурна композиція музейних будівель» розглянуто еволюцію об’ємнопланувальних схем і композиційних домінант музейної архітектури, обґрунтовано роль функції приміщень у формуванні структури простору, а також систематизовано типологічні ознаки й уточнено вплив містобудівного контексту та стильової належності на композиційну модель музею. У підрозділі 2.1 «Генеза об’ємно-планувальної організації музейних будівель» простежено формування музейної архітектури у межах п’яти історичних етапів (домузейної, протомузейної, палеомузейної, мезомузейної та неомузейної епох) за прийнятою в дослідженні періодизацією. Для кожного етапу зафіксовано основні об’ємно-планувальні схеми й композиційні домінанти, що визначали організацію та образ музею. Показано еволюцію принципів побудови простору: від переважно лінійних і осьових рішень до багатоваріантних схем взаємодії зон і маршрутів відвідувачів. У підрозділі 2.2 «Функціональні чинники формування об’ємнопланувальної структури музею та сценаріїв руху» показано, що функціональне призначення визначає структурну логіку музейного простору: від вимог експонування й збереження до моделей взаємодії з публікою. Розглянуто функціональні зони (експозиційні, фондові, освітні, рекреаційні, адміністративні) та обґрунтовано їхній вплив на вибір об’ємно-планувальної схеми, розташування домінант та організацію маршрутів. Доповнено поділ простору на зону для відвідувачів і службову та відповідні функціональні блоки. Підкреслено потребу сценарної гнучкості під час відновлення. У підрозділі 2.3 «Типологічна структура музейних будівель як основа їхнього композиційного аналізу» обґрунтовано типологічний підхід як інструмент збереження не лише фізичних параметрів, але й композиційної логіки (планувальної організації, ієрархії простору, взаємодії з контекстом). Систематизовано критерії типологізації (профіль, масштаб, форма власності, вид музейного середовища тощо) та показано, що містобудівне розташування визначає композиційну модель і рівень відкритості простору, тоді як стильова належність коригує ритміку і сприйняття маршруту. Запропоновано базові композиційні схеми та сформовано матрицю «тип музею – композиційна схема – характер маршрутів – домінанти / акценти» для обґрунтування рішень відновлення. У третьому розділі «Засади відновлення композиційної цілісності музейних будівель» на основі аналізу руйнацій, визначення типології втрат і шкали ступенів ураження обґрунтовано засади та методи відновлення і запропоновано алгоритм їхнього застосування, апробований на прикладах пошкоджених музейних об’єктів. У підрозділі 3.1 «Аналіз руйнацій та класифікація порушень композиційної цілісності музейних будівель» показано, що діагностика композиційних втрат є ключовою передумовою обґрунтованих стратегій відновлення пошкоджень, отриманих внаслідок воєнних дій, техногенних інцидентів, природних чинників і нераціональної експлуатації. Композиційну цілісність трактовано як структурну основу просторової, функціональної та смислової організації музею; її порушення пов’язано зі зниженням автентичності та пізнаваності образу. Запропоновано типологію втрат (шість типів) і чотирирівневу шкалу ступенів ураження, а їхню фіксацію запропоновано вести через морфологічні зрізи (план, фасад, силует, маршрути) з оформленням «паспорта» та «карти» втрат. У підрозділі 3.2 «Методи та прийоми відновлення композиційної цілісності музейних будівель» систематизовано методи й прийоми відновлення та пов’язано їхній добір із юридичним статусом об’єкта, типом і ступенем композиційних втрат. Ключовими інструментами визначено матрицю «статус / тип / ступінь → метод / прийом» і процедуру багатокритеріального оцінювання варіантів проєктних рішень відновлення із обов’язковою перевіркою відповідності нормативним вимогам. Показано, що критерії автентичності, адаптивності та виразності узгоджують збереження цінностей із сучасною функціонально-просторовою потребою музеїв. У підрозділі 3.3 «Алгоритм застосування композиційних засад та їхня апробація» розроблено поетапний алгоритм практичного застосування запропонованих засад у логіці «статус об’єкта → тип і ступінь втрат → відповідна композиційна засада → метод / прийом → очікуваний ефект (композиційна цілісність)», що забезпечує перехід від діагностики до рекомендацій. Апробацію алгоритму виконано на п’яти музейних об’єктах різного статусу та рівня втрат (Національний літературно-меморіальний музей Г. С. Сковороди в селі Сковородинівка Харківської області; Іванківський історико-краєзнавчий музей в селищі Іванків, Вишгородського району, Київської області; Музей українських старожитностей В. В. Тарновського в місті Чернігові; Охтирський міський краєзнавчий музей у місті Охтирці на Сумщині; Художній музей ім. А. І. Куїнджі у місті Маріуполі), що підтвердило можливість застосування підходу до різних музейних об’єктів незалежно від їхнього статусу та рівня втрат. За результатами дослідження сформовано загальні висновки, що підсумовують результати, отримані в роботі. У висновках наголошено, що чинна нормативна база недостатньо визначає вимоги до композиційного обґрунтування вибору допустимих втручань і методів відновлення музейних будівель. Зазначено результат аналізу фахової літератури з архітектурної композиції, музейної архітектури, музеєзнавства та відновлення і збереження нерухомої спадщини. Вказано результат встановлення генези об’ємнопланувальної організації, функціонально-планувальної структури й типологічних критеріїв музеїв, запропонованої класифікації типів композиційних втрат і чотирирівневої шкали їхніх ступенів, а також критеріїв допустимості втручань. Визначено, що поетапний алгоритм використання засад, який апробовано на п’яти музейних об’єктах, може застосовуватися в різних умовах. The dissertation is devoted to defining the compositional principles for the recovery of museum buildings, which becomes especially relevant in the context of large-scale destruction of Ukraine’s cultural heritage as a result of military actions. In the study, museums are considered as specific architectural artefacts that combine the functions of an exhibit and a symbol of national identity. The purpose of the research is to define and methodologically substantiate compositional principles aimed at restoring the visual and semantic integrity of such objects. The practical significance of the work is manifested in developing an approach to restoring the architectural image of a museum through a typology of compositional losses, tools for recording them, and a decision-making logic “status/type/degree → method” within the research-and-design cycle. The introduction provides a general description of the dissertation, in particular: the relevance of the research topic and its connection with scientific programmes, plans and themes are substantiated; the purpose, objectives, methods, scope, subject matter and object of the study are defined; the scientific novelty and practical significance of the results obtained are presented, as well as the testing (approbation) of the main provisions of the research. In Chapter 1 “Historiography, Regulatory Framework and Research Methodology for the Recovery of Museum Buildings”, the regulatory and legal basis of the work is formed through an analysis of legal and regulatory requirements, scholarly literature, and the substantiation of a methodology that combines analysis, typologisation and the selection of compositional decisions. In Subsection 1.1 “Recovery and Protection of Museum Buildings in Legal and Regulatory Acts, Building Regulations and International Documents”, national legal acts and building regulations governing the protection and recovery of museum objects (including sector-specific laws in the field of cultural heritage, architectural and urban-planning activity, and DBN for cultural institutions), as well as international documents (including charters and conventions), are systematised. It is shown that the existing framework unifies requirements, but contains gaps: it does not detail compositional approaches that are critical for substantiating decisions on the recovery of museum buildings. In Subsection 1.2 “Museum Buildings and Their Recovery in Scholarly Research”, specialised sources are systematised across three interrelated areas: the theory of architectural composition, the volumetric-planning organisation of museum buildings, and the recovery and preservation of immovable architectural heritage. It is shown that compositional analysis provides tools for understanding form, proportions and stylistics; however, the compositional dimension of museum buildings is often presented fragmentarily in the literature, which necessitates combining these developments with the diagnosis of compositional losses. In Subsection 1.3 “Research Methodology”, the methodological framework is defined as a sequence of interrelated stages: analytical-regulatory and sourcebased substantiation; typological, functional and compositional analysis; diagnosis of compositional losses with the selection of recovery approaches. The system of methods is presented as a coordinated combination of general scientific, special and instrumental techniques, with the correspondence “stages → methods → results” recorded. The key methods are defined as logical-conceptual and comparativehistorical analysis, a typological and morphological approach, matrix grouping and algorithmic modelling. In Chapter 2 “Typology, Volumetric-Planning Organisation and Architectural Composition of Museum Buildings”, the evolution of volumetricplanning schemes and compositional dominants in museum architecture is examined, the role of the function of spaces in shaping spatial structure is substantiated, and typological features are systematised; the influence of the urban context and stylistic affiliation on the museum’s compositional model is further clarified. In Subsection 2.1 “Genesis of the Volumetric-Planning Organisation of Museum Buildings”, the formation of museum architecture is traced within five historical stages (pre-museum, proto-museum, palaeo-museum, meso-museum and neo-museum epochs) according to the periodisation adopted in the study. For each stage, the main volumetric-planning schemes and compositional dominants that determined the organisation and image of the museum are recorded. The evolution of principles of spatial organisation is shown: from predominantly linear and axial solutions to multi-variant schemes of interaction between zones and visitor routes. In Subsection 2.2 “Functional Factors in Shaping the Volumetric-Planning Structure of the Museum and Movement Scenarios”, it is shown that functional purpose determines the structural logic of museum space: from the requirements of display and preservation to models of interaction with the public. Functional zones (exhibition, storage, educational, recreational, administrative) are considered and their influence on the choice of a volumetric-planning scheme, the placement of dominants and the organisation of routes is substantiated. The division of space into a visitor zone and a service zone and the corresponding functional blocks is expanded. The need for scenario-based flexibility during recovery is emphasised. In Subsection 2.3 “Typological Structure of Museum Buildings as the Basis of Their Compositional Analysis”, a typological approach is substantiated as an instrument for preserving not only physical parameters but also compositional logic (planning organisation, spatial hierarchy, interaction with context). Typologisation criteria (profile, scale, form of ownership, type of museum environment, etc.) are systematised, and it is shown that urban location determines the compositional model and the degree of openness of space, whereas stylistic affiliation adjusts rhythm and the perception of the route. Basic compositional schemes are proposed and a matrix “museum type — compositional scheme — nature of routes — dominants/accents” is formed for substantiating recovery decisions. In Chapter 3 “Principles for the Recovery of the Compositional Integrity of Museum Buildings”, based on the analysis of destruction, the definition of a typology of losses and a scale of degrees of impact, the principles and methods of recovery are substantiated, and an algorithm for their application is proposed and tested on examples of damaged museum objects. In Subsection 3.1 “Analysis of Destruction and Classification of Violations of the Compositional Integrity of Museum Buildings”, it is shown that diagnosing compositional losses is a key prerequisite for substantiated recovery strategies under conditions of war damage, man-made incidents, natural factors and irrational use. Compositional integrity is interpreted as the structural basis of the spatial, functional and semantic organisation of a museum; its disruption is associated with a reduction of authenticity and recognisability of the image. A typology of losses (six types) and a four-level scale of degrees of impact are proposed, and their recording is recommended to be carried out through morphological sections (plan, façade, silhouette, routes) with the preparation of a “passport” and a “map” of losses. In Subsection 3.2 “Methods and Techniques for the Recovery of the Compositional Integrity of Museum Buildings”, methods and techniques of recovery are systematised and their selection is linked to the legal status of the object and to the type and degree of compositional losses. The key tools are the matrix “status/type/degree → method/technique” and a procedure for multi-criteria assessment of alternative design solutions for recovery with a mandatory check of compliance with regulatory requirements. It is shown that the criteria of authenticity, adaptability and expressiveness reconcile the preservation of values with the contemporary functional and spatial needs of museums. In Subsection 3.3 “Algorithm for Applying the Compositional Principles and Their Testing”, a step-by-step algorithm for the practical application of the proposed principles is developed in the logic “object status → type and degree of losses → corresponding compositional principle → method/technique → expected effect (compositional integrity)”, which ensures the transition from diagnosis to recommendations. The algorithm was tested on five museum objects of different status and levels of losses (the H. S. Skovoroda National Literary and Memorial Museum, the Ivankiv Historical and Local Lore Museum, the V. V. Tarnovskyi Museum of Ukrainian Antiquities, the Okhtyrka City Local Lore Museum, and the A. I. Kuindzhi Art Museum), which confirmed the applicability of the approach to different museum objects regardless of their status and the level of losses. As a result of the research, general conclusions are formulated that summarise the legal and regulatory provisions and the results obtained in the work. The conclusions emphasise that the current regulatory framework does not sufficiently define the requirements for the compositional substantiation of the choice of permissible interventions and methods for the recovery of museum buildings. The results of the analysis of specialised literature on architectural composition, museum architecture, museology, and the recovery and preservation of immovable heritage are noted. The results concerning the genesis of volumetricplanning organisation, the functional-planning structure and typological criteria of museums, the proposed classification of compositional losses and the four-level scale of their degrees, as well as criteria for the admissibility of interventions, are indicated. It is recorded that the step-by-step algorithm for using the principles, tested on five museum objects, can be applied under different conditions.