Засади відновлення поруйнованої війною забудови історичних міст України

Abstract

В законі України «Про охорону культурної спадщини», зокрема в розділі VI, наголошується на необхідності збереження традиційного характеру середовища історичних міст. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України затверджено Список історичних міст, до якого внесено понад 400 міст та селищ. Внаслідок військової агресії РФ забудова значної кількості історичних міст поруйнована. Повернення цим містам історично-успадкованого характеру середовища та їх національної ідентичності – основне спрямування результатів дослідження. З метою захисту традиційного характеру середовища на основі історико-архітектурних опорних планів визначаються найбільш значні ділянки старовинного міста – історичні ареали, де зосереджено значну частину об’єктів культурної спадщини разом з історичною забудовою, плануванням та ландшафтом. Визначення історичного ареалу є двовимірним (не виходить за рамки горизонтальних параметрів), в той час як середовище – тривимірне (включає вертикальну складову), до того ж має часовий вимір. Отже постає питання про визначення параметрів просторового каркасу міста історично сформованого в різні періоди. Робота складається із вступу та трьох розділів, у яких проаналізовані основні засади відновлення поруйнованої війною забудови, як матеріальної частини історично цінного середовища старовинних міст України. У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, яка зумовлена масштабними руйнуваннями історичних міст і об’єктів культурної спадщини України внаслідок російської збройної агресії. Значна частина постраждалих міст належить до Списку історичних населених місць України, а втрати охоплюють не лише матеріальну забудову, а й нематеріальні складові середовища, пов’язані з ідентичністю та спадкоємністю міського простору, що загострює питання науково обґрунтованих підходів до післявоєнного відновлення старовинних міст. Метою дослідження є визначення засад відновлення поруйнованої війною забудови історичних міст України. Для досягнення мети поставлено завдання з аналізу історіографії та нормативно-правової бази, вивчення вітчизняного і зарубіжного досвіду післявоєнного відновлення, дослідження процесів формування історичних міст, виявлення особливостей історично успадкованого середовища та просторового каркасу історичних ареалів, а також розроблення принципів і методів їх відновлення. Об’єктом дослідження є поруйнована війною забудова історичних міст України, предметом – засади її відновлення в межах історичних ареалів. Наукова новизна дослідження полягає у використанні поняття історично успадкованого просторового каркаса як матеріальної основи традиційного середовища історичного ареалу, сформованого в процесі еволюції міста. На цій основі сформульовано теоретичну модель історичного середовища як простору життєдіяльності людини, утвореного різночасовими нашаруваннями планування й забудови у взаємодії з природно-ландшафтним довкіллям, а також обґрунтовано теоретичні засади визначення просторового устрою та відновлення характеру середовища через відбудову історично успадкованого каркаса ареалу в разі його руйнації. Акцентовано значущість вертикального виміру історичного ареалу як важливої складової оцінки історичного середовища. Удосконалено методологічні основи дослідження й наукової документації історичних ареалів, доповнено реставраційну та пам’яткоохоронну методологію щодо визначення ролі пам’яток у структурі просторового каркаса, а також отримали подальший розвиток наукові підходи до дослідження історичних ареалів і практичні рекомендації з відновлення параметрів поруйнованої забудови. Практичне значення полягає у використанні результатів дослідження під час підготовки програм комплексного відновлення історичних міст України – при обстеженні й аналітичному осмисленні стану історичного середовища й обґрунтування доцільності застосування методів відновлення, складанні історико-опорних планів, визначенні меж і побудові графічних моделей історично успадкованих просторових каркасів ареалів, вирішенні інших питань, пов’язаних з відновленням традиційного характеру середовища історичних міст та, відповідно, відродження їх національної та регіональної ідентичності в умовах післявоєнної трансформації. Розділ 1 «Історіографія, нормативно-правове регулювання, вітчизняний та зарубіжний досвід відновлення забудови історичних міст, поруйнованих війною» присвячено системному аналізу теоретичних, нормативних і практичних передумов відновлення історичних міських середовищ України. Сформульовані на національному рівні принципи відновлення базуються на засадах сталого розвитку, європейської інтеграції, інклюзивності та цивільного захисту. Водночас у стратегічних документах недостатньо конкретизовано механізми інтеграції охорони історичного середовища в програми післявоєнної відбудови, що створює ризик втрати просторової цілісності старовинних міст. Підкреслено необхідність розглядати збереження культурної спадщини як базовий принцип відновлення, що забезпечує спадкоємність просторового розвитку, підтримує національну ідентичність та узгоджується з цілями сталого розвитку. Таким чином, охорона історичного середовища постає не другорядним обмеженням, а стратегічним інструментом якісного відновлення історичних міських територій. Важливою складовою розділу є аналіз нормативно-правового регулювання охорони і відновлення історичних міст: законів України, державних будівельних норм та підзаконних актів. Окремий блок присвячено вітчизняному і зарубіжному досвіду післявоєнного відновлення історичних міст та кварталів. На прикладах України та окремих європейських країн (Польща, Німеччина, Нідерланди) висвітлено спектр моделей реконструкції – від відтворення історичного образу до формування принципово нових містобудівних структур. Обґрунтовано доцільність комбінованих підходів, які поєднують збереження цінних елементів спадщини з адаптацією простору до сучасних потреб. Розділ формує теоретиконормативну основу для аналізу та окреслює понятійний апарат і методологічні підходи подальшого дослідження. Розділ 2 «Забудова історичних міст України, поруйнованих війною, як об’єкт дослідження» зосереджений на визначенні суті та цінності забудови історичного міста як специфічного об’єкта містобудівних та історикокультурних досліджень. Історичний розвиток міста інтерпретовано як послідовність просторових трансформацій, зафіксованих у планувальних конфігураціях, системі вулиць і площ, домінантах, панорамах та ландшафтних компонентах, що у сукупності формують цілісність міського простору. Процес формування історичних міст України постає як тривалий багаторівневий феномен, зумовлений взаємодією природних, соціально-економічних і політико-правових чинників. Просторова структура міста акумулює матеріальні та духовні прояви культурної спадкоємності, сформована в умовах характерного ландшафту та локальних традицій, виступає носієм культурної інформації, забезпечуючи неперервність еволюції поселення. Висвітлено поняття просторового каркасу забудови, всі елементи якого, включно з пам’ятками різного виду, становлять змістовне наповнення міського середовища та забезпечують багатовимірність його культурної структури. Виявлено особливості історично успадкованого (традиційного) міського середовища та обґрунтовано поняття історичного ареалу в процесах відновлення старовинних міст. До базових компонентів традиційного міського середовища належать планувальна структура, мережа вулиць і площ, система домінант, силуетно-панорамні характеристики та природно-ландшафтні складові. Попри динамічний характер простору міста, критерії його відновлення ґрунтуються на збереженні просторово впорядкованих взаємозв’язків між ключовими структурними елементами, що визначає параметри регламентації нової забудови – висотні показники, габарити, силует, матеріали, типологію фасадів і просторову композицію. Підкреслено значення історико-архітектурного опорного плану як центрального документа ідентифікації цінних осередків. Водночас виявлено його принципову обмеженість, орієнтованого переважно на територіальну фіксацію цінних зон і такого, що не відображає вертикальну складову просторового каркасу – висотну структуру, масштабність забудови, силуетні акценти та візуальні зв’язки. Ігнорування цих параметрів створює ризики втрати цілісності традиційного образу міста. Розділ 3 «Засади відновлення поруйнованої війною забудови історичних міст України» присвячено оцінці руйнування просторового каркасу історичних ареалів та методичним засадам його подальшого відновлення. Запропоновано класифікаційні ознаки пошкоджених елементів просторового каркасу: історико-культурна значущість, функціональне призначення, ступінь пошкодження і доцільні засоби відновлення. Наголошено на необхідності відновлення історично успадкованого просторового каркасу ареалу в цілому. Окремо розглянуто проблему автентичності в умовах масштабних руйнувань, з точки зору ансамблевого і містобудівного підходу. Підкреслено потребу збереження не лише матеріальної субстанції, а й композиційної ролі, просторових зв’язків і символічних значень. Ключовим у післявоєнному відновленні історичних міст є принцип органічного поєднання нового й традиційного середовища, що забезпечує пріоритет історичної забудови в структурі міста. Наголошено на необхідності критичного переосмислення об’єктів з ідеологічно зумовленим змістом, зокрема радянського періоду. Запропоновано методи та принципи відновлення забудови історичних міст з урахуванням вимог законодавства щодо охорони культурної спадщини та режимів використання історичних ареалів. Обґрунтовано методику відновлення історичної забудови на основі: збереження історично успадкованого просторового каркасу ареалу, гармонійної інтеграції нових архітектурних рішень у сформоване середовище, забезпечення функціональної адаптації, безпеки, доступності, що вцілому забезпечують досягнення цілей сталого розвитку міських територій. У висновках обґрунтовано, що збереження і відновлення просторового каркасу є ключовою умовою післявоєнної відновлення, яка має ґрунтуватися на діагностиці та класифікації руйнувань, а також на диференційованому застосуванні методів і прийомів відбудови. Доведено, що охорона історичного середовища повинна виступати базовим принципом післявоєнного відновлення, реалізованим через комплексні містобудівні методи ревалоризації, регенерації та містобудівної реконструкції, які забезпечують поєднання завдань збереження культурної спадщини з сучасними вимогами сталого розвитку. The Law of Ukraine «On the Protection of Cultural Heritage», in particular in Article VI, emphasizes the necessity of preserving the traditional character of the environment of historical cities. Pursuant to the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine, the List of Historical Cities was approved, which includes over 400 cities and towns. As a result of the military aggression of the Russian Federation, buildings in a significant number of historical cities was destroyed. Restoring the historically inherited character of the environment and national identity to these cities is the primary focus of the research findings. In order to protect the traditional character of the environment based on historical and architectural reference plans, the most significant areas of the ancient city are identified – historical areas, where a significant part of cultural heritage sites is concentrated alongside historical buildings, planning, and the landscape. The work consists of an introduction and three chapters, which analyze the fundamental principles of the restoration of war-ravaged buildings as a material part of the historically valuable environment of ancient cities of Ukraine. The introduction substantiates the relevance of the research, which is driven by the large-scale destruction of historical cities and objects of cultural heritage of Ukraine as a result of Russian armed aggression. The losses encompass not only physical urban buildings, but also intangible components of the environment related to the identity and continuity of the urban space. This exacerbates the need of scientifically grounded approaches to the post-war restoration of ancient cities. The aim of the research is to determine the principles of restoration of the wardamaged buildings of historical cities of Ukraine. To achieve this goal, tasks were set to analyze historiography and the regulatory framework, study domestic and foreign experience in post-war restoration, research the processes of historical city formation, identify the characteristics of the historically inherited environment and the spatial framework of historical areas, and develop principles and methods for their restoration. The object of the study is the war-damaged urban development of historical cities in Ukraine; the subject consists of the principles of its restoration within historical areas. The scientific novelty of the study lies in the use of the concept of the historically inherited spatial framework as the material basis of the traditional environment of a historical area, formed in the process of urban evolution. On this basis, a theoretical model of the historical environment as a space for human activity has been formulated, created by various temporal layers of planning and construction in interaction with the natural landscape environment. Futhermore, the theoretical principles of defining spatial structure, and restoring the character of the environment through the reconstruction of the historically inherited framework of the area in the event of its destruction were substantiated. Emphasis is placed on the significance of the vertical dimension of the historical area as an important component in evaluating the historical environment. The methodological foundations of research and scientific documentation of historical areas have been improved, the restoration and preservation methodology for determining the role of monuments in the structure of the spatial framework has been supplemented, and scientific approaches to the study of historical areas and practical recommendations for restoring the parameters of damaged buildings have also received further development. The practical significance of the research results lies in their application during the preparation of comprehensive restoration programs for historic cities of Ukraine. This includes the inspection and analytical interpretation of the state of the historical environment, justification for the appropriateness of restoration methods, the creation of historical-architectural reference plans, the definition of boundaries, and the construction of graphic models for historically inherited spatial frameworks of areas. Furthermore, it addresses other issues related to restoring the traditional character of the historical urban environment and, accordingly, reviving their national and regional identity in the context of post-war transformation. Chapter 1 "Historiography, regulatory framework, domestic and foreign experience of reconstruction of historical cities destroyed by war" is dedicated to the systematic analysis of theoretical, regulatory, and practical prerequisites for the restoration of historical urban environments of Ukraine. The principles of restoration formulated at the national level are based on the principles of sustainable development, European integration, inclusivity and civil protection. At the same time, strategic documents do not sufficiently specify the mechanisms for integrating the protection of the historical environment into post-war reconstruction programs, which creates a risk of losing the spatial integrity of ancient cities. The necessity of considering the preservation of cultural heritage as a basic principle of restoration is emphasized, as it ensures the continuity of spatial development, supports national identity and aligns with the goals of sustainable development.Thus, the protection of the historical environment is a strategic tool for the high-quality restoration of historical urban areas. An important component of the section is the analysis of the regulatory framework for the protection and restoration of historical cities: laws of Ukraine, state building codes and bylaws. A separate block is dedicated to the domestic and foreign experience of the postwar restoration of historic cities and quarters. Using the examples from Ukraine and some European countries (Poland, Germany, the Netherlands, Italy), a spectrum of reconstruction models is highlighted – from the recreation of the historical image to the formation of fundamentally new urban structures. The expediency of combined approaches, which combine the preservation of valuable heritage elements with the adaptation of space to modern needs, is substantiated. Chapter 2 "Development of historical cities of Ukraine, ravaged by war, as an object of research" is focused on defining the essence and value of the development of a historical city as a specific object of urban planning and historicalcultural research. The historical development of the city is interpreted as a sequence of spatial transformations fixed in planning configurations, the system of streets and squares, landmarks, panoramas and landscape components, which collectively form the integrity of the urban space. The process of formation of historical cities of Ukraine emerges as a long multi-level phenomenon caused by the interaction of natural, socio-economic and political-legal factors. The spatial structure of the city accumulates material and spiritual manifestations of cultural continuity, formed in conditions of a characteristic landscape and local traditions, acting as a carrier of cultural information, ensuring the continuity of the evolution of the settlement. The concept of the spatial framework of the building is highlighted, all elements of which, including monuments of various types, constitute a meaningful content of the urban environment and ensure the multidimensionality of its cultural structure. The peculiarities of the historically inherited (traditional) urban environment are identified, and the concept of the historical area during the restoration of ancient cities. The basic components of the traditional urban environment include a planning structure, a network of streets and squares, a system of dominant landmarks, silhouette and panoramic characteristics and natural landscape components. Despite the dynamic nature of the urban space, the criteria for its restoration are based on the preservation of spatially ordered interconnections between key structural elements, which determines the parameters for regulating new development - height indicators, dimensions, silhouette, materials, typology of facades and spatial composition. The importance of the historical-architectural reference plan is emphasized as a central document for identifying valuable clusters. At the same time, the fundamental limitation of it is revealed, which is primarily focused on the territorial fixation of valuable zones and fails to reflect the vertical component of the spatial – the height structure, the scale of the building, silhouette accents and visual connections. Ignoring these parameters creates risks of losing the integrity of the traditional image of the city. Chapter 3 "Principles of restoring of war-ravaged buildings of historical cities of Ukraine" is devoted to the assessment of the destruction of the spatial framework of historical areas and the methodical principles of its further restoration. The classification features of the damaged elements of the spatial frame are proposed: historical and cultural significance, functional purpose, degree of damage and appropriate means of restoration. The need to restore the historically inherited structure of the area as a whole is emphasized. The problem of authenticity in context of large-scale destruction is examined separately from the perspective of the ensemble and urban planning approach. The need to preserve not only the physical substance, but also the compositional role, spatial connections and symbolic meanings is emphasized. The principle of organic combination of new and traditional environment, which ensures the priority of historical buildings in the city structure, is key to the post-war restoration of historical cities. Futhermore, the need for a critical rethinking of objects with ideologically determined content, particularly from the Soviet period, is highlighted. The methods and principles of restoration of the development of historical cities are proposed, taking into account the requirements of cultural heritage protection legislation and the management regimes of historical areas. A method for restoring historical buildings based on the preservation of the historically inherited spatial framework of the area is substantiated, harmonious integration of new architectural solutions into the existing environment, functional adaptation, safety, accessibility, which in general ensure the sustainable development of urban areas. The conclusions substantiate that the preservation and restoration of the spatial framework is a key condition for post-war reconstruction, which should be based on the diagnosis and classification of destruction, as well as on the differentiated application of reconstruction methods and techniques. It has been proven that the protection of the historical environment should be the core principle of post-war reconstruction, implemented through complex urban planning methods of revaluation, regeneration and urban reconstruction. These methods ensure a balance between cultural heritage preservation and modern requirements of sustainable development.