Творчий універсалізм Миколи Стороженка в мистецтві України другої половини ХХ – початку ХХI століття

Abstract

Працю присвячено дослідженню творчої та педагогічної діяльності Миколи Андрійовича Стороженка 1951–2015 рр. Мета дослідження полягає у комплексному мистецтвознавчому аналізі образотворчої та навчально- методичної спадщини художника, що дозволить поетапно простежити еволюцію його образно-пластичної системи, виявити риси універсалізму творчості визначного митця й педагога в контексті вітчизняного образотворчого мистецтва другої половини ХХ– початку ХХI ст. Аналіз наукової розробки теми показав, що недостатньо вивченими на даний момент залишаються питання про багатопланову творчість М. Стороженка як цілісне явище у вітчизняному соціокультурному просторі, еволюцію його образності впродовж різних періодів, педагогічну та громадську діяльність, есеїстику. Наукова новизна полягає у визначенні еволюційних процесів авторської манери художника в соціокультурному зрізі 1956–2015 рр. на основі ґрунтовного формально-композиційного та стилістичного аналізу живописних, графічних і монументальних робіт М. Стороженка, в тому числі досі не аналізованих, а також у систематизації його навчально-методичної спадщини. У дисертації розглянуто формування творчих засад М. Стороженка, визначено фактори впливу на становлення його творчої особистості. Серед найпотужніших – навчання у плеяди видатних майстрів в ОДХУ: М. Жука, Л. Мучника, М. Шелюти, та КДХІ: С. Григор’єва, М. Шаронова, Т. Яблонської, а також комплекс трансформаційних суспільно-політичних та соціокультурних процесів 1945–1956-х рр. На основі аналізу живописних творів М. Стороженка 1956–1965 рр. встановлено базові фактори живописної манери, психологізму образів, високої культури творчості та універсалізму, що в подальшому стануть маркером його мистецтва. В основній частині дослідження розглянуто видові та жанрові особливості творчості митця 1956–2015 рр. у контексті національного культурно-мистецького процесу даного періоду. На основі аналізу живописних робіт 1956–1965 рр. визначено передумови пластичних і стилістичних змін живописної манери М. Стороженка. Охарактеризовано специфіку мистецьких пошуків майстра в галузі станкового живопису 1965– 2015 рр., встановлено вплив шістдесятництва на трансформацію його мистецького світогляду та формування національної громадянської позиції. Аналіз живописних робіт 1960–1970 рр. обґрунтував розвиток творчості майстра у річищі національного андеграунду, виявив відхід митця від побутового жанру, звернення до принципово нової естетики «суворого стилю», сезанізму, бойчукізму, синтезу пластики народного та професійного мистецтва. Визначено творчі орієнтири М. Стороженка початку 1970 рр., що виявилися в формальних та пластичних експериментах майстра в річищі європейського модернізму. Роботи майстра 1970–1980-х рр. базуються на пластичних засадах бойчукізму, портрети 1980–1990-х тяжіють до силуетної вишуканості, фресковості. Досліджено особливості живописної манери художника в останній період творчості. На основі формально-композиційного аналізу живописних творів 2000–2015 рр. виявлено тенденції до алегоричності та барокового трактування теми на початку 2000-х рр. Аналіз стилістики серій «Амазонія» та «Орфей» дозволив окреслити експериментальне поле пластичних візій митця у вирішенні античної тематики. Визначено зміни художньої образності М. Стороженка упродовж 2005–2013 рр. на основі аналізу останнього його завершеного живописного твору «Передчуття Голгофи». З’ясовано, що митець акумулював різні, часом протилежні стильові течії, синтезуючи їх в унікальний авторський стиль. Досліджено художні підходи в інтерпретації наративу в книжковій графіці М. Стороженка 1958–2004 рр. На основі аналізу ілюстративних робіт 1965–1970 рр. визначено характерні для цього періоду монументальність з одночасною вишуканістю вирішень, як у роботах до книги «Олень Август» Євгена Гуцала, що засвідчило розвиток образності митця в форматі стрімкого відходу від наративу. Досліджено специфіку подальших змін у композиційному та формальному вирішенні майстром графічного аркушу. Аналіз ілюстративних серій 1970–1979 рр. виявив перехід митця від мистецтва мімезису до умовності пластичних вирішень та геометричної абстракції в оформленні таких видань, як «В катакомбах» Лесі Українки,«Іванко і Чугайстир» Михайла Коцюбинського, що репрезентувало модерністський пошук і засвідчило докорінну зміну парадигми образності художника. На основі стилістичного та формально-композиційного аналізу книжкової графіки 1972–1984 рр. досліджено трансформацію авторського почерку М. Стороженка, що виявилася у принципі максимального заповнення аркушу в техніці «туш – перо» для ілюстрацій до «Фата Моргани» Михайла Коцюбинського та бароковому динамізму в ілюстративному ряді до «Сонетів» Івана Франка. З’ясовано, що впродовж 1980-х рр. у пошуку нових засобів виразності художник синтезував авторську техніку на основі левкасу та холодної енкаустики. Протягом 1985– 2004 рр. художник виконав серію з 42-х графічних творів до «Кобзаря» Т. Шевченка, що засвідчило синтез мистецького та духовного переосмислення автором цієї знакової книги. Підсумковим проєктом досвіду майстра в книжковій графіці стало видання 2014 р. «Мій Шевченко», де він виступає як есеїст, художник-ілюстратор, автор дизайн-концепту. Досліджено питання своєрідності пластичної концепції М. Стороженка в монументальних формах мистецтва на основі аналізу творів 1965–1999 рр Охарактеризовано специфіку формально-пластичних та технологічних пошуків митця різних періодів. Виявлено, що раннім монументальним творам властиві спрощена трактовка з максимальною декоративною площинністю, відповідно засадам радянської монументалістики кінця 1950– середини 1960 рр. Аналізом панно «Пісня» підтверджено, що художник використовував суголосні архітектоніці об’єкту пластичні засоби з пріоритетом лінії, кольору та максимальної узагальненості форми, як прояв синтезу народного мистецтва та візантійської традиції в її староукраїнській рецепції Х–XVI ст. На основі мистецтвознавчого аналізу мозаїчних панно «Києво- Могилянська Академія XVII–XVIII ст.» та «Ставропігія. Львівське ставропігійське братство XVI–XVII ст.» визначено напрям пошуків митця періоду 1968–1971 рр. у сфері образно-пластичної трансформації площини як синтезу різних видів мистецтв. Характерні риси творів виявилися в умовності стилю, декоративній структурованості плями, лінійно-ритмічній організації образу, поєднанні традиції візантійської мозаїки та українського народного мистецтва з власними технічними інноваціями майстра. Досліджено елементи новаторства формальних вирішень і технології монументальних творів М. Стороженка середини 1970 рр. Визначено, що базовим принципом творчості художника даного періоду був синтез архітектури та монументального мистецтва як засіб організації просторового середовища. Аналіз панно «Знаки Зодіаку» дозволив виявити поєднання в єдиному композиційному ключі технік мозаїки, вітражу та глазурованої кераміки. Розглянуто зміну пріоритетів митця в напрямку переосмислення та трансформації стилістики Ренесансу та бароко в кінці 1977–1981 рр. на підґрунті аналізу енкаустичного розпису «Осяяні світлом». Виявлено, що митець поєднав геометрію ритмізованих форм з виразною пластикою бойчукізму та європейського модернізму на засадах фольклорної декоративності, експериментував з різними засобами передачі й перспективної побудови зображень, розробив авторську рецепцію техніки гарячої енкаустики. На основі аналізу мозаїчного панно «Україна Скіфська – Еллада Степова» досліджено зміни в формально-образній системі художника 1987– 1991 рр. Виявлено провідну ідею синтезу форми й антиформи в реалізації історичної візії України в контексті античного Причорномор’я. Результати дослідження дозволили простежити розвиток концепції необароко М. Стороженка в період 1997–1999 рр., визначити специфіку технології та виявити стилевий синтез барокової та візантійської традицій в монументальному розписі куполу церкви Св. Миколи Притиска в Києві. З’ясовано, що майстер розширив межі стилістики монументального ікономалярства, вирішуючи з позицій сучасності тему «Трійці» на баневій сфері. Досліджено та систематизовано навчально-методичну спадщину митця 1973–2015 рр. На основі аналізу програми майстерні живопису та храмової культури М. Стороженка визначено, що майстер об’єднав релігійний та академічний концептуальні напрямки у форматі «Візантія – українське бароко – академізм». З’ясовано, що програма М. Стороженка стала самодостатнім елементом мистецької освіти на підґрунті академічної традиції, аналітичного переосмислення європейського та вітчизняного модернізму, українського ікономалярства, пластики середньовіччя та бароко, народного мистецтва. Розглянуто громадську діяльність художника. Виявлено, що з початку 1960-х рр. художник провадив активну діяльність у сфері мистецтва та культури. Проаналізовано тексти, статті та есеї М. Стороженка, визначено, що вони поєднують публіцистичний, мистецтвознавчий та філософський аспекти, репрезентують нестандартність підходу художника до предмета мистецтва у відповідності до його образно-пластичної системи. Проведений аналіз дозволяє стверджувати, що світогляд та пластичні візії М. Стороженка у станковому живописі зазнали трансформаційних змін під впливом шістдесятництва. Митець акумулював різні стильові течії, синтезуючи їх в унікальний авторський стиль. Еволюція авторського почерку в книжковій графіці М. Стороженка зумовлена насамперед тенденціями розвитку української графіки, а саме відходом від наративу станкової картини. Монументальні твори митця засвідчують закономірність формування та реалізації синтезу монументального мистецтва й архітектури від світського до сакрального, як шлях особистого та духовного розвитку. Програма викладання М. Стороженка стала самодостатнім елементом мистецької освіти на підґрунті поєднання релігійного та академічного концептуальних напрямків. У дисертації доведено, що універсалізм творчості М. Стороженка вирізняє його в національному образотворчому просторі та позиціонує як значне явище в українському мистецтві середини ХХ– початку ХХІ ст. The work is devoted to the study of creative and educational activity of Mykola Andriiovych Storozhenko in 1951–2015. The purpose of the study is a comprehensive art analysis of the artistic and educational heritage of the artist, which will allow to trace gradually the evolution of his figurative and plastic system, to reveal the features of the universalism of the work of such prominent

artist and teacher in the context of the domestic fine arts of 1960–2000. The analysis of scientific development of the topic showed that the issues of M. Storozhenko’s multifaceted work as a holistic phenomenon in the domestic social and cultural space, the evolution of his imagery during different periods of creativity, educational activity of the artist remain insufficiently studied for today. The scientific novelty lies in determining the evolutionary processes of the artist’s signature style in the social and cultural context of 1956–2015 on the basis of thorough formalistic, compositional and stylistic analysis of paintings, graphic and monumental works of M. Storozhenko, including works that were not yet analyzed, as well as systematization of his educational heritage. The thesis considers the formation of M. Storozhenko’s creative principles, the factors of influence on formation of his creative personality were determined. The most powerful conclude the following: training in a constellation of outstanding masters at the OSAC, namely: M. Zhuk, L. Muchnyk, M. Sheliuta, and the KSAU: S. Hryhoriev, M. Sharonov, T. Yablonska, as well as a set of transformational social and political, social and cultural processes in the mid-1950 s and 1960 s. Based on the analysis of M. Storozhenko’s paintings of 1955–1965, the basic factors of painting style, psychologism of images, high culture of creativity and universalism were established, which would later become a marker of his art. The main part of the study examines viewing and genre features of the artist’s work in 1956–2015 in the context of national cultural and artistic process. Based on the analysis of paintings of 1958–1965, the preconditions for plastic and stylistic changes in M. Storozhenko’s painting style were determined. The specifics of the master’s artistic search in the field of easel painting of 1965 –2013 were characterized, the influence of the Sixtiers on the transformation of his artistic worldview and formation of national civil position was established. The analysis of paintings of 1960–1970 substantiated the development of the master’s work in the stream of national underground, revealed the artist’s departure from the domestic genre, appeal to a fundamentally new aesthetics of “strict style”, Cezannism, Boychukism, synthesis of folk and professional art plastics.

M. Storozhenko’s creative orientations of the beginning of 1970 that appeared in formal and plastic experiments of master in the stream of European modernism were defined. The peculiarities of the artist’s painting style in the last period of his work have been studied. Based on the formalistic and compositional analysis of paintings of 2000–2015, the tendencies to allegory and Baroque interpretation of the topic in the early 2000 s were revealed. Changes in M. Storozhenko’s artistic imagery during 2005–2013 were determined on the basis of analysis of his last completed painting named “Anticipation of Golgotha”. It was found that the artist accumulated different, sometimes opposite stylistic trends, synthesizing them into unique author’s signature style. The artistic approaches in the interpretation of narratives in the book graphic art of M. Storozhenko of 1958–2004 were studied. Based on the analysis of illustrative works of 1965–1970, the monumentality characteristic of this period with simultaneous sophistication of sculpture was determined, as in the works to the book “Deer August” by Yevhen Hutsalо, which testified to the development of the artist’s imagery in the format of rapid departure from narrative. The specifics of further changes in the compositional and formalistic solution by the master regarding graphic sheet were studied. The analysis of illustrative series of 1970– 1979 revealed artist’s transition from the art of mimesis to the conventionality of plastic solutions and geometric abstraction in the design of such publications as “In the catacombs” of Lesya Ukrainka and “Ivanko and Chuhaistyr” of Mykhailo Kotsiubynskyi, which represented the modernist search and witnessed radical change in the paradigm of the artist’s imagery. Based on the stylistic, formalistic and compositional analysis of book graphic art of 1972–1984, the transformation of author’s signature style of M. Storozhenko was studied, which manifested in the principle of maximum filling of the sheet in “pen-and-ink” technique for illustrations to the “Fata Morgana” of Mykhailo Kotsiubynskyi and Baroque dynamism in illustrative series to the “Sonnets” of Ivan Franko. It was found that during 1980 s, in search of expression, the artist synthesized the author’s technique based on levkas and cold encaustics. During 1985–2004, the artist performed a series of 42 graphic works to T. Shevchenko's Kobzar, which testified to the synthesis of artistic and spiritual rethinking by the author of this iconic book. The issue of the originality of M. Storozhenko’s plastic concept in monumental art forms was studied on the basis of the analysis of works of 1960–1990. The specificity of formalistic, plastic and technological searches of the artist of different periods was characterized. It was found that the first monumental works are characterized by simplified interpretation with maximum decorative flatness, in accordance with the principles of Soviet monumentalism of the late 1950 s and mid-1960 s. The analysis of the “Song” panel confirmed that the artist used plastic means in accordance with architectonics of the object with priority of line, color and maximum generalization of the form, as a manifestation of synthesis of folk art and Byzantine tradition in its old Ukrainian reception of X–XVI centuries. Based on the art analysis of mosaic panels “Kyiv-Mohyla Academy of the 17 th–18th centuries” and “Stavropegial. Lviv Stavropegial Brotherhood of the 16 th–17th centuries”, the direction of the artist’s search for the period 1968–1971 was determined, which consisted in the sphere of figurative and plastic transformation of the plane as a synthesis of different kinds of arts. The characteristic features of the works were formulated, which are manifested in the conventionality of style, decorative structure of the spot, linear and rhythmic organization of the image, picturesque qualities of the mosaic with smalt palette of 60 shades, combination of Byzantine tradition and Ukrainian folk art with the master’s own technical innovations. The elements of innovation of formal solutions and technology of monumental works of M. Storozhenko of the mid-1970 s were studied. It was determined that the basic principle of creativity of the artist during this period was the synthesis of architecture and monumental art as the means of organizing the spatial environment. The analysis of the panel named “Medicine and the elements” revealed a combination of mosaic, stained glass and glazed ceramics in single

compositional key. The change of the artist’s priorities in the direction of rethinking and transforming the stylistics of the Renaissance and Baroque in the late 1970 s and 1990 s was considered on the basis of the analysis of the encaustic painting “Illuminated by light”. It was found that the artist combined the geometry of rhythmic forms with the expressive plasticity of Boychukism and European modernism on the basis of folklore decoration, he experimented with various means of conveying space and perspective image construction, developed the author’s reception of hot encaustic painting techniques. Based on the analysis of the mosaic panel “Scythian Ukraine – Steppe Greece”, changes in the formalistic and figurative system of the artist of 1987– 1991 were studied. The leading idea of synthesis of form and antiform in the realization of historical vision of Ukraine in the context of the ancient Black Sea coastal area was revealed. The results of the study allowed to trace the development of M. Storozhenko’s Neo-Baroque concept of 1997–1999, to determine the specifics of technology and to reveal the stylistic synthesis of Baroque and Byzantine traditions in the monumental painting of the dome of the Church of St. Nicholas Prytysk in Kyiv city. It was found that the master expanded the boundaries of the style of monumental iconic painting, solving the theme of “Trinity” in the domical sphere from the standpoint of modernity. The educational heritage of the artist was studied and systematized. Based on the analysis of the program of monumental painting and temple culture workshop of M. Storozhenko, it was determined that the master combined religious and academic conceptual directions in the format “Byzantium – Ukrainian Baroque – Academism”. It was found that M. Storozhenko’s program became a self-sufficient element of art education on the basis of academic tradition, analytical rethinking of European and domestic modernism, Ukrainian iconic painting, sculpture of the Middle Ages and Baroque, folk art. Performed analysis allows to state that M. Storozhenko’s worldview and plastic visions in easel painting underwent transformational changes under the

influence of the Sixtiers. The artist accumulated different stylistic trends, synthesizing them into unique author’s signature style. The evolution of the author’s signature style in M. Storozhenko’s book graphic art first of all was caused by the tendencies of development of Ukrainian graphic art, departure from narrative of easel painting. The monumental works of the artist testify to the regularity of formation and realization of the synthesis of monumental art and architecture from secular to sacred, as the way of personal and spiritual development. In the thesis, it was proved that the universalism of M. Storozhenko’s work distinguishes him in the national visual space and positions him as a significant phenomenon in the Ukrainian art of the 1960 s–2000 s.