Короткий опис(реферат):
Мета дослідження полягає у визначенні ролі архітектури в процесах трансформації художніх музеїв. У статті проаналізовано формування та еволюцію моделі американських художніх музеїв ХХ–ХХІ століть у контексті світових музейних традицій. Показано, що їхній розвиток відбувався за умов відсутності жорсткого національного канону, домінування приватної філантропії та орієнтації на широку аудиторію, що сприяло переходу музею від архівної інституції до відкритого соціально-комунікативного простору. Акцентовано роль архітектури як інструменту оновлення музейних функцій через гнучкі планувальні рішення та інтеграцію публічних зон. Використано такі методи дослідження: комплексний і системний підходи із застосуванням аналізу, синтезу, порівняльно-історичного та описового методів. Результати дослідження полягають у систематизації архітектурних і кураторських стратегій провідних американських музеїв (MoMA, Whitney Museum, LACMA, SFMOMA, The Broad та ін.) і їхньому визначенні як лабораторій сучасної музейності. Висновки свідчать, що модель американського художнього музею функціонує як динамічне комунікативне середовище, де архітектура виступає активним медіатором між мистецтвом і суспільством, а набутий досвід є важливим орієнтиром для переосмислення музейних практик в Україні в умовах деколонізації та роботи з колективною пам’яттю.
The purpose of the study is to determine the role of architecture in the processes of transformation of art museums. The article analyzes the formation and evolution of the model of American art museums of the 20th–21st centuries in the context of global museum traditions. It is shown that their development took place under conditions of the absence of a rigid national canon, the dominance of private philanthropy, and an orientation toward a broad audience, which contributed to the transition of the museum from an archival institution to an open socio-communicative space. The role of architecture as a tool for renewing museum functions through flexible planning solutions and the integration of public zones is emphasized. The research employs comprehensive and systematic approaches involving methods of analysis, synthesis, comparative-historical and descriptive methods. The results of the study consist in the systematization of architectural and curatorial strategies of leading American museums (MoMA, the Whitney Museum, LACMA, SFMOMA, The Broad, etc.) and in defining them as laboratories of contemporary museology. The conclusions indicate that the American art museum functions as a dynamic communicative environment in which architecture acts as an active mediator between art and society, and that the accumulated experience serves as an important reference point for rethinking museum practices in Ukraine in the context of decolonization and work with collective memory.
