Аннотации:
Мета статті – дослідити особливості формоутворення міських просторів у процесі інтеграції фізкультурно-спортивних комплексів у структуру житлових районів. Методи дослідження базуються на порівняльному аналізі реалізованих європейських фізкультурно-спортивних комплексів, системно-функціональному аналізі просторових рішень та узагальненні сучасних наукових підходів до формування міського середовища. Результати дослідження полягають у виявленні та узагальненні основних просторових моделей формоутворення міських просторів у контексті інтеграції спортивної інфраструктури, зокрема верти-кальної, ландшафтної та кампусної моделей. Встановлено, що фізкультурно-спортивні комплекси можуть виступати активними елементами міської структури, формуючи громадські простори та впливаючи на просторову організацію житлових районів. Висновки. Проведене дослідження підтверджує, що інтеграція фізкультурно-спортивних комплексів у міське середовище сприяє підвищенню просторового взаємозв’язку, соціальної активності та якості міських просторів. Виявлені моделі формоутворення можуть бути використані як теоретична та практична основа для архітектурно-містобудівного проєктування в умовах сучасних житлових районів.
The purpose of the article is to investigate the features of urban space formation in the process of integrating physical culture and sports complexes into the structure of residential areas. Research methods are based on a comparative analysis of implemented European sports complexes, a system-functional analysis of spatial solutions, and the generalization of contemporary scientific approaches to urban environment formation. The resultsof the study consist in identifying and systematizing the main spatial models of urban space formation in the context of sports infrastructure integration, namely vertical, landscape, and campus models. It has been established that physical culture and sports complexes can function as active elements of the urban structure, shaping public spaces and influencing the spatial organization of residential areas. Conclusions. The conducted research confirms that the integration of physical culture and sports complexes into the urban environment contributes to increased spatial connectivity, social activity, and overall quality of urban spaces. The identified formation models may be used as a theoretical and practical basis for architectural and urban planning design in contemporary residential areas.
