Українське мистецтво під час війни: ключові тенденції трансформацій і нова роль митця

Abstract

Актуальність даного дослідження зумовлена тим, що в умовах тривалої історичної боротьби України з російською агресією мистецтво набуває ключового значення як маркер національної ідентичності, форма спротиву та архів колективної пам’яті. Це актуалізує потребу аналізу трансформації мови образотворення та ролі митця під час війни, поєднуючи історичну перспективу з аналізом сучасних художніх практик. Мета статті – окреслити ключові тенденції трансформацій українського мистецтва в умовах війни, боротьби за виживання та власну ідентичність. У дослідженні розглянуто досвід українських митців у контексті художніх процесів, спричинених воєнними подіями, проаналізовано еволюцію їхніх творчих практик. Методи дослідження. У дослідженні застосовано історико-культурний та аналітичний загальнонаукові методи для осмислення розвитку українського мистецтва в умовах війни та його ролі у формуванні національної ідентичності. Метод мистецтвознавчого аналізу використано для характеристики творчості окремих художників; компаративний метод – для порівняння досвіду українських митців у ХХ ст. та сучасності, виявлення спільних та відмінних тенденцій у різні історичні періоди; семіотичний та соціокультурний – для інтерпретації художніх образів і символів воєнної доби. Результати. Проаналізовано вплив кризових умов війни на художні практики, що обумовлює поглиблення їхнього екзистенційного змісту, трансформацію мови образотворення, появу нової образно-символічної системи. Досліджено феномен формування двоїстої ідентичності українського митця – «я – художник» і «я – воїн / борець», що стає характерною ознакою українського культурного процесу XX і XXI століть. Простежено тенденцію переходу мистецтва з естетичної площини в екзистенційну, коли художній жест стає формою самозбереження, протесту й формування власної культурної пам’яті. Висвітлено специфіку репрезентації мистецтва художниками в умовах еміграції, основні проблеми його розвитку та «включеність» у національний контекст. Досліджено тенденцію деколоніального вектора еволюції мистецтва, що безпосередньо впливає на остаточне утвердження української ідентичності. Проведені паралелі між досвідом митців часів Другої світової війни та сучасності засвідчують циклічність історії: і тоді, і зараз мистецтво ставало формою спротиву, протесту та збереження культурної пам’яті. Висновки. Результати даного дослідження розкривають тенденції трансформацій, через які проходить українське мис-тецтво в умовах війни, акцентуючи на тому, що воно постає не лише як творча практика, але й як інструмент виживання, протесту і, зрештою, утвердження права на існування. Порівнюючи досвід минулого століття і сьогодення, можемо зробити висновок, що історія циклічна: як тоді, так і зараз митці борються, створюють своє мистецтво, а росія системно знищує їх як носіїв української культури. Це вкотре підкреслює важливість збереження та осмислення мистецької спадщини як чинника культурного спротиву. The relevance of this research is determined by the fact that, in the context of Ukraine’s long historical struggle against russian aggression, art acquires key significance as a marker of national identity, a form of resistance, and an archive of collective memory. This highlights the need to analyze the transformation of visual language and the role of the artist during wartime, combining a historical perspective with the analysis of contemporary artistic practices. The purpose of this article is to outline the key trends in the transformation of Ukrainian art under the conditions of war, the struggle for survival, and the preservation of national identity. The study examines the experience of Ukrainian artists within the context of artistic processes shaped by wartime events and analyzes the evolution of their creative practices. Research methods. The research employs historical-cultural and analytical general scientific methods to comprehend the development of Ukrainian art during wartime and its role in shaping national identity. The method of art historical analysis is used to characterize the work of individual artists; the comparative method is applied to compare the experiences of Ukrainian artists of the 20th century and the present day, identifying common and distinctive trends across different historical periods; semiotic and sociocultural methods are used to interpret artistic images and symbols of the wartime era. Results. The study analyzes how the crisis conditions of war influence artistic practices, leading to a deepening of their existential content and a transformation of visual language through the emergence of a new figurative and symbolic system. The phenomenon of the formation of a dual identity of the Ukrainian artist – “I as an artist” and “I as a warrior/fighter” – is examined as a characteristic feature of the Ukrainian cultural process of the 20th and 21st centuries. A tendency is traced whereby art shifts from the aesthetic sphere to the existential one, when the artistic gesture becomes a form of self-preservation, protest, and the formation of cultural memory. The specificity of artistic representation under conditions of emigration is highlighted, along with the main challenges of its development and its “inclusion” in the national context. The study also explores the decolonial vector in the evolution of art, which directly influences the final affirmation of Ukrainian identity. Parallels drawn between the experiences of artists during World War II and those of the present day demonstrate the cyclical nature of history: both then and now, art has functioned as a form of resistance, protest, and preservation of cultural memory. Conclusions. The results of this study reveal the transformation trends that Ukrainian art undergoes in wartime conditions, emphasizing that it emerges not only as a creative practice but also as a tool for survival, protest, and ultimately the assertion of the right to exist. By comparing the experience of the past century with the present, it can be concluded that history is cyclical: both then and now, artists fight, create their art, while Russia systematically destroys them as carriers of Ukrainian culture. This once again underscores the importance of preserving and comprehending artistic heritage as a factor of cultural resistance.