Архітектурно-планувальна організація спортивно- рекреаційного блоку в структурі багатофункціонального комплексу

Abstract

Дослідження присвячене розгляду питання архітектурно-планувальної організації інтегрованих об’єктів галузі фізичної культури та спорту у структурі багатофункціонального комплексу. Зокрема, введено поняття «спортивно-рекреаційний блок» для опису подібних об’єктів із спортивно-рекреаційним функціональним призначенням. У вступі обґрунтовано актуальність, мету, завдання, наукову новизну та практичне значення дослідження. У першому розділі «СУЧАСНИЙ СТАН ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ ФОРМУВАННЯ СПОРТИВНО-РЕКРЕАЦІЙНОГО БЛОКУ В СТРУКТУРІ БАГАТОФУНКЦІОНАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ»: У підрозділі 1. 1. «Стан наукової розробленості теми та проблеми нормативно-правового регулювання проєктування фізкультурно-спортивних об’єктів як прототипів СРБ» виявлено, що попри розвинуту теоретичну базу тем, дотичних до предмету дослідження, проблема комплексного розгляду інтеграції окремих функціональних блоків залишається недостатньо розвинутою в теоретичному дискурсі. Аналіз нормативно-правового регулювання виявив, що хоча законодавство дозволяє інтеграцію фізкультурно-спортивних об’єктів у БФК, існують суттєві прогалини у нормуванні подібних об’єктів, а саме недостатньо розвинуті рекомендаційні положення щодо взаємодії блоків та їх впливу на загальне формування будівлі чи споруди, блоком якої є СРБ; У підрозділі 1.2. «Генеза формування спортивно-рекреаційного блоку як структурного компонента багатофункціонального комплексу» визначений архетип спортивно-рекреаційного блоку та ряд його прототипів. Історико- типологічний аналіз довів, що попри зміни етапів культурно-цивілізаційного розвитку та відповідні трансформації соціокультурних передумов, простори, у яких здійснювалася спортивно-рекреаційна діяльність, існували протягом всього періоду, що розглядався (від Античності до кінця XXст.). Водночас встановлено,

що основні прототипи СРБ у минулому формувались на піку розвитку культурно- цивілізаційного циклу певного періоду, а саме в момент піку розвитку громадської архітектури при задовільних умовах задля побудови багатофункціольних комплексів, функціонально та просторово розвинутих; У підрозділі 1.3. «Аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду проєктування, реалізації та експлуатації спортивно-рекреаційного блоку у структурі багатофункціонального комплексу» зібрано, проаналізовано 88 БФК із СРБ у структурі та 60 окремо розташованих спортивно-рекреаційних комплексів. Аналіз архітектурно-планувальної організації СРБ в структурі БФК проводився в статиці, застосовуючи графічні матеріали, що розкривали сутність об’єктів (креслення, фотографії, схеми) та в динаміці, застосовуючи методи картографії на основі аналізу супутнікових знімків розвитку об’єктів у часі. Визначено основні тенденції формування спортивно-рекреаційних комплексів (диверсифікація, прагнення до просторової інклюзивності, іммерсифікація, адаптивізація), спільні тенденції розвитку архітектурно- планувальної організації СРБ в структурі БФК за кордоном та в Україні та сформульовані недоліки української практики в порівнянні із міжнародним досвідом, розкриваючи особливості локального контексту розвитку. В результаті комплексної оцінки об’єктів класифіковано 4 типи СРБ у структурі БФК за ознакою масштабу СРБ відносно загальної структури БФК; У підрозділі 1.4. «Теоретичний аналіз та визначення поняття «спортивно- рекреаційний блок» доведено, що дихотомія основних типів будівель, споруд та

груп приміщень цієї галузі, а саме «спортивних» та «фізкультурно-оздоровчих» спирається на застарілі нормативно-правові орієнтири попри подібність у функціональній структурі об’єктів, особливості їх розміщення у місті та зрушення в теорії фізичної культури, а саме розвиток концепції «спорту для всіх». Для актуалізації типології та точного опису сучасних інтегрованих об’єктів науково обґрунтовано та запропоновано поняття – «спортивно-рекреаційний блок». Окремо, у процесі теоретичного аналізу дефініції «багатофункціональний комплекс», запропоновано введення дефініції «комплекс змішаного використання» в український науковий обіг для позначення об’єктів, структура яких складена з інтегрованих компонентів; У другому розділі «МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ СРБ У СТРУКТУРІ БФК»: У підрозділі 2.1. «Методологічні засади та емпірична база дослідження»

сформовано основу методику дослідження, а також запропоновано системно- комплексний підхід до розгляду архітектурно-планувальної організації СРБ в

структурі БФК, а саме розгляд системних зв’язків «МІСТО – БФК – СРБ», як той підхід, що враховує сучасні виклики до сучасних архітектурних об’єктів як частини складеного середовища, а саме як проблема розвитку об’єкту архітектурне середовище. Окремо сформульовано групу акторів, що регулюють розвиток системи та передумови прийняття їх рішень в контексті проєктно-будівельної та експлуатаційної діяльності. Зокрема, особливості організації проєктно-будівельної та експлуатаційної діяльності, комунікаційні наслідки взаємодії між акторами у процесі діяльності, індивідуальну оперативну та соціальну відповідальність кожного актора, а також їх індивідуальні вподобання. Сформовано та науково-обґрунтовано емпіричну базу дослідження; У підрозділі 2.2. «Вплив факторів та умов на формування СРБ у структурі БФК» визначено основні групи факторів, що впливають на архітектурно-планувальну організацію СРБ в структурі БФК та систематизовано як

зовнішні (соціально-економічні, соціокультурні, містобудівні, природно- кліматичні та екологічні) та внутрішні (загальні функціонально-технологічні,

спеціальні типологічні, інженерно-технологічні, проєктно-методичні, естетичні). Визначені тенденції у якісних змінах умов; У підрозділі 2.3. «Типологічні аспекти, класифікація СРБ та класифікація структури БФК» визначена суперечливість між теоретичною парадигмою формування типології архітектурних об’єктів (визначення типу об’єкта за домінуючою функцією) та практикою функціонування об’єктів у реальному житті, а саме переважанням у практиці спортивно-рекреаційних об’єктів диверсифікованої функціональної структури, орієнтованої на різні аудиторії відвідувачів. Для розв'язання цієї суперечності в підрозділі розроблено класифікацію СРБ та класифікацію структури БФК як систематизований набір класифікаційних ознак, комбінація яких може стати опорою для визначення структури типу об’єкта та сприяти її функціонально-просторовій адаптації відповідно до різних завдань на проєктування. У підрозділі 2.4. «Функціональна структура та планувально-просторова організація СРБ в структурі БФК». Досліджено внутрішню організацію СРБ (на прикладі функціональної структури). Формування функціональної структури СРБ побудовано на визначених вимогах системи спортивно-рекреаційної активності до функціонально-планувальної організації СРБ та тих вимогах, що висувають визначені групи суб’єктів спортивно-рекреаційної діяльності (глядачі/спостерігачі, активні суб’єкти спортивно-рекреаційної діяльності, персонал обслуговування та супровіду). Доведено, що однакові за типом організації власного соціального часу та типу зайнятості потенційні спортсмени мають індивідуальні вимоги до функціонально-планувальної організації об’єктів. На основі чого визначені закономірності щодо взаємозв’язку між місткістю об’єкту та ступенем диверсифікації функціональної структури його спортивно-рекреаційної зони та розширенням інших зон. Враховуючи розгляд спортивно-рекреаційних об’єктів, як гнучких сформульовано необхідність у формуванні типів функціонально-просторового вираження спортивно-рекреаційної активності. Відповідно, сформульовано два таких типи функціонально-просторових елементів: «Майданчик» та «Розосереджений осередок». Окремо, сформовано функціональну структуру БФК із СРБ та визначено три базові моделі функціонально-просторової організації СРБ у структурі БФК: інтегровану, кластерну та мережеву; У третьому розділі «МОДЕЛІ АРХІТЕКТУРНО-ПЛАНУВАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ СРБ У СТРУКТУРІ БФК»: У підрозділі 3.1. «Містобудівні закономірності організації СРБ у структурі БФК». На основі аналізу еволюції міських соціальних міграцій протягом доби та календарного тижня (між станціями: місце проживання, робота/навчання, місце візиту) доведено, що традиційні жорсткі траєкторії руху поступово руйнуються в контексті нових соціокультурних парадигм. У нових умовах фізичне переміщення стає не необхідністю, а вибором. Відповідно, через загальний знижений вимушений трафік містом монофункціональні об’єкти у місті втрачають рівень відвідуваності, а транзитно-орієнтовані БФК втрачають рівень відвідуваності в контексті періодичного відвідування (не зважаючи на природнє зниження рівня епізодичного відвідування через застарілість функціональної пропозиції самої структури (що зазначено, у підрозділі 1.3.)), що стає критичним для їх функціонування. Доведено, що враховуючи специфіку відвідуваності спортивно-рекреаційних об’єктів саме вони можуть стати елементом, котрий впливає на стійкість багатофункціонального комплексу враховуючи посилення структури самої системи та підтримки досягнення мети функціонування системи більшого охоплення людей спортивно-рекреаційною діяльністю. Визначені основні моделі БФК із СРБ та сформульовані закономірності розміщення БФК із СРБ в структурі відносно міської морфології та особливостей формування мережі спортивно-рекреаційних об’єктів. У підрозділі 3.2. «Принципи та прийоми архітектурно-планувальної організації СРБ в структурі БФК» сформульовано основні принципи архітектурно-планувальної організації СРБ в структурі БФК. Визначені принципи розглядаються як основа, що визначає структурну стійкість системи БФК: принцип мотиваційної відповідності архітектурного середовища потребам користувачів, принцип структурної доповненості планувальної організації, принцип динамічної варіативності використання простору, принцип контекстної зумовленості архітектурних рішень.

. Враховуючи принципи сформульовано відповідні прийоми архітектурно- планувальної організації СРБ в структурі БФК.

У підрозділі 3.3. «Перспективні моделі архітектурно-планувальної організації СРБ в структурі БФК» розроблені моделі архітектурно-планувальної організації СРБ в структурі БФК: базова, розширена, трансформативна, комплексна. Визначені основні перспективні моделі архітектурно-планувальної організації СРБ в структурі БФК враховуючи локальний Український контекст. Моделі верифіковано на прикладі реальних об’єктів при експериментальному проєктуванні. This study examines the architectural and planning organization of integrated facilities for physical culture and sports within the structure of a multifunctional complex. In particular, the term “sports and recreation block” is introduced to describe such facilities with a sports and recreation functional purpose. The introduction justifies the relevance, purpose, objectives, scientific novelty, and practical significance of the study. In the first chapter, «THE CURRENT STATE OF THEORY AND PRACTICE IN THE DEVELOPMENT OF A SPORTS AND RECREATION COMPONENT WITHIN THE STRUCTURE OF A MULTI-USE COMPLEX»: In subsection 1.1. «The State of Scientific Development of the Topic and the Problem of Regulatory and Legal Regulation of the Design of Physical Culture and Sports Facilities as Prototypes of the SRB» it was found that despite the well-developed theoretical basis of topics related to the subject of the study, the issue of a comprehensive consideration of the integration of individual functional blocks remains underdeveloped in theoretical discourse. An analysis of regulatory and legal regulation revealed that although legislation permits the integration of physical education and sports facilities into the multi-use complex, there are significant gaps in the regulation of such facilities, namely, insufficiently developed guidelines regarding the interaction of blocks and their impact on the overall formation of a building or structure of which the SRB is a block; Subsection 1.2. «The Genesis of the Sports and Recreation Block as a Structural Component of a Multifunctional Complex» defines the archetype of the sports and recreation block and a number of its prototypes. A historical-typological analysis has shown that despite changes in the stages of cultural and civilizational development and corresponding transformations of sociocultural prerequisites, the spaces in which sports and recreational activities took place existed throughout the entire period under consideration (from Antiquity to the end of the 20th century). At the same time, it has been established that the main prototypes of the SRC in the past were formed at the peak of the cultural and civilizational cycle of a given period, namely at the moment of peak development of public architecture under conditions favorable for the construction of multifunctional complexes that were functionally and spatially developed; Subsection 1.3. «Analysis of Domestic and International Experience in the Design, Construction, and Operation of Sports and Recreation Blocks within Multifunctional Complexes» compiles and analyzes 88 multifunctional complexes incorporating sports and recreation blocks and 60 standalone sports and recreation complexes. The analysis of the architectural and planning organization of sports and recreational blocks within the structure of multifunctional complexes was conducted statically, using graphic materials that revealed the nature of the facilities (drawings, photographs, diagrams), and dynamically, using cartographic methods based on the analysis of satellite imagery of the facilities’ development over time. The main trends in the formation of sports and recreation complexes (diversification, the pursuit of spatial inclusivity, immersion, and adaptation) have been identified, common trends in the development of the architectural and planning organization of SRCs within the structure of the multi-use complex abroad and in Ukraine, and the shortcomings of Ukrainian practice compared to international experience were identified, revealing the specific features of the local development context. As a result of a comprehensive assessment of the facilities, four types of SRBs within the structure of the multi-use complex were classified based on the scale of the SRB relative to the overall structure of the multi-use complex; In Section 1.4. «Theoretical Analysis and Definition of the Concept of ‘Sports and Recreation Complex» it is demonstrated that the dichotomy of the main types of buildings, structures, and groups of premises in this sector, namely «sports» and «physical culture and health» is based on outdated regulatory and legal guidelines, despite the similarity in the functional structure of the facilities, the specifics of their location within the city, and shifts in the theory of physical culture, namely the development of the “sport for all” concept. To update the typology and provide an accurate description of modern integrated facilities, the concept of a “sports and recreation complex” has been scientifically substantiated and proposed. Separately, in the course of a theoretical analysis of the definition of “multifunctional complex,” the introduction of the definition “mixed-use complex” into Ukrainian scientific discourse is proposed to denote facilities whose structure consists of integrated components; In the second chapter, «METHODS FOR FORMING SRBs WITHIN THE STRUCTURE OF MULTI-USE COMPLEX»: In subsection 2.1. «Methodological Foundations and Empirical Basis of the Study» the research methodology is established, and a systematic and comprehensive approach to examining the architectural and planning organization of the SRB within the structure of the MFC is proposed, specifically the examination of the systemic relationships between «CITY – MFC – SRB» as an approach that takes into account contemporary challenges facing modern architectural objects as part of a complex environment, specifically the problem of the architectural environment’s development. A separate group of actors has been identified, along with the factors influencing the development of the system and the conditions under which their decisions are made in the context of design, construction, and operational activities. Specifically, the characteristics of the organization of design, construction, and operational activities; the communicative consequences of interaction among actors during these activities; the individual operational and social responsibility of each actor; and their individual preferences. An empirical research base has been established and scientifically substantiated; Subsection 2.2. «The Influence of Factors and Conditions on the Formation of the SRB within the Structure of the Multi-use complex» identifies the main groups of factors influencing the architectural and planning organization of the SRB within the structure of the Multi-use complex and classifies them into external (socio-economic, socio-cultural, urban planning, natural-climatic, and environmental) and internal (general

functional-technological, specific typological, engineering-technological, design- methodological, and aesthetic).

Trends in qualitative changes in conditions have been identified; Subsection 2.3. «Typological aspects, classification of SRB, and classification of the multi-use complex structure » identifies a contradiction between the theoretical paradigm for establishing a typology of architectural objects (defining an object’s type based on its dominant function) and the practical functioning of such objects in real life, namely, the prevalence in practice of sports and recreational facilities with a diversified functional structure oriented toward various visitor audiences. To resolve this

contradiction, this section develops a classification of SRBs and a classification of multi- use complex structures as a systematized set of classification criteria, the combination of

which can serve as a basis for determining the structure of an object type and facilitate its functional and spatial adaptation in accordance with various design tasks. In Section 2.4. «Functional Structure and Spatial Organization of the SRB within the multi-use complex structure». The internal organization of the SRB is examined (using the functional structure as an example). The formation of the SRB’s functional structure is based on the specific requirements of the sports and recreational activity system regarding the functional and spatial organization of the SRB, as well as the requirements put forth by specific groups of participants in sports and recreational activities (spectators/observers, active participants in sports and recreational activities, service and support staff). It has been demonstrated that potential athletes, despite having similar patterns of personal time management and engagement, have individual requirements regarding the functional and planning organization of facilities. Based on this, patterns have been identified regarding the relationship between a facility’s capacity and the degree of diversification of the functional structure of its sports and recreational zone and the expansion of other zones. Considering sports and recreational facilities as flexible entities, the need to define types of functional-spatial expressions of sports and recreational activity has been identified. Accordingly, two such types of functional-spatial elements have been formulated: «Playground» and «Dispersed Center». Separately, the functional structure of the multi-use complex with SRBs has been established, and three basic models of the functional-spatial organization of SRBs within the multi-use complex structure have been identified: integrated, cluster, and network; In Chapter 3 «MODELS OF ARCHITECTURAL AND PLANNING ORGANIZATION OF THE SRB WITHIN THE MULTI-USE COMPLEX STRUCTURE». In Subsection 3.1. «Urban Planning Patterns of SRB Organization within the Multi-use complex structure». Based on an analysis of the evolution of urban social migrations over a 24-hour period and a calendar week (between stations: place of residence, work/study, destination), it has been demonstrated that traditional rigid movement patterns are gradually breaking down in the context of new sociocultural paradigms. Under these new conditions, physical movement becomes a choice rather than a necessity. Accordingly, due to the overall decline in forced traffic through the city, monofunctional facilities in the city are losing their visitor numbers, and transit-oriented Multi-use complexes are losing foot traffic in the context of periodic visits (despite the natural decline in occasional visits due to the obsolescence of the functional offerings of the structure itself (as noted in Section 1.3)), which is becoming critical to their operation. It has been demonstrated that, given the specific nature of attendance at sports and recreational facilities, these facilities can serve as a key factor influencing the sustainability of a multifunctional complex by strengthening the system’s structure and supporting the achievement of the system’s goal of increasing public participation in sports and recreational activities. The main models of multifunctional complexes with sports and recreational facilities have been identified, and the patterns of their placement within the structure relative to urban morphology and the characteristics of the formation of the network of sports and recreational facilities have been formulated. Subsection 3.2. «Principles and Methods of Architectural and Planning Organization of SRB within the Structure of Multi-use complex» formulates the main principles of the architectural and planning organization of SRB within the structure of multi-use complex. The identified principles are considered the foundation that determines the structural stability of the multi-use complex system: the principle of motivational alignment of the architectural environment with user needs, the principle of structural complementarity in planning organization, the principle of dynamic variability in space utilization, and the principle of contextual determinism in architectural solutions. Taking these principles into account, corresponding methods for the architectural and planning organization of the SRB within the structure of the multi-use complex have been formulated. In Section 3.3. «Promising Models of Architectural and Planning Organization of the SRB within the Multi-use complex Structure» models of the architectural and planning organization of the SRB within the multi-use complex structure have been developed: basic, expanded, transformative, and comprehensive. The main prospective models of the architectural and planning organization of the SRB within the structure of the multi-use complex are identified, taking into account the local Ukrainian context. The models are verified using real-world objects in experimental design.