Ідеї Ганса Георґа Ґадамера та їхній вплив на мистецтвознавство

Abstract

Магістерську роботу присвячено дослідженню герменевтичного підходу у мистецтвознавстві з акцентом на естетичних ідеях Ганса-Георга Ґадамера та їхньому впливі на розуміння творів мистецтва. В умовах трансформації гуманітарного знання та актуалізації міждисциплінарних стратегій аналізу мистецьких творів герменевтика, що розглядається не тільки як метод, але і як філософія розуміння, набуває особливої значущості. Метою дослідження стало виявлення потенціалу герменевтичної естетики Ґадамера для аналізу та інтерпретації творів образотворчого мистецтва, а також обґрунтування її актуальності для практики художньої критики. У першому розділі роботи розглянуто теоретико-методологічне обґрунтування герменевтики як науки про розуміння, її розвиток у європейській традиції та особливості герменевтичного методу, зокрема концепція герменевтичного кола. Показано, що герменевтика мистецтва спирається не на розкриття зафіксованого сенсу, а на динаміку смислопородження у процесі взаємодії інтерпретатора з твором, його контекстом і культурної традицією. Підкреслюється, що витвір мистецтва не має фіксованого значення, а існує у просторі інтерпретації, усвідомлюється як комунікативна «подія», а не як результат лінійного аналізу. У другому розділі розкриваються основні принципи герменевтичної естетики Ґадамера, серед яких ключовими є ідеї історичності розуміння, «злиття горизонтів», діалогу та ігрової природи мистецтва. Особлива увага приділяється діалогічній моделі сприйняття твору: глядач вступає у діалог не лише з самим твором, а й з історичною традицією, культурною пам'яттю, а також з іншими інтерпретаторами. У ході аналізу виявляється глибинна спорідненість концепції діалогу у Ґадамера з ідеєю всеосяжної діалогічності М.М. Бахтіна та поняттям семіосфери Ю.М. Лотмана. Це зіставлення дозволяє обґрунтувати інтерпретацію художнього сприйняття як культурно обумовленого і водночас транс-індивідуального процесу, що виходить за межі приватної суб'єктивності. Окрема увага приділяється ґадамерівському трактуванню художнього досвіду як своєрідної форми участі у традиції, що актуалізує естетичне сприйняття як форму колективної пам'яті. Третій розділ присвячений ґадамерівській концепції гри як онтологічного способу буття твору мистецтва. Гра розуміється не як розвага, а як відкрита смислова структура, що дозволяє твору мистецтва постійно актуалізуватися у нових актах сприйняття. Особливо підкреслюється, що твір існує не сам по собі, не як об’єкт споглядання і оцінки, а як повноцінний суб’єкт, залучений у процес гри разом з його автором і глядачами. У цьому контексті глядач не просто пасивний спостерігач, а й активний учасник мистецької гри, в якій наново формується зміст. Це дозволяє інтерпретувати художню творчість як процес, водночас вільний і обумовлений структурою самої гри, а сприйняття мистецтва як співучасть у культурному акті. Наукова новизна роботи для українського мистецтвознавчого поля полягає в комплексному осмисленні ґадамерівської герменевтики в контексті сучасної теорії мистецтва та у зіставленні її діалогічної моделі з концепціями Мартіна Гайдеггера, Вільгельма Дільтея, Фрідріха Шляєрмахера, тощо. Обґрунтовано продуктивність герменевтичного підходу для аналізу творів мистецтва, його потенціал у викладанні естетики, історії та теорії мистецтва, а також у практиці художньої критики. Особливе значення має акцент на діалогічній та ігровій природі сприйняття мистецтва, що розкриває багаторівневу структуру розуміння як динамічного та історично обумовленого процесу. Таким чином, проведене дослідження демонструє, що герменевтична естетика пропонує ефективні інструменти інтерпретації творів мистецтва за умов пост-традиційного культурного ландшафту. Вона дозволяє вийти за межі формального або суто контекстуального аналізу, зосередившись на самій структурі сенсу, що виникає у діалогічній взаємодії твору та глядача. Герменевтика не лише сприяє поглибленому розумінню творів мистецтва, а й стимулює розвиток критичного і креативного мислення, що робить її підхід особливо актуальним в освітній та культурній практиці. This master's thesis is devoted to the study of the hermeneutic approach in art history, with a focus on Hans-Georg Gadamer's aesthetic ideas and their influence on the interpretation of works of art. In the context of the transformation of humanities knowledge and the relevance of interdisciplinary strategies for analyzing the artistic text, hermeneutics, understood not only as a method but also as a philosophy of understanding, gains special significance. The aim of the study is to identify the potential of Gadamer's hermeneutic aesthetics for the analysis and interpretation of works of visual art and to justify its relevance for the practice of art criticism and teaching. The first chapter discusses the theoretical and methodological foundation of hermeneutics as a science of understanding, its development in the European tradition, and the peculiarities of the hermeneutic method, in particular, the concept of the hermeneutic circle. It is shown that hermeneutics in the context of art does not rely on the fixed disclosure of meaning, but rather on the dynamic generation of meaning during the interaction of the interpreter with the work, its context, and cultural tradition. The thesis highlights that a work of art does not have a fixed meaning but exists in the space of interpretation, where understanding is considered as an "event," not a linear analytical result. The second chapter reveals the main principles of Gadamer's hermeneutic aesthetics, among which the key ideas are the historicity of understanding, the “fusion of horizons,” dialogue, and the playful nature of art. Special attention is paid to the dialogical model of perception of a work of art: the viewer enters into a dialogue not only with the artwork itself but also with the historical tradition, cultural memory, and other interpreters. The analysis demonstrates the deep kinship between Gadamer's concept of dialogue and M. M. Bakhtin’s idea of all-encompassing dialogicality, as well as Yu. M. Lotman's concept of the semiosphere. This comparison justifies the interpretation of artistic perception as a culturally conditioned, yet transcending individual subjectivity. Particular emphasis is placed on Gadamer's interpretation of the artistic experience as a form of participation in tradition, which transforms aesthetic perception into a form of collective memory. The third chapter is dedicated to Gadamer's concept of play as the ontological mode of being of a work of art. Play is understood not as mere entertainment but as a structure of meaning openness that allows the artwork to constantly actualize in new acts of perception. It is especially emphasized that a work of art exists not by itself, but in performance, in the process of its presentation to the audience. In this context, the viewer is not just a passive observer but an active participant in the artistic game, in which meaning is re-formed. This allows the interpretation of artistic creation as a process that is both free and constrained by the structure of the game itself, and the perception of art as an act of cultural participation. The scientific novelty of the work lies in the comprehensive understanding of Gadamer's hermeneutics in the context of contemporary art theory and in the comparison of his dialogical model with the concepts of Martin Heidegger, Wilhelm Dilthey, Friedrich Schleiermacher, etc. The study substantiates the productivity of the hermeneutic approach for the analysis of works of art, its potential in teaching aesthetics, art history, and theory, as well as in the practice of art criticism. Special attention is paid to the dialogical and playful nature of art perception, which reveals the multi-level structure of understanding as a dynamic and historically conditioned process. Thus, the research demonstrates that hermeneutic aesthetics offers effective tools for interpreting works of art in the context of the post-traditional cultural landscape. It enables us to move beyond formal or purely contextual analysis by focusing on the very structure of meaning that arises in the interaction between the work and the viewer. Hermeneutics not only promotes a deeper understanding of works of art but also stimulates the development of critical and creative thinking, making it especially relevant in educational and cultural practices.