Between light and shadow: symbolism and liminality in Edward Hopper’s art

Abstract

The purpose of this article is to examine how light and shadow function as key expressive and symbolic resources in Edward Hopper’s paintings, enabling the construction of liminal spaces, existential ambiguity, and narrative indeterminacy. The study aims to demonstrate that Hopper’s use of illumination is not merely naturalistic or atmospheric, but a systematic visual mechanism that conveys psychological tension, spatial thresholds, and symbolic meaning. Research methods. The research applies an interdisciplinary approach combining art historical analysis, visual semiotics, and theories of liminality. Selected works by Hopper, including Nighthawks, Automat, Rooms by the Sea, Sunlight in an Empty Room, and House by the Railroad, were analysed in terms of the role of light and shadow in structuring space, temporal perception, and affective impact. Special attention was given to contrasts between artificial and natural light, the ambiguity or absence of light sources, and the expressive function of shadows. Results of the study show that light in Hopper’s paintings operates as a dynamic instrument of liminality. Artificial light produces a sense of temporal suspension, emotional alienation, and spatial isolation, whereas muted or source less light reinforces stasis and existential immobility. Shadows destabilize realist space, transform architectural forms into ambiguous agents, and participate in the creation of tension and symbolic meaning. Light and shadow together construct thresholds between interior and exterior, visibility and concealment, presence and absence, and familiarity and estrangement, generating a sense of being “between” spaces, times, and psychological states. Conclusions. The study concludes that light and shadow are central visual and symbolic devices in Hopper’s work, encoding liminality across spatial, temporal, and existential dimensions. By foregrounding these strategies, the article contributes to understanding Hoppper’s realism as symbolic realism and provides a methodological framework for analyzing liminality in visual art. Мета статті – дослідити роль світла і тіні у живописі Едварда Гоппера як ключових виразних і символічних засобів для конструювання лімінальних просторів, екзистенційної невизначеності та наративної незавершеності. Стаття показує, що використання світла у творах Е. Гоппера виходить поза межі натуралістичного зображення чи атмосферного ефекту, виконуючи системну символічну функцію, що передає психологічну напругу, просторові пороги та символічний зміст. Методи дослідження. Використано міждисциплінарний підхід, що поєднує мистецтвознавчий аналіз, візуальну семіотику та теорії лімінальності. Проаналізовано ключові роботи Е. Гоппера, зокрема «Опівнічники», «Кафе-автомат», «Кімнати біля моря», «Сонячне світло в порожній кімнаті», «Будинок біля залізниці», з урахуванням ролі світла і тіні у формуванні простору, сприйняття часу та емоційного впливу. Особливу увагу приділено контрасту штучного і природного світла, неоднозначності або відсутності джерел світла, а також експресивній функції тіні. Результати дослідження показують, що світло у картинах Е. Гоппера є динамічним інструментом лімінальності. Штучне світло створює відчуття часової зупинки, емоційного відчуження та просторової ізоляції, тоді як приглушене або безджерельне світло підкреслює застиглість і екзистенційну нерухомість. Тіні дестабілізують реалістичний простір, перетворюючи архітектурні форми на амбівалентних агентів, що сприяють формуванню напруги та символічного змісту. Світло і тінь разом конструюють пороги між внутрішнім і зовнішнім, видимим і прихованим, присутністю і відсутністю, знайомим і відчуженим, створюючи відчуття перебування «між» просторами, часом і психологічними станами. Висновки. Світло і тінь у творчості Е. Гоппера є центральними візуальними та символічними засобами кодування лімінальності у просторовому, часовому та екзистенційному вимірах. Акцент на цих стратегіях поглиблює розуміння символічного реалізму художника та пропонує методологічну основу для дослідження лімінальності у візуальному мистецтві.