Комічне в архітектурному середовищі міста: просторові, семантичні та соціальні аспекти

Abstract

Мета статті полягає у виявленні комедії як повноцінної естетичної та аналітичної категорії осмислення архітектурного середовища міста та визначенні її ролі у структурі просторо-вої драматургії поряд із драмою. Методи дослідження. Дослідження виконано на основі теоретичного аналізу філософських, культурологічних та архітектурно-теоретичних праць, у яких комічне розглядається як естетичний і соціокультурний феномен. Застосовано порівняльний аналіз драматичних і комедійних механізмів просторової організації міського середовища, семантичний аналіз архітектурних образів і символів, а також аналіз повсякденних практик використання простору. Інтерпретація конкретних просторових ситуацій використовується як ілюстративний матеріал для виявлення закономірностей прояву комічного в архітектурному середовищі міста. Головні результати і висновки. З’ясовано, що комедія функціонує як альтернативний режим просторової драматургії, який не протистоїть драмі, а доповнює її. Комічне в архітектурному середовищі міс-та проявляється через фрагментарність, відкритість інтерпретацій, семантичні зсуви, масштабні та функціональні невідповідності, а також через тілесні практики користувачів. Систематизовано основні типи проявів комічного в міському просторі та розкрито їхній зв’язок із процесами демократизації, інклюзивності й зниження просторової ієрархічності. Наукова новизна полягає в обґрунтуванні комедії як інструменту аналізу сучасного міського середовища. Отримані результати мають значення для теорії архітектури, архітектурної освіти та критичного осмислення проєк-тної практики. The purpose of the study is to identify comedy as a full-fledged aesthetic and analytical category for understanding the architectural environment of a city and to determine its role in the structure of spatial dramaturgy alongside drama. Research methods. The study is based on the theoretical analysis of philosophical, cultural, and architectural-theoretical works in which comedy is considered as an aesthetic and sociocultural phenomenon. The comparative analysis of dramatic and comedic mechanisms of spatial organization of the urban environment, semantic analysis of architectural images and symbols, as well as the analysis of everyday practices of space use were applied. The interpretation of specific spatial situations is used as the illustrative material to identify patterns of the manifestation of the comic in the architectural environment of the city. Main results and conclusions.It has been established that comedy functions as an alternative mode of spatial dramaturgy, which does not oppose drama but complements it. The comic in the architectural environment of the city manifests itself through fragmentation, openness of interpretation, semantic shifts, scale and functional inconsistencies, as well as through the bodily practices of users. The main types of comic manifestations in urban space have been systematized and their connection with the processes of democratization, inclusiveness, and reduction of spatial hierarchy has been revealed. The scientific novelty lies in the justification of comedy as a tool for analyzing the contemporary urban environment. The results obtained are significant for architectural theory, architectural education, and critical reflection on design practice.