Аннотации:
Мета статті – висвітлити електрохімічне травлення як комплексну технологію, що
поєднує виробничу точність, художній потенціал та педагогічну цінність, обґрунтувавши його роль
у сучасній мистецькій освіті і практиці. Визначено функціональні зв’язки між технологічною адап
тивністю, екологічною доцільністю, міждисциплінарністю та цифровими перспективами розвитку.
Методи дослідження. Структурно-логічний аналіз, експериментальне моделювання, порівняння з
матеріалознавчими дослідженнями, аналіз екологічних параметрів та цифрової документації. Вико
ристання цих методів дало змогу з’ясувати художній потенціал техніки та її педагогічну цінність.
Результати. Розроблено поетапну модель використання електрохімічного травлення, що перед
бачає технологічну адаптацію до різних матеріалів, екологічно безпечне застосування електролі
тів, інтеграцію у STEAM-освіту, створення цифрового архіву та систему внутрішнього контролю
якості. Визначено художній потенціал техніки, усунуто критичні розбіжності між традиційними
та сучасними підходами, забезпечено технологічну зворотність і стабільність реалізації. Висновки.
Електрохімічне травлення є актуальною та перспективною технікою, здатною інтегруватися у
сучасну мистецьку освіту і практику, забезпечуючи технологічну точність, екологічну безпеку та
художній потенціал.
The purpose of the article is to highlight electrochemical etching as a complex technology that
combines industrial precision, artistic potential, and pedagogical value, substantiating its role in contemporary
art education and practice. Functional links between technological adaptability, ecological feasibility,
interdisciplinarity, and digital development prospects are defined. Research methods. Structural-logical
analysis, experimental modeling, comparison with materials science studies, ecological parameter analysis,
and digital documentation. The use of these methods made it possible to identify the artistic potential of the
technique and its pedagogical value. Results. A step-by-step model of electrochemical etching was developed,
including technological adaptation to different materials, environmentally safe use of electrolytes, integration
into STEAM education, creation of a digital archive, and an internal quality control system. Artistic
potential was defined, critical discrepancies between traditional and modern approaches were eliminated,
and technological reversibility and stability of implementation were ensured. Conclusions. Electrochemical
etching is a relevant and promising technique that can be integrated into contemporary art education and
practice, ensuring technological precision, ecological safety, and artistic potential.
