Традиційні та контемпорарні практики у художніх проєктах кінця ХХ – першої чверті ХХІ століття.

Abstract

Дослідження присвячене аналізу творчих практик та мистецьких проєктів відомих українських та зарубіжних художників кінця ХХ – першої чверті ХХІ ст., у творчості яких поєднується традиційне образотворче мистецтво із візуальними формами новітнього часу. В роботі простежено розвиток різноманітних художніх практик вітчизняних митців, які у своїй творчості поєднують традиційні види образотворчого мистецтва (живопис, графіка, скульптура) з кращими досягненнями мистецтва доби модернізму та постмодернізму (інсталяція, редімейд тощо) з метою охарактеризувати такий спосіб новітнього художнього висловлювання та виявити його вплив на сучасне мистецтво, а також віднайти його місце в системі актуальних мистецьких практик кінця ХХ – першої чверті ХХІ століття. Особливу увагу зосереджено на мистецьких проєктах, що демонструють взаємодію традиційних і новітніх мистецьких підходів як особливої форми художньої виразності. На прикладі авторського творчого проєкту «Штучне світло» розглянуто практичне підтвердження висновків теоретичного складника дослідження. Актуальність теми зумовлена тим фактом, що попри активний розвиток нових мистецьких напрямів та візуальних форм у ХХ – на початку XXI ст., панівними у загальному художньому контексті досі залишаються традиційні види мистецтва, зокрема живопис, графіка, скульптура. Проте сьогодні художники шукають шляхи оновлення сталих форм мистецтва, поєднуючи їх із сучасними медіа та комбінуючи з новітніми візуальними й невізуальними напрямами, наповнюючи свої твори новим емпіричним досвідом, заради оновлення та осучаснення мови образотворення. Процеси трансформації українського образотворчого мистецтва після 1991 р. демонструють, що традиційні мистецькі практики і далі широко застосовуються, набуваючи нових форм виразності у поєднанні з новітніми засобами художнього вираження. Українські художники активно розвивають академічні форми образотворчого мистецтва, наголошуючи на їхній дієвості та актуальності, прагнучи зберегти саму основу візуального мистецтва. Трансформація мистецьких висловлювань у проєктах, де підґрунтям є академічні форми живопису, графіки та скульптури, є одним із важливих напрямів розвитку сучасного мистецтва, в якому апробуються різноманітні просторово-образні та формальні рішення й відбуваються новаторські відкриття. Водночас у вітчизняній мистецтвознавчій науці дослідження творчих практик художників кінця ХХ – першої чверті ХХІ ст., в яких поєднуються академічне мистецтво та сучасні медіа в контексті застосування новітніх мистецьких підходів, досі залишається обмеженим. Дослідження спрямоване на пошук і систематизацію матеріалів, які частково заповнять прогалини у науковому полі зазначеної проблематики, що дасть можливість розглядати практики вітчизняних митців не як ізольоване явище, а як складову загальносвітового мистецького контексту. Результатом творчої мистецької роботи став реалізований авторський проєкт «Штучне світло», створений упродовж 2023–2025 років. Проєкт «Штучне світло» складається з двох тематичних блоків: – «Простір невизначеності» – серія живописних і просторових робіт, присвячених дослідженню внутрішньої фрагментації, адаптації та трансформації через досвід кризи; – «Згустки часу» – портрети та композиції, виконані у живописній техніці олії на полотні та графічній техніці чорного соусу комбінованого з технікою шовкодруку; відеоробота та інсталяції із застосуванням комбінованих матеріалів на межі цифрової естетики та реалістичного живопису, які досліджують людину в умовах постмедійної дійсності. Для досягнення поставленої мети у науковому обґрунтуванні сформовано теоретико-методологічне підґрунтя дослідження; проаналізовано творчі проєкти українських митців (А. Савадов, О. Тістол, О. Голосій, Т. Сільваші, Ж. Кадирова, Н. Кадан); наведено художні паралелі із проєктами зарубіжних митців (С. Зе, Й. Гайн, М. Деніз); розглянуто проблемні питання термінології, зокрема поняття «сучасне мистецтво», «контемпорарний», «контемпорарна практика», «проєктність», «постмедійність». Методологія дослідження ґрунтується на міждисциплінарному підході. Застосовано структурно-семантичний, порівняльно-аналітичний, герменевтичний та візуально-аналітичний методи, а також елементи емпіричного та евристичного підходів під час створення власного мистецького проєкту. Теоретичну основу склали дослідження сучасного мистецтва у наукових працях українських та зарубіжних науковців, зокрема Н. Хайніх, Н. Папастергіадіс, А. Барановської та інших авторів; праці, в яких осмислюються аналітичні концепції постмедійності (О. Енвезор, Т. Сміт, Д. Скринник-Миська, А. Зіненко); дослідження з філософії простору, зокрема філософа та історика культури М. Фуко «Інші простори: утопії та гетеротопії» (1967); наукові розвідки з візуальної антропології та міфології (К. Юнг, М. Еліаде та ін.). Мета роботи – охарактеризувати особливості поєднання традиційних та контемпорарних практик, що притаманні художнім проєктам кінця ХХ – першої чверті ХХІ століття. Об’єкт дослідження – художні проєкти сучасних митців кінця ХХ – першої чверті ХХІ століття. Предмет дослідження – застосування традиційних та контемпорарних практик у художніх проєктах сучасних українських та зарубіжних митців кінця ХХ – першої чверті ХХІ століття. У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження»

розглянуто історіографічну та джерельну базу, а також теоретико- методологічні основи дослідження. Простежено висвітлення означеної теми у

працях вітчизняних та зарубіжних авторів. Огляд широкого кола джерел дав змогу виявити основні риси, що характеризують взаємодію та взаємовплив традиційних форм сучасного мистецтва із новітніми творчими практиками. Визначено мету, завдання та актуальність дослідження. Окрему увагу приділено розгляду специфіки постмедійного мислення, що стало важливою парадигмою в еволюції візуального мистецтва на межі ХХ–ХХІ століть. Охарактеризовано ключові методологічні підходи до аналізу художнього твору в контексті міждисциплінарного дослідження: герменевтичного, візуально-аналітичного, феноменологічного та інтермедійного. У розділі проаналізовано проблематику термінології «сучасне/контемпорарне мистецтво». Визначено значення поняття художнього проєкту як форми концептуалізованого висловлювання в сучасному мистецтві, що інтегрує елементи класичного ремесла з новітніми формами художньої практики. Систематизовано підходи до розуміння внутрішнього простору як художньої категорії. У другому розділі «Аналіз художніх аналогів у творчості сучасних українських митців» на підставі структурно-функціонального і комплексного мистецтвознавчого підходів проведено стилістичний та інтерпретаційний аналіз обраних робіт шести українських митців, що працюють із різними як традиційними, так і сучасними медіа. Простежено розвиток фігуративної пластики на прикладі творчості українських художників Арсена Савадова, Олега Тістола, Олега Голосія та Тіберія Сільваші. Зокрема, творчість А. Савадова розглядається в контексті традиційної реалістичної мистецької пластики із поєднанням прийомів колажу та сюрреалістичної стилістики. Виокремлено стилістичні особливості творчого доробку Олега Тістола та Олега Голосія в контексті використання умовного знакового зображення та стилізації. Творчість художників А. Савадова, О. Тістола та О. Голосія розглянуто в контексті фігуративної пластики й такого традиційного медіа, як живопис, із пошуком різних засобів виразності. Як приклад застосування актуальних мистецьких практик, що подекуди перегукуються з картинними формами, розглядається виставковий проєкт української мисткині Жанни Кадирової «Траєкторії польотів» (2023). Прикладом поєднання сучасних медіа (інсталяції, артоб’єкта та редімейду) з традиційними практиками живопису та графіки осмислюється доробок міждисциплінарного українського художника Нікіти Кадана, зокрема, його персональний проєкт «Камінь б’є камінь» (2021). У третьому розділі «Аналіз художніх аналогів у творчості сучасних митців міжнародної мистецької сцени» здійснено аналіз творчих стратегій трьох митців: Сари Зе (США), Йеппе Гайна (Данія) та Матільд Деніз (Франція), які активно працюють у полі сучасних мистецьких практик, поєднуючи різні візуальні медіа в межах художніх проєктів. Особливу увагу приділено художнім рішенням, що інтегрують інсталяцію, скульптуру, кінетичні елементи та живопис, утворюючи складну багаторівневу просторову структуру. Творчість Сари Зе розглянуто у контексті постмедійної естетики, що балансує між аналітичністю й поетичністю, візуальним перенасиченням та тонким структурним порядком. Проєкти мисткині проаналізовано як приклад розгортання живописного мислення в полі просторових інтервенцій, зокрема через використання елементів креслень, динамічних композицій та світлових джерел. Мистецькі проєкти Йеппе Гайна, засновані на мінімалізмі та точній інженерії, досліджуються через їхнє звернення до екзистенційних питань взаємодії людини з простором і часом. У роботах Й. Гайна виявлено вплив концептуального мистецтва, що поєднує глядацьке сприйняття простору з інтерактивністю, психологічною чутливістю та елементами іронії. Творчість М. Деніз проаналізовано як приклад переосмислення сакральної та монументальної пластики у контексті сучасного феміністичного наративу, поєднуючи гіпс, тканину, відео, звук та просторові інсталяції. Її роботи вирізняються особливою чутливістю до тілесності, матеріальності та семантики архетипів, що постають крізь призму особистого досвіду та соціального критичного мислення. Усі три авторські стратегії виявляють потенціал сучасного художнього проєкту як цілісного синтетичного висловлювання, що водночас зберігає сліди ремісничої роботи, теоретичного осмислення та емоційного залучення. У четвертому розділі «Авторський художній проєкт як форма взаємодії традиційних та контемпорарних мистецьких практик» на підставі проблемного, комплексного мистецтвознавчого (стилістичного, інтерпретаційного) підходів окреслено головні етапи створення авторського проєкту «Штучне світло», що поєднує живопис, рисунок, цифрові ескізи, інсталяцію, відеоарт та експерименти з просторовими елементами. Окреслено концептуальний зміст творчого процесу, в основі якого – дослідження внутрішнього психологічного простору людини, її трансформаційних станів у сучасному світі, взаємодії з технологіями та іншими суб’єктами. Виявлено індивідуальний алгоритм втілення художнього задуму – від занурення в особисті переживання й архетипічні образи до синтезу традиційної академічної школи та актуальних форм сучасного мистецтва. Проєкт розглянуто як практичний результат рефлексії над темами гідності, пам’яті, тілесності та пошуку внутрішньої опори в умовах кризи. Наукова новизна полягає у комплексному дослідженні українських і зарубіжних мистецьких проєктів, що поєднують традиційні та новітні мистецькі практики, окресленні вектора розвитку пластичної мови через практики комбінування фігуративного і нефігуративного (безпредметного) живопису, розробці авторського художнього проєкту, що функціонує як онтологічне висловлювання на межі концептуальної і візуальної мов. Практичне значення полягає в можливості застосування методології дослідження та досвіду створення авторського проєкту у викладацькій та художній діяльності, а також у розробці нових програм з проєктного мислення для студентів академічного мистецтва. This study is devoted to an analysis of the creative practices and artistic projects of prominent Ukrainian and foreign artists from the late 20th century to the first quarter of the 21st century, whose works combine traditional visual arts with contemporary visual forms. The work traces the development of various artistic practices among Ukrainian artists who combine traditional forms of visual art (painting, drawing, sculpture) with the finest achievements of modernist and postmodernist art (installation, ready-made, etc.) with the aim of characterizing this form of contemporary artistic expression, identifying its influence on modern art, and determining its place within the system of current artistic practices of the late 20th and early 21st centuries. Particular attention is focused on artistic projects that demonstrate the interaction of traditional and contemporary artistic approaches as a distinct form of artistic expression. Using the author’s creative project “Artificial Light” as an example, the practical validation of the conclusions of the theoretical component of the study is examined. The relevance of this topic stems from the fact that, despite the active development of new artistic movements and visual forms in the 20th and early 21st centuries, traditional art forms—particularly painting, graphic art, and sculpture— continue to dominate the broader artistic landscape. However, today artists are seeking ways to renew established art forms by integrating them with contemporary media and combining them with the latest visual and non-visual trends, infusing their works with new empirical experiences to renew and modernize the language of image-making. The processes of transformation in Ukrainian visual art since 1991 demonstrate that traditional artistic practices continue to be widely used, taking on new forms of expression in combination with the latest means of artistic expression. Ukrainian artists are actively developing academic forms of visual art, emphasizing their effectiveness and relevance, and striving to preserve the very foundation of visual art. The transformation of artistic expression in projects grounded in the academic forms of painting, drawing, and sculpture is one of the key directions in the development of contemporary art, where diverse spatial, figurative, and formal solutions are tested and innovative discoveries are made. At the same time, research in Ukrainian art history on the creative practices of artists from the late 20th to the first quarter of the 21st century—which combine academic art and contemporary media within the context of applying the latest artistic approaches—remains limited to this day. This study aims to identify and systematize materials that will partially fill the gaps in the scholarly field of this subject matter, thereby enabling the practices of Ukrainian artists to be viewed not as an isolated phenomenon, but as a component of the global artistic context.

The result of this creative artistic endeavor is the artist’s project “Artificial Light,” created between 2023 and 2025. The “Artificial Light” project consists of two thematic sections: – “Space of Uncertainty” – a series of paintings and spatial works dedicated to exploring internal fragmentation, adaptation, and transformation through the experience of crisis;

– “Clusters of Time” – portraits and compositions executed in the oil-on- canvas painting technique and the graphic technique of black ink combined with

screen printing; video works and installations using mixed media at the intersection of digital aesthetics and realistic painting, which explore the human condition in the context of post-media reality. To achieve the stated goal, the theoretical and methodological foundation of the study was established in the scientific rationale; the creative projects of Ukrainian artists (A. Savadov, O. Tistol, O. Holosiy, T. Silvashi, Zh. Kadyrova, N. Kadan) were analyzed; artistic parallels with projects by foreign artists (S. Sze, J. Hein, M. Deniz) were drawn; problematic issues of terminology were examined, in particular the concepts of “modern art,” “contemporary,” “contemporary practice,” “project-based,” and “post-media.” The research methodology is based on an interdisciplinary approach. Structural-semantic, comparative-analytical, hermeneutic, and visual-analytical methods were applied, as well as elements of empirical and heuristic approaches during the creation of the author’s own art project. The theoretical foundation is based on studies of contemporary art found in the scholarly works of Ukrainian and foreign scholars, including N. Khainykh, N. Papastergiadis, A. Baranovska, and other authors; works that explore analytical concepts of post-mediality (O. Envezor, T. Smith, D. Skrynnyk-Myska, A. Zinenko); studies in the philosophy of space, particularly philosopher and cultural historian M. Foucault’s *Other Spaces: Utopias and Heterotopias* (1967); scholarly works in visual anthropology and mythology (C. Jung, M. Eliade, and others). The aim of this work is to characterize the distinctive features of the combination of traditional and contemporary practices inherent in art projects of the late 20th and first quarter of the 21st centuries. The object of the study is the artistic projects of contemporary artists from the late 20th to the first quarter of the 21st century. The subject of the study is the application of traditional and contemporary practices in the artistic projects of contemporary Ukrainian and foreign artists from the late 20th to the first quarter of the 21st century. The first chapter, “Theoretical and Methodological Foundations of the Study,” examines the historiographical and source base, as well as the theoretical and methodological foundations of the study. It traces research on this topic in the works of domestic and foreign authors. A review of a wide range of sources has allowed us to identify the main features characterizing the interaction or mutual influence of traditional forms of contemporary art with the latest creative practices. The purpose, objectives, and relevance of the study are defined. Special attention is given to the specifics of post-media thinking, which has become an important paradigm in the evolution of visual art at the turn of the 20th and 21st centuries. The key methodological approaches to the analysis of a work of art in the context of interdisciplinary research are characterized: hermeneutic, visual-analytical, phenomenological, and intermedial. The section analyzes the issues surrounding the terminology “modern/contemporary art.” The significance of the concept of an art project as a form of conceptualized expression in contemporary art, integrating elements of classical craftsmanship with the latest forms of artistic practice, is defined. Approaches to understanding interior space as an artistic category are systematized. In the second chapter, “Analysis of Artistic Analogies in the Work of Contemporary Ukrainian Artists,” a stylistic and interpretive analysis of selected works by six contemporary Ukrainian artists – who employ various traditional and contemporary media – is conducted based on structural-functional and comprehensive art-historical approaches. The development of figurative sculpture is traced using the works of Ukrainian artists Arsen Savadov, Oleg Tistol, Oleg Golosiy, and Tiberiy Silvashi as examples. In particular, Savadov’s work is examined in the context of traditional realistic sculpture combined with collage techniques and surrealist stylistics. The stylistic features of the visual art of Oleg Tistol and Oleg Golosiy are highlighted in the context of the use of conventional symbolic imagery and stylization. The work of artists A. Savadov, O. Tistol, and O. Golosiy is examined in the context of figurative sculpture and the traditional medium of painting, with a focus on the search for various means of expression within its boundaries. As an example of the application of contemporary artistic practices that at times resonate with pictorial forms, the exhibition project “Flight Trajectories” (2023) by Ukrainian artist Zhanna Kadyrova is examined. As an example of the combination of contemporary media (installations, art objects, and ready-mades) with traditional practices of painting and graphic art, the body of work by the interdisciplinary Ukrainian artist Nikita Kadan is examined, specifically his solo project “Stone Strikes Stone” (2021). The third chapter, “Analysis of Artistic Analogies in the Work of Contemporary Artists on the International Art Scene,” examines the creative strategies of three contemporary artists: Sarah Sze (USA), Jeppe Hein (Denmark), and Mathilde Deniz (France), who are actively engaged in the field of contemporary art practices, combining various visual media within their artistic projects. Particular attention is paid to artistic solutions that integrate installation, sculpture, kinetic elements, and painting, forming a complex, multi-layered spatial structure. Sarah Sze’s work is examined in the context of post-media aesthetics, which balances between the analytical and the poetic, visual oversaturation and subtle structural order. The artist’s projects are analyzed as an example of the unfolding of pictorial thinking in the field of spatial interventions, particularly through the use of elements of drawings, dynamic compositions, and light sources. Jeppe Hein’s artistic projects, based on minimalism and precision engineering, are examined in relation to their engagement with existential questions of human interaction with space and time. J. Hein’s works reveal the influence of conceptual art, which combines the viewer’s perception of space with interactivity, psychological sensitivity, and elements of irony. In the fourth chapter, “The Authorial Art Project as a Form of Interaction Between Traditional and Contemporary Artistic Practices,” the main stages of creating the authorial project “Artificial Light” – which combines painting, drawing, digital sketches, installation, video art, and experiments with spatial elements. The conceptual content of the creative process is outlined, based on an exploration of the human inner psychological space, their transformational states in the modern world, and interactions with technologies and other subjects. An individual algorithm for the realization of the artistic concept is identified—from immersion in personal experiences and archetypal images to the synthesis of the traditional academic school and current forms of contemporary art. The project is considered as a practical result of reflection on the themes of dignity, memory, corporeality, and the search for inner support in times of crisis. The scientific novelty lies in a comprehensive study of Ukrainian and foreign art projects that combine traditional and contemporary artistic practices, the identification of a vector for the development of visual language through the practice of combining figurative and non-figurative (abstract) painting, and the development of an authorial artistic project that functions as an ontological statement at the intersection of conceptual and visual artistic language. The practical significance lies in the possibility of applying the research methodology and experience gained from creating an original project to teaching and artistic practice, as well as to the development of new project-based learning programs for students of fine arts.