Трансформація тілесного в сучасній станковій картині

Abstract

Актуальність. Проблема трансформації тілесного в мистецтві набуває актуальності в умовах соціокультурних, технологічних і воєнних викликів, що спричинили переосмислення уявлень про людське тіло, його репрезентацію та символічні функції. Тілесність постає як багатовимірна категорія, у якій перетинаються біологічне, психологічне, культурне та духовне. Попри зростання дослідницького інтересу до тематики тіла в сучасному українському мистецтвознавстві, методологія мистецтва у відображенні тілесного залишається не достатньо вивченою. Актуальним є також педагогічний аспект: необхідність оновлення методів викладання пластичної анатомії як складової зображення тіла з урахуванням мультимедійних технологій визначає практичну значущість дослідження. Об'єктом дослідження є феномен тілесного в станковій картині як засіб художнього вираження внутрішніх станів, ідентичності та екзистенційного досвіду людини. Предметом дослідження є мистецький проєкт «Позатілесний досвід» як прояв трансформації тілесного в станковій картині через призму особистого творчого досвіду художника. Мета дослідження – виявити художні стратегії репрезентації тілесності в живописі та науково обґрунтувати творчий мистецький проєкт «Позатілесний досвід». Хронологічні межі охоплюють XV – початок XXI ст., що зумовлено темою мистецького проєкту та персоналіями художників, які вплинули на його формування. Географічні межі визначено ареалом європейської художньої традиції з акцентом на українському контексті. У першому розділі проаналізовано еволюцію філософських концепцій тілесного від античності до сучасності. Виявлено, що опозиція платонівського дуалізму (тіло як «темниця душі») та арістотелівської єдності душі й тіла визначила подальший розвиток думки про тілесне в європейській традиції. Простежено трансформацію цих підходів до сучасних концепцій тілесності. Досліджено дискурс щодо тілесності в сучасній українській мистецькій критиці: висвітлено феміністичні, соціальні та мистецтвознавчі дослідження. Визначено методологію дослідження: бібліографічний, історіографічний, формальний, художньо-стилістичний та порівняльний методи аналізу, а також методи спостереження та експерименту. У другому розділі проведено порівняльний аналіз художніх стратегій репрезентації тілесного в станковому живописі. Виявлено, що в класичній традиції тілесність функціонує як зона протистояння матеріального і трансцендентного. Творчість «старих майстрів» – від П'єро делла Франческа до Рембрандта – розглянуто як послідовне зміщення акценту зображення з фізичної форми до психологічного змісту образу. Досліджено радикальне переосмислення тілесного в мистецтві ХХ століття: деконструкція форми в Пабло Пікассо, проблематизація тіла як простору насильства у Френсіса Бекона, матеріальна щільність образу у Люсіана Фройда. Досліджено специфіку осмислення тілесності в українському мистецтві

ХХ–ХХІ ст. Простежено еволюцію живописної мови Валентини Виродової- Готьє та Михайла Гуйди – від академічно-реалістичної традиції до умовно- декоративного узагальнення. Розглянуто роботу Андрія Дудченка з

архетипічними тілесними формами в контексті взаємодії візантійської традиції і постгуманістичних образів. Проаналізовано підхід Кристини Мельник, яка перетворює образ тіла-травми на естетичну текстуру, де тілесне виступає медіумом для вираження психічного стану. Встановлено, що дисципліна «Пластична анатомія» в навчальному процесі НАОМА виконує не лише навчальну, а й концептуальну функцію: сформовані дисципліною компетентності створюють підґрунтя для усвідомленої трансформації тілесної форми. Виявлено типові методичні проблеми в засвоєнні та сприйнятті навчального матеріалу дисципліни студентами, а саме: розрив між теоретичними анатомічними знаннями й практикою зображення, орієнтація студентів на поверхневі ознаки без розуміння внутрішньої конструктивної логіки тіла, тенденція до стандартизації образу через ідеалізовані зразки. Розроблено й апробовано систему мультимедійних методів викладання, що включає онлайн-метод пошарового рисунка, метод «прорисовування» анатомічних структур поверх фотографій натури, застосування інтерактивних 3D-моделей і відеоматеріалів. У третьому розділі визначено етапи формування, концепцію та складові мистецького проєкту «Позатілесний досвід». Доведено, що серія «Маленькі архангели» (2022–2025) досліджує зіткнення живого тіла й механізму насильства в контексті воєнного досвіду: образи дітей у металевих конструкціях-обладунках фіксують контраст між органічним і технологічним, вразливим та агресивним. Встановлено, що в подальших роботах акцент зміщується від зовнішнього конфлікту до внутрішньої рефлексії. Полотно «Мадонна нужденних» визначено кульмінаційним твором проєкту: велике вертикальне полотно з контрастним колоритом, у якому тіло, як порожня і холодна оболонка, постає вмістилищем світла й вогню. Запропоновано способи експонування проєкту: темний колір стін і направлене освітлення формують середовище зосередженого споглядання. «Мадонна нужденних» розміщується на центральній фронтальній стіні, серія «Маленькі архангели» – ліворуч, три інші полотна – праворуч. Висота монтажу регламентована: центральне полотно – не вище 100 см від підлоги до нижнього краю картини, серія «Маленькі архангели» має бути розташована не вище 150 см від підлоги до нижнього краю картин. Просторова логіка побудови експозиції і освітлення мають бути підпорядковані контемплятивному ефекту. Наукова новизна дослідження полягає в комплексному підході до проблеми зображення тілесності в станковій картині. Дослідження поєднує теоретичне осмислення, історико-мистецтвознавчий аналіз феномену тілесності та практичне втілення особистого погляду у творчому проєкті. Уточнено художні стратегії, які дають змогу художникові залишатися у фігуративній традиції і водночас створювати багатошарові символічні образи, де тілесність постає як метафора внутрішнього досвіду. Розроблено систему мультимедійних методів викладання пластичної анатомії, що інтегрують класичні академічні підходи до зображення тілесного із сучасними цифровими технологіями. Практичне значення. Результати дослідження можуть бути використані у викладанні дисциплін «Пластична анатомія», «Рисунок», «Живопис» у закладах вищої мистецької освіти. Авторський спецкурс «Морфологія тілесного» може слугувати основою для розробки аналогічних навчальних програм у закладах середньої спеціальної та вищої мистецької освіти. Творчий мистецький проєкт «Позатілесний досвід» і його окремі частини можуть бути використані як наочний матеріал у процесі викладання історії мистецтва, композиції, техніки живопису. Художні рішення, застосовані в проєкті, демонструють можливості поєднання академічної традиції з експериментальними підходами до форми, кольору та композиції. Результати дослідження мають значення для розвитку сучасної мистецької критики й мистецтвознавства, зокрема у сфері дослідження тілесності як культурного феномену та способу художнього висловлювання в кризових умовах. Relevance of the Study. The problem of the transformation of corporeality in art has gained particular relevance under contemporary sociocultural, technological and wartime challenges that have prompted a reconsideration of perceptions of the human body, its representation and its symbolic functions. Corporeality emerges as a multidimensional category in which biological, psychological, cultural, and spiritual interest in the theme of the body within contemporary Ukrainian art studies, the methodology of artistic representation of corporeality remains insufficiently explored. Equally significant is the pedagogical aspect: the necessity of updating methods of teaching plastic anatomy as a component of bodily representation, taking into account multimedia technologies, determines the practical significance of the research. The object of the research is the phenomenon of corporeality in easel painting as a means of artistic expression of inner states, identity and the existential experience of the individual. The subject of the research is the artistic project Out-of-Body Experience as a manifestation of the transformation of corporeality in easel painting through the prism of the artist’s personal creative experience. The aim of the research is to identify artistic strategies of representing corporeality in painting and to provide a scholarly substantiation of the creative artistic project Out-of-Body Experience. The chronological framework encompasses the fifteenth century through the early twenty-first century, determined by the subject matter of the artistic project and by the artists whose works influenced its formation. The geographical framework is defined by the sphere of the European artistic tradition, with particular emphasis on the Ukrainian context. The first chapter analyzes the evolution of philosophical concepts of corporeality from Antiquity to the present day. It has been established that the opposition between Platonic dualism (the body as the «prison of the soul») and the Aristotelian unity of body and soul determined the further development of thought concerning corporeality within the European tradition. The transformation of these approaches into contemporary concepts of corporeality is traced. The study also examines discourse on corporeality in contemporary Ukrainian art criticism, highlighting feminist, social, and art historical research. The methodological framework of the study is defined through bibliographic, historiographic, formal, artistic-stylistic, and comparative methods of analysis, as well as methods of observation and experiment. The second chapter presents a comparative analysis of artistic strategies for representing corporeality in easel painting. It has been determined that within the classical tradition corporeality functions as a zone of tension between the material and the transcendent. The oeuvre of the «Old Masters» – from Piero della Francesca to Rembrandt – is interpreted as a gradual shift of emphasis from physical form toward the psychological content of the image. The chapter also investigates the radical reconsideration of corporeality in twentieth-century art: the deconstruction of form in the works of Pablo Picasso, the problematization of the body as a space of violence in the art of Francis Bacon, and the material density of the image in the paintings of Lucian Freud. The specific features of conceptualizing corporeality in Ukrainian art of the twentieth and twenty-first centuries are also examined. The evolution of the painterly language of Valentina Virodova-Hotie and Mikhailo Haida is traced from the academic-realist tradition toward conditional and decorative generalization. The work of Andrii Dudchenko with archetypal corporeality forms is considered in the context of the interaction between Byzantine tradition and post humanist imagery. The study further analyzes the approach of Kristyna Melnyk, who transforms the image of the traumatized body into an aesthetic texture in which corporeality serves as a medium for expressing psychological states. It has been established that the discipline Plastic Anatomy within the educational process of the National Academy of Fine Arts and Architecture performs not only an instructional but also a conceptual function: the competencies formed by the discipline create a foundation for the conscious transformation of bodily form. Typical methodological problems in students’ assimilation and perception of the course material have been identified, namely: the gap between theoretical anatomical knowledge and the practice of depiction; students’ orientation toward superficial features without understanding the body’s internal constructive logic; and the tendency toward standardization of the image through idealized models. A system of multimedia teaching methods has been developed and tested, including an online method of layered drawing, the method of «drawing through» anatomical structures over photographs from life, and the use of interactive 3D models and video materials. The third chapter defines the stages of formation, the concept, and the constituent elements of the artistic project Out-of-Body Experience. It is demonstrated that the series Little Archangels (2022 – 2025) investigates the collision between the living body and the mechanism of violence within the context of wartime experience: images of children enclosed in metallic armor-like constructions articulate the contrast between the organic and the technological, the vulnerable and the aggressive. It has been established that in the subsequent works the emphasis shifts from external conflict toward inner reflection. The painting Madonna of the Destitute is identified as the culminating work of the project: a large vertical canvas with a contrasting palette in which the body, as an empty and cold shell, becomes a vessel of light and fire. Methods for exhibiting the project are proposed: dark walls and directed lighting create an environment of concentrated contemplation. Madonna of the Destitute is positioned on the central frontal wall; the series Little Archangels is placed to the left, while the remaining three canvases are positioned to the right. The installation height is strictly regulated: the central canvas should be mounted no higher than 100 cm from the floor to the lower edge of the painting, whereas the Little Archangels series should be installed no higher than 150 cm from the floor to the lower edge of the works. The spatial logic of the exhibition arrangement and lighting design must be subordinated to a contemplative effect. The scientific novelty of the research lies in its comprehensive approach to the problem of representing corporeality in easel painting. The study combines theoretical reflection, historical and art historical analysis of the phenomenon of corporeality, and the practical embodiment of the author’s personal artistic vision within a creative project. The research clarifies artistic strategies that enable the artist to remain within the figurative tradition while simultaneously creating multilayered symbolic images in which corporeality appears as a metaphor for inner experience. A system of multimedia methods for teaching plastics anatomy has been developed, integrating classical academic approaches to bodily representation with contemporary digital technologies. Practical Significance. The results of the study may be applied in teaching the disciplines Plastic Anatomy, Drawing, and Painting within institutions of higher art education. The author’s specialized course Morphology of Corporeality may serve as a basic for developing analogous curricula in institutions of secondary and higher art education. The creative artistic project Out-of-Body Experience and its individual components may be used as visual material in teaching art history, composition, and painting techniques. The artistic solutions employed in the project demonstrate the possibilities of combining academic tradition with experimental approaches to form, color, and composition. The findings of the study are significant for the development of contemporary art criticism and art studies, particularly in the field of researching corporeality as a cultural phenomenon and as a mode of artistic expression under conditions of crisis.