Графіка як спосіб соціальної комунікації молодіжних спільнот у міському просторі незалежної України

Abstract

У дослідженні здійснено аналіз графічної мови як інструменту комунікації молодіжних спільнот у міському просторі Незалежної України. Робота проведена з метою опрацювання графіки як актуальної візуальної мови протестів, революцій та війни. У дослідженні йдеться про характерні ознаки графічної мови у гострі історичні періоди Незалежності України, а саме: період з 1991 по 2000 роки, з 2000 по 2004 роки, з 2004 по 2014 роки, з 2014 по 2018 та з 2022 по нинішній час. Кожному з цих часових відрізків характерний власний політичний та соціальний контекст, який мав безпосередній вплив на формування українського громадянського суспільства. Виявлено, що завдяки соціально-критичній графіці як способу візуальної комунікації у публічному просторі формувалися революційні запити суспільства до влади. У роботі прослідковано історичний розвиток українських протестних рухів за екологію, збереження культурної спадщини, правозахисних акцій боротьби за права та свободи громадян. У цих процесах головним для дослідження є визначення ролі графіки як медіуму публічного вираження громадської думки візуальними засобами. Графіка розглядається як тиражний медіум, головною функцією якого є поширення актуальної інформації. Досліджено роль графічної мови у формуванні колективної солідарності та самоідентифікації активних громад у міському середовищі. Розглянуто історію розвитку української соціально-критичної графіки як мови протестної культури у загальносвітовому контексті, починаючи з молодіжних рухів Травня 1968 року. Дослідження включає вивчення історії активістського руху в Україні через медіум графіки. Простежено методи поширення інформації у революційний період від локального громадського осередку до «Майдану». Проведено аналіз актуального візуального ряду під час радикальних політичних трансформацій в Україні. Вивчено приклади протестної графіки під час акції «Україна без Кучми» (2000–2001 рр.), Помаранчевої Революції (2004 рік), Революції Гідності (2013- 2014 роки). Проведено аналіз візуальної графіки як засобу соціальної комунікації під час проведення АТО (2014 по 2018 роки) до повномасштабного вторгнення в Україну (2022 року по теперішній час). Головною у даному дослідженні постає мета виокремити найефективніші візуальні методи вираження політичної позиції графічними засобами залежно від історичного контексту. Проведено вивчення

актуальних зображальних та композиційних прийомів у політичній і соціально- критичній українській графіці.

Велику увагу приділено систематизації видів та технік графіки, формам її застосування у публічному міському просторі. Проведено аналітичну роботу з вивчення характерних особливостей візуальної мови стікерів, політичних плакатів, татуювань, друку на одязі, трафаретних графіті. Значну частину дослідження займає вивчення зв’язків графічної культури України з протестною графікою країн Західної Європи та США. Мета дослідження - визначення, систематизація та аналіз форм застосування графіки як способу соціальної комунікації молодіжних спільнот у міському просторі Незалежної України. У першому розділі «Теоретико – методологічні засади дослідження» сформовано методологічну основу дослідження та окреслено стан наукової розробки проблеми графіки як засобу соціальної комунікації представників молодіжних міських спільнот Незалежної України. Проаналізовано наукові праці, дослідницькі статті, які вивчають графіку як складову соціальних, політичних рухів у світі та в Україні зокрема. Опрацьовано історичні джерела про розвиток графічного мистецтва та його застосування в протестних рухах. У джерельній базі структуровано наукові матеріали та додаткові джерела отриманої інформації у вигляді інтерв’ю та з онлайн ресурсів. Описано методи дослідження в науковому обгрунтуванні, означено актуальність їх застосування. У другому розділі «Мова графіки як засіб колективної ідентифікації у спільному реагуванні на соціальні виклики» розглянуто роль графічної мови у формуванні соціального ландшафту міст України. Встановлено, що процеси джентрифікації, евентрифікації та комерціалізації міського середовища призводять до нівелювання локальних культурних практик. У цьому контексті графічна мова у публічному просторі виконує функцію візуалізації політичних позицій спільнот. Аргументовано, що графіка формує простір комунікації між громадськими ініціативами, владними структурами та капіталом. Висвітлено яким чином через стікери, постери, трафаретне графіті, татуювання та принти на одязі спільноти засвідчують право на місто, демонструють власне критичне ставлення до міських трансформацій. Простежено як засобами графіки у публічному просторі спільноти формують міське середовище, активно боряться за збереження локальної ідентичності та впливають на владні структури «знизу». Доведено, що графіка виступає ключовою формою становлення громадянської суб'єктності та солідарності в контексті протестних рухів України. У другому розділі також досліджено культуру DIY у світі та Україні. У цьому контексті тиражну графіку опрацьовано як візуальну мову «контркультури». Цей рух пропагує функціонування суспільства як мережі горизонтальних ком’юніті, що здатні розвиватись автономно, створювати колаборації та об’єднуватись за певних історичних обставин. У третьому розділі «Форми реалізації графічної мови у молодіжній культурі України» проаналізовано трансформацію класичних видів друкованої графіки у такі медіуми як стікери, плакати, трафаретне графіті, татуювання, друк на одязі. Опрацьовано історію виникнення даних медіумів. Досліджено їх візуальну форму, згідно розвитку сучасної соціології та політичних рухів в країнах Західної Європи та США. Систематизовано та осмислено особливості композиційних рішень та графічних технік виконання. Основний фокус у вивченні особливостей зазначених медіумів приділено українському контексту, аналізу практик українських художників, які працюють з соціально-критичним мистецтвом безпосередньо у публічному міському просторі. У окремих підрозділах, які присвячені стікерам, плакатам, трафаретним графіті, татуюванням та друку на одязі охарактеризовано специфіку їх використання у різні періоди політичних змін у Незалежній Україні. В контексті світових протестних практик проаналізовано та співставлено основні теми, тези, цитати та гасла революційної графіки в Україні. Наукова новизна полягає у тому, що в науковому дослідженні вперше поглиблено розглядаються такі форми візуальної комунікації як стікери, політичні плакати, трафаретні графіті, татуювання, друк на одязі та їх взаємодія з глядачем під час протестних рухів та воєнних дій в Україні. Проведено комплексний аналіз їх графічних якостей, технічних прийомів, особливостей композиційних рішень. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання результатів вивчення у галузі мистецтвознавства, культурології, урбаністики, кураторської практики. Матеріали дослідження можуть бути застосовані у підготовці наукових праць, виставкових і міждисциплінарних мистецьких проєктів, пов’язаних із сучасною протестною та соціально-критичною культурою України. Отриманий теоретичний матеріал буде цінним у систематизації сучасних форм протестної графіки, а також у розробці навчально- методичного забезпечення для закладів культури та мистецтва. The study analyzes graphic language as a tool of communication of youth communities within the urban space of Independent Ukraine. The work was conducted with the aim of examining graphics as a relevant visual language of protests, revolutions, and war. The study addresses the characteristic features of graphic language during the critical historical periods of Independent Ukraine, namely: the period from 1991 to 2000, from 2000 to 2004, from 2004 to 2014, from 2014 to 2018, and from 2022 to the present. Each of these chronological periods is characterized by its own political and social context, which directly influenced the formation of Ukrainian civil society. It has been established that socially critical graphics, as a means of visual communication in public space, contributed to the formation of revolutionary public demands addressed to the authorities. The work traces the historical development of Ukrainian protest movements related to ecology, preservation of cultural heritage, and human rights campaigns advocating for civil rights and freedoms. Within these processes, the primary focus of the study is the determination of the role of graphics as a medium for the public expression of public opinion through visual means. Graphics are considered as a reproducible medium whose principal function is the dissemination of relevant information. The role of graphic language in the formation of collective solidarity and self-identification of active communities in the urban environment has been investigated. The history of the development of Ukrainian socially critical graphics as the language of protest culture is examined within a global context, beginning with the youth movements of May 1968. The research includes the study of the history of activist movements in Ukraine through the medium of graphics. Methods of information dissemination during revolutionary periods are traced, from local civic centers to the Maidan. An analysis of the relevant visual imagery during radical political transformations in Ukraine has been carried out. Examples of protest graphics during the «Ukraine Without Kuchma» campaign (2000–2001), the Orange Revolution (2004), and the Revolution of Dignity (2013–2014) have been examined. The study also analyzes visual graphics as a means of social communication during the Anti-Terrorist Operation (2014–2018) and during the period of the full-scale invasion of Ukraine (from 2022 to the present). The main objective of this research is to identify the most effective visual methods of expressing political positions through graphic means depending on the historical context. The study examines relevant representational and compositional techniques in Ukrainian political and socially critical graphics. Considerable attention is devoted to the systematization of the types and techniques of graphics, as well as to the forms of their application in public urban space. Analytical work has been conducted to examine the characteristic features of the visual language of stickers, political posters, tattoos, clothing prints, and stencil graffiti. A significant part of the study is dedicated to examining the connections between the graphic culture of Ukraine and the protest graphics of Western Europe and the United States. The purpose of research is to identify, systematize, and analyze the forms of applying graphics as a means of social communication among youth communities in the urban space of Independent Ukraine. The first section, «Theoretical and Methodological Foundations of the Research,» establishes the methodological framework of the study and outlines the current state of scholarly development of the issue of graphics as a means of social communication among representatives of urban youth communities in Independent Ukraine. Scientific works and research articles examining graphics as a component of social and political movements worldwide, and in Ukraine in particular, have been analyzed. Historical sources on the development of graphic art and its application in protest movements have been examined. The source base systematizes academic materials and additional sources of information obtained through interviews and online resources. The research methods applied in the scientific substantiation are described, and the relevance of their application is determined. The second section, «The Language of Graphics as a Means of Collective Identification in Joint Responses to Social Challenges,» examines the role of graphic language in shaping the social landscape of Ukrainian cities. It has been established that the processes of gentrification, eventification, and commercialization of the urban environment lead to the erosion of local cultural practices. In this context, graphic language in public space performs the function of visualizing the political positions of communities. It is argued that graphics create a communicative space between civic initiatives, governmental structures, and capital. The chapter highlights how, through stickers, posters, stencil graffiti, tattoos, and printed clothing, communities assert their right to the city and express their critical attitudes toward urban transformations. It traces how communities, through graphic means in public space, shape the urban environment, actively struggle to preserve local identity, and influence power structures «from below.» It is demonstrated that graphics serve as a key form in the development of civic agency and solidarity within the context of protest movements in Ukraine. The second chapter also explores DIY culture in both the global and Ukrainian contexts. Within this framework, reproducible graphics are examined as the visual language of counterculture. This movement promotes the functioning of society as a network of horizontal communities capable of developing autonomously, creating collaborations, and uniting under specific historical circumstances. The third section, «Forms of the Implementation of Graphic Language in the Youth Culture of Ukraine,» analyzes the transformation of classical forms of printed graphics into such media as stickers, posters, stencil graffiti, tattoos, and printed clothing. The history of the emergence of these media is examined. Their visual forms are investigated in accordance with the development of contemporary sociology and political movements in the countries of Western Europe and the United States. The specific features of compositional solutions and graphic techniques are systematized and interpreted. The primary focus of the study is placed on the Ukrainian context and on the analysis of the practices of Ukrainian artists working with socially critical art directly within public urban space. Separate subsections devoted to stickers, posters, stencil graffiti, tattoos, and printed clothing characterize the specific features of their use during different periods of political transformation in Independent Ukraine. Within the context of global protest practices, the principal themes, statements, quotations, and slogans of revolutionary graphics in Ukraine are analyzed and compared. The scientific novelty of the research lies in the fact that, for the first time, such forms of visual communication as stickers, political posters, stencil graffiti, tattoos, and printed clothing, as well as their interaction with the viewer during protest movements and wartime in Ukraine, are examined in depth. A comprehensive analysis of their graphic qualities, technical methods, and compositional features has been conducted. The practical significance of the research lies in the possibility of applying its findings in the fields of art history, cultural studies, urban studies, and curatorial practice. The materials of the research may be used in the preparation of scholarly works, exhibitions, and interdisciplinary artistic projects related to contemporary protest and socially critical culture in Ukraine. The theoretical material obtained will be valuable for the systematization of contemporary forms of protest graphics, as well as for the development of educational and methodological resources for cultural and artistic.