Графічна візуалізація архетипічних героїв українських казок у сучасному вертепі

Abstract

Зміст анотації. Наукове обґрунтування присвячене комплексному мистецтвознавчому дослідженню візуальних та просторово-ігрових форм репрезентації українських казок в ілюстраціях, вертепній культурі та сучасних практиках арткниги. У фокусі дослідження перебуває процес трансформації графічних образів казкових героїв від площинних ілюстрацій до просторово організованих, інтерактивних форм паперового театру. Зображення, конструкція та взаємодія з читачем формують цілісну художню систему книги як об’єкта. Актуальність теми дослідження зумовлена зростанням інтересу до питань культурної ідентичності, переосмислення фольклорної спадщини та пошуку нових художніх мов у сучасному українському мистецтві. В умовах активних соціокультурних трансформацій особливого значення набувають мистецькі практики, здатні репрезентувати традиційні образи й актуалізувати їх через сучасні візуальні та просторові форми. Українська народна казка є відкритою системою образів, мотивів і наративних моделей, що можуть набувати нових форм існування в книжковій графіці, вертепі та арткнизі. У роботі проаналізовано історичні та сучасні практики візуалізації українських казок в книжковій ілюстрації ХХ–ХХІ століть, зокрема творчий доробок українських митців ХХ століття та сучасні авторські підходи. Особливу увагу приділено образній системі створення казкових персонажів, ролі костюма, антропоморфних і зооморфних мотивів, принципам стилізації та умовності, що формують специфіку візуальної мови казки. Мета роботи полягає в теоретичному та художньо-проєктному обґрунтуванні принципів графічної візуалізації архетипічних героїв українських казок у контексті просторово-наративної моделі сучасного вертепу. У першому розділі розглянуто історіографію, джерельну базу та методологічні аспекти дослідження українських казок, вертепу та сучасних практик арткниги. Проаналізовано основні напрями мистецтвознавчих, фольклористичних і культурологічних досліджень, присвячених вертепу як синкретичному культурному явищу, українській книжковій ілюстрації, арткнизі та архетипічним образам українських казок. Опрацьовано багаторівневу джерельну базу, що включає наукові праці з мистецтвознавства, фольклористики, етнографії, теорії книжкового мистецтва, каталоги виставок, музейні колекції, авторські арткниги та ілюстровані видання українських народних казок. Обґрунтовано комплексну методологію дослідження, що поєднує історико-порівняльний, іконографічний, іконологічний, структурнокомпозиційний, аналітичний та художньо-проєктний підходи для осмислення принципів трансформації графічного образу в сучасному просторово-ігровому мистецькому середовищі. У другому розділі досліджено українську народну казку, ілюстративну традицію та вертеп у контексті сучасного художнього проєктування. Проаналізовано історичні й сучасні практики візуалізації українських казок в книжковій ілюстрації ХХ–ХХІ століть, принципи формування графічних образів архетипічних героїв, роль костюма, стилізації, силуетності та умовності у створенні візуальної мови казкового наративу. Значну увагу приділено вертепу як просторово-ігровій формі, у якій поєднуються сценічність, наратив і конструктивна організація простору. Розглянуто історичні зразки вертепних скринь, авангардні інтерпретації та сучасні мистецькі практики, що дозволило осмислити вертеп як модель для створення актуального ігрово-виставкового артоб’єкта. Окремо проаналізовано арткнигу як синтетичний медіум, що поєднує графіку, простір і взаємодію з глядачем, а також виявлено спільні принципи організації наративу між українською народною казкою, вертепом та сучасними інтерактивними книжковими формами. У третьому розділі розглянуто особливості формування авторського мистецького проєкту «Графічна візуалізація архетипічних героїв українських казок у сучасному вертепі» з акцентом на побудову візуальної мови, організацію простору та синтез графічного образу з театральною формою. Особливу увагу приділено інтерпретації архетипічних персонажів українських казок, ролі стилізації, силуетності, театрального костюма, колажності та модульності у створенні цілісної художньої системи проєкту. Досліджено матеріали, техніки й конструктивні рішення, що забезпечують взаємодію книжкової графіки, арткниги та просторово-ігрового середовища. Авторський мистецький проєкт розглянуто як практико-орієнтовану модель дослідження, у межах якої художня діяльність функціонує водночас як об’єкт аналізу та як спосіб сучасного переосмислення української культурної спадщини через синтез книжкового мистецтва, вертепної традиції та виставкової практики. Наукова новизна роботи полягає в цілісному мистецтвознавчому осмисленні українських казок як візуально-просторового феномену, а також у виявленні вертепної логіки побудови візуального наративу як концептуальної основи для сучасної арткниги. Практичне значення полягає в можливості використання її результатів у мистецькій освіті, зокрема в розробці курсів з історії книжкової графіки, ілюстрації та арткниги. Матеріали дослідження можуть бути застосовані в проєктній та кураторській діяльності, а також слугувати теоретичним підґрунтям для створення авторських арткниг, паперових театрів та інтерактивних книжкових форм, спрямованих на актуалізацію української культурної спадщини. This research is devoted to a comprehensive art-historical study of visual and spatial-playful forms of representing Ukrainian folk tales in illustration, vertep culture, and contemporary art book practices. The focus of the study lies on the transformation of graphic images of fairy-tale characters from flat illustrations into spatially organized, interactive forms of paper theatre. Image, construction, and reader interaction together form an integrated artistic system of the book as an object. The relevance of the topic is determined by growing interest in cultural identity, the reinterpretation of folklore heritage, and the search for new artistic languages in contemporary Ukrainian art. In the context of ongoing socio-cultural transformations, particular importance is attributed to artistic practices that not only represent traditional imagery but also reinterpret it through contemporary visual and spatial forms. Ukrainian folk tales are understood as an open system of images, motifs, and narrative models capable of acquiring new forms of existence within book graphics, vertep, and art books. The study analyses both historical and contemporary practices of visualizing Ukrainian folk tales in book illustration of the twentieth and twenty-first centuries, including the work of Ukrainian artists of the mid-twentieth century as well as current authorial approaches. Special attention is given to the system of character construction, the role of costume, anthropomorphic and zoomorphic motifs, and the principles of stylization and convention that shape the visual language of the fairy tale. A separate section is devoted to the vertep as a spatial and performative form in which narrative unfolds through the interaction of stage, characters, and viewer. The evolution of the vertep box is examined — from traditional examples to avantgarde and contemporary interpretations — with particular attention to its architectonics, spatial organization, and symbolic vertical structure associated with archaic models of the world. The vertep is considered a significant cultural mechanism that combines theatricality, play, and visual convention, and can be adapted to contemporary artistic practices. The third thematic block addresses the art book as a synthetic medium that integrates graphic imagery, narrative, and spatial construction. Historical and contemporary examples of art books and interactive book forms by Ukrainian and international authors are analysed. It is demonstrated that the art book enables a reinterpretation of the fairy tale as an open, playful structure in which the reader becomes an active participant in the unfolding of the narrative, while the materiality and construction of the book play a key role in shaping its artistic meaning. The methodological framework of the research is based on an integrated approach combining historical-cultural, iconographic, comparative, semiotic, and formal analysis. These methods made it possible to trace the transformation of the fairy-tale image across different media, to identify shared structural principles between illustration, vertep, and the art book, and to outline the mechanisms of synthesizing visual and spatial narrative. The scientific novelty of the study lies in a holistic art-historical interpretation of the Ukrainian folk tale as a visual and spatial phenomenon, as well as in identifying the logic of the vertep as a conceptual foundation for the contemporary art book. The practical significance of the research consists in the possibility of applying its results in art education, particularly in the development of courses on the history of book graphics, illustration, and art books. The findings may also be used in project-based and curatorial practices, and serve as a theoretical basis for the creation of authorial art books, paper theatres, and interactive book forms aimed at reactivating Ukrainian cultural heritage. The research consists of an introduction, three chapters, conclusions to each chapter, general conclusions, a list of references, and appendices containing illustrative materials and diagrams.