Рефлексії війни в українському мистецтві 2014–2024 років

Abstract

Мета дипломної роботи полягає у вивченні форм, змістів та художніх стратегій осмислення війни в українському мистецтві 2014–2024 років. Дослідження охоплює широкий спектр авторських практик – від живопису та графіки до перформативних, інсталяційних і мультимедійних проєктів. Робота базується на міждисциплінарній методології, що поєднує мистецтвознавчий, культурологічний, герменевтичний, тілесний, деколоніальний і психоаналітичний підходи. Вперше здійснено фазову періодизацію художньої рефлексії війни, виокремлено три ключові фази – 2014–2015, 2016–2021 та 2022–2024 роки – з урахуванням естетичних, тематичних та соціальних зрушень. У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження» окреслено науковий контекст, охарактеризовано джерельну базу, виокремлено сучасні дослідницькі підходи до аналізу воєнного мистецтва, включно з питаннями пам’яті, травми та деколоніалізму. Другий розділ «Війна як імпульс до художнього осмислення дійсності (фаза І: 2014–2015)» зосереджується на перших мистецьких реакціях на анексію Криму та війну на Донбасі. Аналізується робота митців, які через документальність, протест і тілесний досвід намагалися осмислити втрату, руйнацію та гідність. У третьому розділі «Мистецький дискурс у період затяжного конфлікту (фаза ІІ: 2016–2021)» простежено трансформацію художніх практик: зростання концептуальності, впровадження нових медіа (інсталяції, відеоарту, перформансу), тематизацію пам’яті, жіночого досвіду, символіки повсякдення, та формування візуального архіву війни. Четвертий розділ «Мистецтво під час повномасштабного вторгнення (фаза ІІІ: 2022–2024)» присвячено новим формам мистецької мобілізації у відповідь на вторгнення РФ в Україну. Розглядаються проєкти, що фіксують стан масштабної травми, висвітлюють теми ідентичності, колективної пам’яті, соціального жесту, та сприяють міжнародній видимості українського мистецтва. Наукова новизна дослідження полягає у запропонованій періодизації художніх рефлексій війни, введенні до наукового обігу низки сучасних мистецьких проєктів і формулюванні поняття посттравматичного візуального досвіду в українському мистецтві. Практичне значення дослідження полягає в можливості використання його матеріалів у викладанні курсів з історії сучасного українського мистецтва, культурної пам’яті, у музейній та кураторській діяльності, а також у створенні тематичних виставкових проєктів. Апробація матеріалів дипломної роботи. Основні положення дослідження було представлено на низці наукових заходів і опубліковано у фаховому журналі «Universum» №19/202. Дипломна робота написана самостійно та не містить плагіату. Структура роботи. Основний текст складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків (85 с.), списку використаних джерел (понад 40 позицій), додатків з ілюстративними матеріалами. This thesis investigates the forms, meanings, and artistic strategies of engaging with war in Ukrainian art between 2014 and 2024. The study encompasses a wide spectrum of artistic practices – from painting and graphic art to performance, installation, and multimedia projects. The research is grounded in an interdisciplinary methodology combining art historical, cultural, hermeneutic, corporeal, decolonial, and psychoanalytic approaches. For the first time, a three-phase periodization of artistic responses to war is proposed, identifying the following stages: 2014–2015, 2016–2021, and 2022–2024 – each reflecting aesthetic, thematic, and social shifts. The first chapter, “Theoretical and Methodological Framework,” outlines the scholarly context, presents the source base, and highlights contemporary research approaches to war-related art, including the issues of memory, trauma, and decoloniality. The second chapter, “War as an Impulse for Artistic Reflection (Phase I: 2014–2015),” focuses on initial artistic reactions to the annexation of Crimea and the war in Donbas. It analyzes works by artists who employed documentary strategies, protest, and embodied experience to reflect on loss, destruction, and human dignity. The third chapter, “Artistic Discourse During the Prolonged Conflict (Phase II: 2016–2021),” traces the transformation of artistic practices, including the rise of conceptual approaches, the use of new media (installation, video art, performance), and the development of themes such as memory, women’s wartime experiences, everyday symbolism, and the creation of a visual archive of war. The fourth chapter, “Art During the Full-Scale Invasion (Phase III: 2022–2024),” explores new forms of artistic mobilization in response to Russia’s full-scale invasion of Ukraine. The chapter examines projects that document mass trauma, articulate issues of identity, collective memory, and social engagement, and contribute to the global visibility of Ukrainian contemporary art. The scientific novelty of this research lies in its proposed periodization of wartime artistic reflection, the introduction of a number of contemporary art projects into scholarly discourse, and the articulation of the concept of post-traumatic visual experience in Ukrainian art. The practical significance of the thesis lies in its applicability for teaching courses on the history of contemporary Ukrainian art and cultural memory, as well as its use in curatorial, museum, and exhibition practices related to war and memory. Presentation of thesis materials. The core findings were presented at several academic conferences and published in the peer-reviewed journal Universum, No. 19/202. This thesis was written independently and contains no plagiarism. Structure of the thesis. The main text consists of an introduction, four chapters, and conclusions (85 pages), a bibliography (over 50 sources), and appendices with visual materials.