Самоідентифікація в автопортретах віденських художників початку ХХ ст.: Егона Шіле, Оскара Кокошки, Ріхарда Герстля та Макса Оппенгеймера

Abstract

Метою дослідження є виявлення та аналіз особливостей самоідентифікації в автопортретах віденських художників початку ХХ століття — Егона Шіле, Оскара Кокошки, Ріхарда Герстля та Макса Оппенгеймера. Проаналізовано історіографію дослідження та сформовано джерельну базу, що охоплює узагальнюючі праці з історії австрійської культури межі ХІХ-ХХ століть, монографії та статті, присвячені творчості окремих художників, а також візуальні джерела, що містяться у колекціях музеїв м. Відня та на цифрових цифрових платформах. Розглянуто соціокультурний контекст Відня початку ХХ століття, зокрема вплив кризи Габсбурзької монархії, антисемітських настроїв та новітніх філософських систем на формування художніх стратегій саморепрезентації. Проаналізовано автопортрети кожного з чотирьох художників в контексті самоідентифікації — виявлено спільні та відмінні риси стратегій чотирьох художників. Визначено, що Е. Шіле виробляє концепцію автопортрета як акту самотворення через дистонічну деформацію тіла, релігійну іконографію та гендерну амбівалентність; досліджено стратегію О. Кокошки, що формується на перетині ніцшеанської та фройдівської філософії і розкривається через концепцію «реляційного я»; описано процес автопортретних пошуків Р. Герстля від сакралізованого самозображення та класичної формули портрета художника з атрибутами до послідовного самодослідження витіснених аспектів ідентичності; визначено, що стратегія М. Оппенгеймера вирізняється реалізацією самоідентифікації через зображення власного оточення у сакральному контексті. Наукова новизна полягає у комплексному розгляді на компаративному аналізі автопортретного доробку усіх чотирьох художників крізь єдину призму самоідентифікації у спільному соціокультурному контексті. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання матеріалів дослідження у навчальному процесі під час викладання курсів з історії та теорії мистецтва, зокрема тем, присвячених австрійському мистецтву початку ХХ століття та проблематиці автопортрета Структура роботи складається зі вступу, трьох розділів і висновків. Список використаних джерел містить 48 позицій. Робота супроводжується ілюстраціями. The aim of the study is to identify and analyze the characteristics of self-identification in the self-portraits of Viennese artists of the early 20th century — Egon Schiele, Oskar Kokoschka, Richard Gerstl, and Max Oppenheimer. The historiography of the subject has been analyzed and a source base established, encompassing general works on the history of Austrian culture at the turn of the 19th–20th centuries, monographs and articles devoted to individual artists, as well as visual sources held in the collections of Viennese museums and digital platforms. The socio-cultural context of Vienna in the early 20th century has been examined, particularly the influence of the crisis of the Habsburg Monarchy, antisemitic attitudes, and new philosophical systems on the formation of artistic strategies of self-representation. The self-portraits of each of the four artists have been analyzed in the context of self-identification, and the common and distinctive features of their strategies have been identified. It has been established that Schiele developed a concept of the self-portrait as an act of self-creation through dystonic bodily deformation, religious iconography, and gender ambivalence; Kokoschka's strategy, shaped at the intersection of Nietzschean and Freudian philosophy and articulated through the concept of the "relational self", has been examined; Gerstl's trajectory has been traced from sacralized self-representation and the classical formula of the artist's portrait with attributes of craft toward a consistent self-investigation of repressed aspects of identity; and Oppenheimer's strategy, distinguished by the realization of self-identification through the depiction of his own social circle in a sacred context, has been defined. The scientific novelty lies in the comprehensive consideration of the comparative analysis of the self-portrait work of all four artists through a single prism of self-identification in a common socio-cultural context. The practical significance of the results lies in the possibility of using the research materials in the educational process when teaching courses in the history and theory of art, particularly topics related to Austrian art of the early 20th century and the problematics of the self-portrait. The work consists of an introduction, three chapters, and conclusions. The list of references contains 48 entries. The work is accompanied by illustrations.