Abstract:
Кваліфікаційну бакалаврську роботу присвячено комплексному аналізу розвитку кураторських стратегій та моделей державного і приватного менеджменту Національного павільйону України на Венеційській бієнале у період з 2001 по 2026 роки. Метою дослідження є висвітлення еволюції кураторських та управлінських практик Українського павільйону від першої до поточної участі; обґрунтування їхньої ролі у розвитку іміджу України та українського мистецтва у міжнародному культурному та політичному середовищі та дослідження особливостей комунікаційних викликів участі України і стратегії їх подолання.
У роботі проаналізовано формування кураторських практик в українському просторі та у створенні Національного павільйону на Бієнале. Розкрито інституційні особливості функціонування Венеційської бієнале; систематизовано досвід участі України у перших бієнале (2001–2013 рр.) та розглянуто організаційні особливості менеджменту виставкових проєктів приватними інституціями. Висвітлено трансформацію кураторських рішень у бік деколонізаційного дискурсу протягом 2014–2021 років та еволюцію залученості держави фінансово та організаційно. Особливу увагу приділено дослідженню специфіки менеджменту та нових кураторських стратегій Національного павільйону в умовах повномасштабної війни 2022–2026 років, подолання кризисних ситуацій та продовження розвитку комунікації між державними структурами та командами павільйону. Доведено, що у цей період павільйон перетворився на стратегічний майданчик для використання механізмів «м'якої сили» задля артикуляції політичних викликів та демонстрації культурної резилієнтності нації із активним залученням профільних міністерств.
Практичне значення отриманих результатів зумовлене можливістю застосування матеріалів дослідження в освітніх і кураторських практиках, розробці освітніх курсів у вищих навчальних закладах, у складанні методичних рекомендацій для інституцій при підготовці майбутніх міжнародних проєктів.
This bachelor’s thesis is devoted to a comprehensive analysis of the development of curatorial strategies and models of public and private management of the Ukrainian National Pavilion at the Venice Biennale from 2001 to 2026. The aim of the study is to highlight the evolution of curatorial and management practices at the Ukrainian Pavilion from its first to its current participation; to substantiate their role in shaping the image of Ukraine and Ukrainian art in the international cultural and political sphere; and to examine the specific communication challenges of Ukraine’s participation and strategies for overcoming them.
The study analyzes the formation of curatorial practices in the Ukrainian context and in the creation of the National Pavilion at the Biennale. It reveals the institutional features of the Venice Biennale’s operation; systematizes Ukraine’s experience of participation in the first Biennales (2001–2013); and examines the organizational features of exhibition project management by private institutions. The article highlights the shift in curatorial decisions toward a decolonial discourse during 2014–2021 and the evolution of the state’s financial and organizational involvement. Particular attention is paid to examining the specifics of management and new curatorial strategies of the National Pavilion amid the full-scale war of 2022–2026, overcoming crisis situations, and continuing to develop communication between state structures and the pavilion teams. It has been demonstrated that during this period, the pavilion became a strategic platform for employing “soft power” mechanisms to articulate political challenges and demonstrate the nation’s cultural resilience, with the active involvement of relevant ministries.
The practical significance of the findings stems from the potential to apply the research materials in educational and curatorial practices, the development of educational courses at higher education institutions, and the formulation of methodological guidelines for institutions in the preparation of future international projects.
