Образотворчість українських художників, сформована за доби «fin de siècle»: шляхи розвитку в СРСР (колекція НХМУ)

Abstract

У кваліфікаційній бакалаврській роботі досліджується еволюція образотворчого мистецтва українських художників, чиє професійне становлення припало на добу «fin de siècle» (зокрема генерації митців, народжених у 1873–1887 роках), та аналізуються шляхи їхнього подальшого розвитку в умовах ідеологічного диктату раннього Радянського Союзу (до 1953 року). Матеріалом для дослідження слугує колекція Національного художнього музею України (НХМУ), зокрема твори з його Спеціального секретного фонду. Актуальність теми зумовлена необхідністю цілісного переосмислення тяглості національної мистецької традиції, яка формувалася в умовах бездержавності у складі Російської та Австро-Угорської імперій, а згодом зазнала жорстких трансформацій або фізичного знищення під тиском радянського тоталітарного режиму. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку джерел. У першому розділі проаналізовано історіографію та джерельну базу дослідження, визначено стан наукової розробки проблеми. Другий розділ присвячено естетичному базису «fin de siècle» та ранньорадянським мистецьким трансформаціям на українських теренах. Розглянуто процеси асиміляції європейського досвіду вітчизняними митцями в межах Російської імперії, значення інституціоналізації мистецького процесу та створення Української академії мистецтв. Окрема увага приділена феномену бойчукізму як унікальному прояву національного модернізму, що став спробою синтезу візантійського, давньоукраїнського та тогочасного європейського мистецтва. У третьому розділі досліджено шляхи розвитку творчості українських митців в умовах утвердження методу соціалістичного реалізму. Простежено трагічні трансформації індивідуальних авторських манер під безпосереднім тиском жорсткої ідеологічної доктрини. На прикладі репресованого мистецтва, що зберігається у Спецфонді НХМУ, розкрито історію формування цієї збірки та проаналізовано художньо-стилістичні особливості творів, вилучених з публічного простору через звинувачення у «формалізмі» чи «буржуазному націоналізмі». Методологічна база спирається на історико-хронологічний, порівняльний та стилістичний аналіз. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному підході до вивчення творчих біографій та візуальної мови покоління «fin de siècle» на основі джерел з фондів НХМУ з визначенням чіткої хронологічної межі (до 1953 року). Практичне значення роботи полягає у можливості використання її результатів у навчальних курсах, музейній практиці та кураторських проєктах, спрямованих на деколонізацію українського мистецтва. This bachelor’s thesis examines the evolution of the visual arts among Ukrainian artists whose professional development coincided with the «fin de siècle» era (specifically, the generation of artists born between 1873 and 1887), and analyzes the paths of their further development under the ideological dictates of the early Soviet Union (until 1953). The research draws on the collection of the National Art Museum of Ukraine (NAMU), specifically works from its Special Secret Fund. The relevance of the topic stems from the need for a comprehensive re-examination of the continuity of the national artistic tradition, which took shape under stateless conditions within the Russian and Austro-Hungarian empires, and later underwent severe transformations or physical destruction under the pressure of the Soviet totalitarian regime. The work consists of an introduction, three chapters, conclusions, and a list of sources. The first chapter analyzes the historiography and source base of the study and assesses the current state of research on the topic. The second chapter is devoted to the aesthetic foundations of the «fin de siècle» and early Soviet artistic transformations in Ukraine. It examines the processes of assimilation of European experience by Ukrainian artists within the Russian Empire, the significance of the institutionalization of the artistic process, and the establishment of the Ukrainian Academy of Arts. Special attention is given to the phenomenon of Boichukism as a unique manifestation of national modernism, which represented an attempt to synthesize Byzantine, Old Ukrainian, and contemporary European art. The third chapter examines the development of Ukrainian artists’ work under the conditions of the establishment of the method of socialist realism. It traces the tragic transformations of individual artistic styles under the direct pressure of a rigid ideological doctrine. Using the example of repressed art preserved in the Special Secret Fund (Spetsfond) of the National Art Museum of Ukraine, the history of the formation of this collection is revealed, and the artistic and stylistic features of works removed from the public sphere due to accusations of «formalism» or «bourgeois nationalism» are analyzed. The methodological framework is based on historical-chronological, comparative, and stylistic analysis. The scientific novelty of the study lies in a comprehensive approach to examining the creative biographies and visual language of the «fin de siècle» generation based on sources from the collections of the National Art Museum of Ukrainian , with a clear chronological boundary (up to 1953). The practical significance of the work lies in the possibility of using its results in educational courses, museum practice, and curatorial projects aimed at the decolonization of Ukrainian art.